Полтавщину в усьому світі знають завдяки багатьом видатним особистостям, які тут народилися або жили й працювали, її родючим ґрунтам, економічному і сировинному потенціалам. Область — лідер у країні за багатьма показниками в галузі промислового й аграрного виробництва. Отже, зав’язати з нею ділові контакти прагнуть чимало країн. До війни в область щороку з відповідними намірами приїздили посли й чиновники з різних куточків світу. 

Повномасштабна російсько-українська війна не стала перепоною для того, щоб із ювілейними концертами до Києва та Львова завітав легендарний скрипаль Олег Криса. Хоч початкові плани туру були із значно ширшою географією. Однак маестро щасливий, що із сином-диригентом Тарасом доїхав в Україну зі США, щоб музикою підтримати рідну країну, яка мужньо протистоїть російським військам, здобувши вже чимало тактичних перемог.

Свого часу «Урядовий кур’єр» чимало розповідав про активний молодіжний рух у населених пунктах української прифронтової Донеччини. Юні жителі краю, на відміну від частини ровесників на окупованій рф його території, своєю діяльністю чітко підтверджували український та європейський вибір. А гуртуванню для подальшої спільної роботи неабияк посприяла ще й ініціатива Донецької ОДА щодо створення молодіжних центрів у містах, районах, військово-цивільних адміністраціях та об’єднаних територіальних громадах. Два такі центри діяли у Покровську і ставили за мету насамперед всебічний розвиток молоді. 

Невеличке містечко Монастирище й уся громада, яка об’єднала колишній Монастирищенський район на Черкащині, з 24 лютого стали надійним прихистком для тисяч людей, які покидали домівки з початком вторгнення агресора. Чому саме сюди їхали вимушені переселенці? Поряд автотраса, якою можна дістатися західних областей України чи кордону з Молдовою. Також недалеко автобан Київ — Одеса. Люди, заїжджаючи в містечко, були зачаровані чистими доглянутими вулицями та привітністю жителів.

 Літнє оздоровлення дітей на Закарпатті офіційно розпочнеться на початку липня. Великі корективи в його організацію цього року внесла війна. На що спромоглися нині в області, яка традиційно була однією з лідерів в організації літнього оздоровлення дітей, дізнавався кореспондент «Урядового кур’єра».

Провідні міжнародні неурядові організації опублікували спільне звернення до Європейського Союзу та держав-членів із закликом удосконалити й посилити свої програми з переселення біженців. Оскільки, на думку правозахисників, наявні програми містять певні переваги на користь біженців з України і водночас нехтують правами мігрантів з інших країн.
У заяві, опублікованій від імені Міжнародного комітету порятунку (IRC), Amnesty International, Червоного Хреста ЄС та Європейської ради з питань біженців і вигнанців (ECRE), підкреслено нагальну потребу країн-членів ЄС застосувати «довгостроковий підхід до глобальних потреб у захисті біженців».

Недавно довелося побувати у 17-й черкаській міській школі, яка славиться активністю волонтерів. Участь у цьому русі беруть і вчителі, й учні та їхні батьки. Днями педагоги разом з батьками буквально за три дні виготовити цілу гору смачної випічки для військовиків: тут і сотні здобних булочок, й енергетичне печиво, й домашня ковбаса (її налічили аж 22 відра!), й запечені рульки та щоковина. Працювали і вдень, і ввечері, щоб устигнути до свята. Шалена спека у шкільній їдальні не стала на заваді. До виготовленої смакоти додали чимало тушкованого м’яса, рису з овочами, перловки з м’ясом. А запах домашнього хліба, спеченого за власним рецептом, і досі витає у школі. 

 Наталія Басараб з Тернополя — художниця, лялькарка. Себе називає натурою романтичною, отже від її творчості — чи то лялькарства, а чи живопису — завжди віє емоційною піднесеністю, мрійливістю, казковістю, лагідністю, світлістю, барвистістю і, звісно ж, любов’ю. Любов’ю до людини, природи, прекрасного. Вона створила колекцію ляльок акторів, кіногероїв і навіть збірний образ журналіста. Написала сотні графічних і живописних робіт, вражала, зокрема й закордон, картинами з пір’я.

«Якщо ми економимо на культурі, то за що воюємо?» Цей недвозначний вислів лідера Великої Британії часів Другої світової війни Вінстона Черчилля став дуже актуальним для України ще 2014 року. А надто 2022-го. Тривалий час стійко захищаючи від рашистів Маріуполь, українські бійці воювали ще й за вітчизняну культуру, право на існування якої, як і нації загалом, публічно заперечує головний кремлівський «історик» та горе-геополітик. Серед об’єктів міста, які довелося боронити, був і найбільший на сході держави Центр української культури та духовності на базі храму Святителя Петра Могили та собору Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України.

Тут багато блокпостів і наших військових та техніки. І хоч назви жодного населеного пункту не прочитати відколи зняли дорожні вказівники, зорієнтувалася одразу. Наближаємося до кордону з нашим тепер уже недружнім сусідом білоруссю.  218 кілометрів спільної межі, які має Рівненщина із ще недавно «братнім народом», — нині зовсім не жарти з точки зору безпеки. Народ, гадаємо, яким був, таким і залишається (чого вартий підрив власних залізничних колій), а ось що в голові у диктатора, передбачити складно.