ПАМ’ЯТЬ

Цього року у рідному селі побував єдиний, що залишився живий, 92-річний син Євдокії Лисенко

Бровахи Корсунь-Шевченківського району на Черкащині — село, знамените чудовими людьми, продукцією полів, мальовничою природою, цілющою водою. Про нього можна розповідати багато, але є тут унікальний пам’ятник. На сільському пагорбі височить бронзова фігура простої жінки в хустинці. Вона застигла в чеканні, ніби виглядає когось. «Спинись у задумі, поклади їй квіти як шану матерям усього світу», — викарбувано на підніжжі. Біля монумента ростуть 10 тополь і 5 верб. Тополі — то її сини, а верби — дочки.

Про родину Лисенкiв розповідають експонати музею, що розмістився в сільській школі. Євдокія Данилівна Лисенко померла у 74 роки. Пам’ятник їй спорудили у 1984 році за ініціативою «Літературної газети». На відкриття приїжджала мати першого космонавта Юрія Гагаріна. Серед експонатів — рушники, вишиті руками Євдокії Данилівни, потерта скринька, де вона зберігала листи синів із фронту. Реліквії — 10 пар солдатських чобіт і 10 шинелей, у яких брати поверталися на рідну землю.

Ось такими побачив синів Євдокії Лисенко відомий журналіст Юрій Рост. Фото надане автором

Різними шляхами йшли вони до перемоги — артилеристи, розвідники, піхотинець, танкіст. Олександр дійшов до Берліна. Повернувся з однією ногою. Мати — у сльози, а він ще жартував: «Зекономимо на шкарпетках!» Кажуть, мати під час війни ніколи не дозволяла собі плакати. Лише молилася, аби всі діти, нехай зранені чи скалічені, повернулися додому. Доньки — Євдокія, Марія, Ганна, Анастасія і Степанида підтримували ту святу матусину надію, допомагали їй в усьому. І доля виявилася до неї милосердною, всі сини — Андрій, Василь, Павло, Михайло, Степан, Микола, Феодосій, Петро, Олександр та Іван вижили в пекельній битві з німецькими завойовниками і повернулися до матері з перемогою. Кожен привіз для неньки в подарунок хустину.

Цього року до Матері завітав 92-річний син Євдокії Лисенко — Степан Макарович, якого супроводжувала його донька Лідія Мироненко. Було й чимало інших членів цієї родини. Час, однак, невблаганний. Нині з дітей Євдокії Данилівни живими залишилося тільки двоє: донька Ганна Макарівна і син Степан Макарович.

Коли скульптор брався до роботи над пам’ятником, скористався великою схожістю однієї з доньок на матір, тому, кажуть, і вийшла скульптура такою живою і правдивою.