25 років тому сер Тім Бернерс-Лі зробив відкриття, яке змінило долю планети. Всесвітня електронна мережа – новий спосіб поширення і обміну інформацією з різних комп’ютерів.
Не слід плутати її з Інтернетом – всесвітньою мережею глобально з’єднаних між собою комп’ютерів.
Ідея спала на думку Бернерсові-Лі, коли він працював у фізичній лабораторії CERN у Женеві (Швейцарія).
«Це було 1989 року, Інтернет уже існував, можна було надсилати електронні повідомлення, проте не існувало ще веб-сайтів. Не було ще такого поняття, як http чи html. Не було ще можливості отримати інформацію за допомогою «клікання». Цього просто не існувало, і мене це дуже засмучувало. Я уявив систему, де ви можете «клікати», скільки вам заманеться. Це було настільки заманливо, що я вирішив зробити її», – розповідає Тім Бернерс-Лі.
На той час йому виповнилося 34 роки. Він написав статтю, яку назвав «Інформаційний менеджмент. Пропозиції». Спочатку її зустріли такою-сякою похвалою, його босс назвав ідею «розпливчастою, але цікавою». Бернерс-Лі винайшов зрештою HyperText Transfer Protocol (HTTP), HyperText Markup Language (HTML) та перший в історії веб-браузер.
«Ми маємо думати про наступні 25 років і бути певними, що нам вдалося визначити засади, на яких ґрунтується веб-система: наприклад, засада відкритості, засада конфіденційності, засада непідлягання цензурі тощо», – каже далі сер Тім.
На 25-річний ювілей – ані свічок, ані святкових пирогів, лише побажання: Бернерс-Лі каже, що хотів би бачити систему World Wide Web доступною для геть усіх людей у світі.
Ті, хто відвідав Лондонський науковий музей цими днями, отримали особливе задоволення: вони мали змогу побачити комп’ютер, яким користувався Тім Бернерс-Лі, коли винаходив WWW. На ньому – приклеєний папірець, де від руки написано: «Ця машина є сервером – не вимикати».
Ми в Google+