Заготівлю соку розпочали на початку березня — дала змогу рання весна. Лісівники розповідають, що в середньому від одного дерева за сезон можна зібрати 100 літрів березового соку. Звичайно, обсяги залежать від діаметру берези й температури повітря: чим вона вища, тим сокорух кращий. Але тут є і зворотний бік: коли надто тепло надворі, то період заготівлі завершується швидше. Так само можуть вплинути і заморозки. Хоч усе і залежить від погодних умов, сокорух триває приблизно місяць.
Проте лісівники застерігають: згідно з Лісовим кодексом, самовільно збирати сік не можна. Прерогатива спеціального користування лісами належить виключно їм. І лісівники мають право за підсочку беріз карати громадян, причому це добряче вдарить по кишені. Бо якщо діаметр дерева сантиметрів зо 20, то штраф за заподіяну лісовому господарству шкоду — в межах півтисячі гривень, а якщо 30 сантиметрів — 900 гривень. Тож таке браконьєрство вийде дорогим задоволенням.
— Коли люди підсочують, то не зважають ні на вік дерева, ні на те, чи підходящі площі. Натомість лісівники сік збирають лише на тих ділянках, де берези «достигли», деревина сформована і до вирубування не більш як 10 років, — уточнює головний лісничий Ківерцівського лісгоспу Анатолій Іщик.
За його словами, втрат від самовільної заготівлі соку найбільше тоді, коли пошкоджують деревину. По-перше, пересічні люди зазвичай точать будь-де і навіть із дуже молодих дерев, а не на спецділянках. По-друге, підсочки треба робити грамотно, щоб не пошкоджувати волокна. По-третє, потім ранки на дереві потребують спеціальної обробки, щоб запобігти гниттю чи появі грибка. Тож нерідко лісівники вже після «роботи» таких збирачів замащують стовбури сумішшю із глини. Хоч і визнають: навіть якщо таке дерево одужає, його деревина буде вже не першого сорту.
Після збирання сік-сирець потрапляє на один із шести консервних цехів, що працюють на Волині. 75% їхньої продукції — перероблений березовий сік, який буває звичайним і купажованим. Термін його зберігання — рік.
— На переробку сік іде за кілька годин після збирання без зберігання, бо він має властивість швидко псуватися. Звичайно, виготовляємо його тільки в сезон, — наголошує головний спеціаліст відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Марія Христецька.
За її словами, у планах 2016 року зібрати майже 1,5 тисячі тонн сирцю, з яких 1,1 тисячі переробити, а решту реалізувати.
— Придбати сік можна лише у спеціалізованих магазинах лісівників. Бо потрапляння на полиці супермаркетів коштує таких грошей, яких Волинське обласне управління лісового і мисливського господарства не може собі дозволити, — додає пані Христецька. — Натомість цінують нашу продукцію за кордоном. Тож туди іде половина волинського соку. І смакують ним Німеччина, Польща, Ізраїль. Це тішить, бо заробіток більший, та ще й у валюті, але й засмучує, бо досі заклики підтримати українського виробника залишаються гаслами.
Ольга СОЛОВЕЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+