На центральному майдані Незалежності в Рівному поставила підпис під вимогою громади про відновлення роботи сміттєпереробного заводу. Єдиного подібного в Україні, який простоює уже понад півроку. Не тому, що раптом закінчилося сміття, а через законодавчі лещата. І вперте небажання народних обранців їх розтиснути.

Екскурсія з антиароматом

— Ми за цей час стукали в усі можливі столичні двері. Гадали, таки спрацює відоме українське прислів’я, та ні ж! Тому поки що вирішили перетворити наш унікальний завод на екскурсійний об’єкт для всіх охочих на власні очі побачити, який вигляд має міський сміттєполігон, що ще в 2009 році відпрацював свій ресурс, накопичивши 5 мільйонів тонн сміття, і який — сміттєпереробний завод, що виріс поряд з ним. Екскурсію проводжу особисто, — каже директор підприємства «Санком-Рівне» Святослав Євтушенко. — Її першими учасниками стали громадські активісти, які й збирають нині підписи. А через Інтернет до нас можуть долучитися й жителі інших регіонів. Тоді ці підписи, разом із рівненським сміттям, повеземо до Верховної Ради: може, це вплине на депутатів?

Проблема, нагадаємо, в тому, що тариф на збір, сортування та переробку побутових відходів затверджує Національна комісія з питань житлово-комунального господарства. Але тільки тим підприємствам, роботу яких вона ліцензує. В Україні ж ліцензування переробки та захоронення сміття не передбачено. Цю законодавчу колізію мають вирішити відповідні зміни у чинному Законі «Про відходи», який централізував усе, що тільки можна централізувати.

До речі, на самому «Санкомі» вже напрацювали не один варіант таких змін: вважайте, зробили роботу за кілька комітетів Верховної Ради. Поки що, на жаль, безрезультатну.

— Якщо попередня влада хотіла централізувати все, включно зі сміттям, то тепер вектор, принаймні на словах, змінився, — додає Святослав Євтушенко. — Акцент роблять на тому, що органи місцевого самоврядування самі встановлюватимуть тарифи на збір, сортування, вивезення та переробку сміття. Чудово! Але ж тему, схоже, знову заговорили, а подібні рішення потрібно приймати на марші.

Та факт залишається фактом: в умовах російської агресії підприємство, яке вже практично стало рятівною соломиною від газової голки, не працює.

У боргах, як у реп’яхах

— Продукт переробки рівненського сміття (флаф) на 20% замінював нам у виробничому процесі вугілля й газ, — каже генеральний директор ПАТ «Волинь-цемент» Ігор Давидюк. — Інвестори попередньо зробили чималі капіталовкладення, щоб відповідно переобладнати технологічні лінії. До речі, наша обертова піч — ідеальне місце для спалювання флафу: при температурі 1700 градусів це зовсім не забруднює довкілля. А тепер змушені шукати альтернативу, щоб убезпечити себе від таких ситуацій. Адже «Волинь цемент» — це 10% загальнодержавного виробництва цементу.

— До того ж з початку року зріс екологічний податок, який ми платимо за розміщення твердих побутових відходів на полігоні, — каже Рівненський міський голова Володимир Хомко. — А податок — це та складова, яку знову ж таки забирає держава. Ми маємо ці кошти чимось компенсувати, але, відповідно до чинного законодавства, не можемо цього зробити. Судіть самі: екологічний податок нині 4 гривні за кожен кубометр сміття, а тариф на захоронення (включно з цим податком) — 4 гривні 39 копійок. У цих 39 копійках і зарплата людей, які працюють у цих, з дозволу сказати, ароматах, і бюджетні платежі, й ще багато чого. Словом, хоронити сміття немає за що: у сміттєзбиральників — шалені збитки! Вже не кажу про інвестиційний імідж України, який колосально постраждав.

А все так перспективно починалося… Крім замкненого циклу переробки сміття на флаф для цементників, інвестори мали встановити на полігоні (де, пригадуєте, лежить 5 мільйонів тонн старого?) установку з переробки його на електроенергію — як у цивілізованому світі, до якого ми так прагнемо долучитися.

На жаль, усе залишилося утопією… Важко осягнути розумом і здоровим глуздом, як можна блокувати роботу такого підприємства. Знову парламентська боротьба за сфери впливу? Цілком імовірно. Тоді вагоме слово має сказати уряд, бо хіба Рівненський сміттєпереробний — це не частина щойно прийнятого енергетичного пакета законів? «Якщо ми наполегливо, крок за кроком, рухатимемося в питаннях енергоефективності, зменшення споживання газу, збільшення споживання електроенергії, інших видів палива, через 10 років Україна буде повністю енергонезалежною державою», — це слова Прем’єр-міністра. Так і хочеться додати: тільки не з цією Верховною Радою. У ній про євроінтеграцію лише говорять. А коли до діла, то виходить, як бачимо, хіба що її імітація. Навіть у неполітичній сміттєвій темі.