Із початком війни на Донбасі на схід країни потягнулися не лише військовослужбовці ЗСУ, Нацгвардії, добровольці, волонтери, а й медики: поранених захисників було дуже багато, а рятувати їх на передовій та поруч було нікому. У перші місяці війни чимало наших воїнів гинуло тому, що їм своєчасно не надавали кваліфіковану медичну допомогу. Армійський стрій від того ставав не таким щільним.

«Усе буде гаразд»,— фраза-віра Володимира Труха. З нею він зростав, жив і загинув. Поліг із вірою, що все буде гаразд в Україні, яку так любив і пішов захищати від ненависного ворога.

Доля відвела йому до болю мало — лише 28 років. Однак він прожив їх гідно, чесно, самовіддано і яскраво. Командир взводу 15 окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58 бригади Збройних сил України Валентин Ничвидюк загинув восени 2017-го на Луганщині у зоні проведення антитерористичної операції

Спекотного кінця липня 2014-го Рівне прощалося зі старшим сержантом 39 батальйону Нацгвардії «Дніпро-2» Ігорем Волошиним — першим рівнянином, який загинув за Україну. І єдиним сином викладача Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу Наталії Волошиної.

В останні дні серпня відбувся Всеукраїнський форум «Освіта України 30 без бар’єрів: вектори якості та успіху». У заході узяли участь заступники голів обласних державних адміністрацій, Київської міської, керівники департаментів освіти і науки, керівники закладів післядипломної педагогічної освіти, ректори педагогічних університетів, керівники управлінь Державної служби якості освіти в регіонах, представники громадських організацій та учнівського самоврядування. Напередодні нового навчального року важливо було оглянути спектр першочергових проблем і завдань, які стоять перед освітянами.

«Ми молода родина зі славетної династії Київської Русі — України. З роду засновників. Роду хрестителів. З хороброго роду. Мудрого роду. Козацького роду. Ми не сироти й не знайди. Ми нащадки могутньої країни, яка була центром Європи. Але ми маємо не тільки почуватися відповідно. Ми маємо поводитися відповідно», — урочисто проголосив Президент Володимир Зеленський перед проведенням військового параду на Майдані Незалежності 24 серпня.

Тридцять років тому сталася історична подія — було ухвалено Акт проголошення Незалежності України. Це стало точкою відліку новітньої історії України. Незалежної, суверенної, демократичної. Сьогодні Україна продовжує обстоювати свою незалежність. Герої-захисники зі зброєю в руках боронять суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

30-у річницю своєї Незалежності Україна зустрічає не зовсім так, як це могло мріятись колись, на зорі становлення держави — з окупованим Кримом та з частиною Донецької та Луганської областей, що кровоточить у лапах хижого імперського звіра.

— Я народилася в Острозі 24 серпня 1991-го о 9-й годині. Акт проголошення незалежності України ухвалили о 14-й. Тому часто жартую, що встигла пожити в Радянському Союзі й навіть зрозуміти, що це не моє. А вже невдовзі, 1994-го, на руїнах колишнього монастиря відродилась Острозька академія ХVІ століття. Саме в ній я провела незабутні студентські роки, здобувши фах політолога.

Візуальні спостереження за погодою, станом річок на території сучасної України проводили ще за часів Київської Русі. Літописи Х—ХII сторіч містять відомості про екстремальні природні явища, зокрема катастрофічні повені або пересихання річок.