Щойно вийшла нова книжка відомого київського музикознавця Івана Лисенка «Іван Стешенко: Спогади та матеріали». Її видало друком Житомирське видавництво «Рута». Ці 176 сторінок стали першим окремим виданням, присвяченим легендарному співакові.

Могила знаменитого українського баса початку ХХ століття — на київському Байковому кладовищі, впритул до могили композитора Миколи Лисенка. Надто почесне місце, чи не так? Цілковита тиша центральної алеї «найпрестижнішого» кладовища столиці, квіти, мовчання й нечисленні відвідувачі, які мовчки минають це місце.

Але нині ім’я Стешенка цілком забуте. Та й ніхто не зможе почути його голос у запису, бо співак не лишив платівок. А наші прабабці й прадіди, які могли про нього пам’ятати, давно померли. Адже останні виступи співака відбулися на початку 1937 року в Луганську (вистави «Борис Годунов» та «Фауст», а потім ще сольний концерт). Через десять днів після цього концерту Іван Никифорович помер у московській лікарні 43-річним. А народився там само, де і Борис Романович Гмиря, — в Лебедині на Харківщині.

У рецензованій книжці 14 мемуарних нарисів, написаних сучасниками Стешенка, а також чимало ілюстрацій. Там вміщено хроніку його життя й діяльності, витяги з листів і щоденників та перелік творів оперного й концертного репертуару. Це видання стало найпершим і найбільшим ушануванням імені Івана Стешенка в Україні. Сподіваймося, що не останнім. 

Олександр МОСКАЛЕЦЬ
для «Урядового кур’єра»