Минуле села Бірки, що на Кіровоградщині, пов’язане з життям гетьмана Богдана Хмельницького. Тут він приймав послів іноземних держав, збирав військо для походу проти Польщі. Про героїчне минуле предків свідчать численні військові та ужиткові предмети ХVІІ століття, які демонструють в Олександрівському районному краєзнавчому музеї. А свідком тих далеких подій залишається сільська церква. За переказами старожилів, вона була закладена самим гетьманом і була пересувною. А Покрову зазвичай земляки Хмельницького і нащадки козацької слави проводять у традиційних забавах.
«Гарбузова каша, куліш, вареники! Заходьте, гості добрі, скуштуєте», — припрошувала директор будинку культури з села Цвітного Людмила Цимбаленко. «А скільки коштує ваша каша?» — цікавилася кіровоградка Марія Устимова. «Які гроші? Все безплатно! Їжте на здоров’я!» — усміхалася господиня.
А стіл біля Цвітненського куреня, як і біля Підлісненського, Розумівського, Веселівського, Староосотського та інших, ломився від різноманітних давніх українських страв: вареників із капустою, засмаженої качки, сала з часником, домашньої ковбаси, каші, запеченої у гарбузі, ряжанки з пиріжками, квашеної капусти з помідорами, налисників із грибами, кулешу просто з полум’я. У великому казані на багатті зварив його куховар-ентузіаст Сергій Рак. І хоча чоловік займається обробітком землі, чаклувати над кулешем уміє і любить.
Того дня ні професії, ні посади не мали значення. У переддень великого релігійного свята — Покрови Богородиці, яка вважається покровителькою українських воїнів, у лісі поблизу вславленого села гуляли козаки, козачки і навіть козачата. Як, приміром, 5-річний Рома Бірець із селища Лісового. На свято він приїхав із мамою, батьком і бабусею. Уся родина вбралася у вишиванки. Хлопчик розповів, що вишиту сорочку, шаровари та пояс подарувала йому бабуся, і він ледве дочекався свята, щоб убратися в це.
У Бірках таке свято проходить традиційно щороку. Понад 10 років з’їжджаються сюди нащадки козаків із Кіровоградської та Черкаської областей. А цього року були й гості з Києва — родина Охріменків та з Москви — родина Величків. Та які це гості, вони ж — земляки! Олександр Охріменко з дружиною родом з Олександрівки, а Велички родом із Бірок. Нинішній москвич, дізнавшись про таке велике свято на батьківщині, взяв із дружиною відпустку і приїхав у Бірки. Окрасою свята став приїзд у сосновий бір відразу після реєстрації шлюбу молодят. Подружжя Бевзів із села Красносілля не могло оминути свята, яке збіглося з датою їхнього одруження.
Зі святом Покрови присутніх привітали голова Кіровоградської обласної ради Микола Ковальчук, місцеві депутати, голови Олександрівської районної державної адміністрації та ради. Вони вручили отаманам куренів — сільським головам — грамоти. Потім сцену зайняли художні колективи районного та сільських будинків культури. Українські народні пісні лунали на всю округу.
А нащадки козаків не дрімали: на конях каталися, танцювали, співали, силою мірялися. Одне слово, веселилися й гуляли — козацький рід величали.
Галина ШЕВЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+