У любові до України національність значення не має. У цьому переконані представники різних народів, які захищають цілісність нашої країни на Донбасі: Ішхан — вірменин, Дмитро — українець, а Рустам — чеченець. І всіх їх об’єднала Україна.

Боротьба з ворогом об’єднала людей різних національностей. Фото надане автором

Нещодавно Ішхан відзначив 24-й день народження з побратимами на передовій. У підрозділі його називають по-різному: Ішханом, Ігорем, а хто й Танчиком кличе, бо в навчальному центрі «Десна» боєць навчався у танковому взводі. Ішхан-Ігор полюбляє футбол, і коли є вільний час, ганяє з побратимами м’яча. Та нагода так відвести душу випадає нечасто. Ішхан зізнається: день у день займається злагодженням свого розрахунку, вишколом на полігоні у складі механізованого батальйону 14-ї ОМБр.

Українець Дмитро не приховує: удома краще, ніж на війні. Однак упевнений, що захищати рідну землю від ворожих загроз має кожен чоловік. Тому Дмитро на фронті. Він знає, заради кого ризикує, — на нього з нетерпінням чекають три красуні: дружина й дві донечки.

А чеченець Рустам з 2008-го по 2011 рік служив у 51-й окремій механізованій бригаді. Торік навесні повернувся служити у 14-ту бригаду. Його батько свого часу воював у Чечні проти російських загарбників. Певно, така вже доля в чоловіків у Рустамовій родині, бо нині він сам воює проти того самого агресора, але тепер — в Україні.

Шість років тому хлопець їздив до батька в Чечню й на власні очі бачив наслідки «російської братньої допомоги».

Ці троє бійців не просто здружилися, вони фактично поріднилися. Хлопці розмовляють поміж собою українською. Упевнені: ця боротьба їх об’єднує. Не важливо, де і ким ти народився. Має значення те, хто ти, у що віриш і за що воюєш.

Геннадій КАРПЮК
для «Урядового кур’єра»