Ця історія начебто  зачіпала інтереси лише однієї людини — екс-генерального директора Українського державного науково-дослідного інституту  нанобіотехнологій та ресурсозбереження Володимира Линника. Принаймні таким було перше враження від його листа, що надійшов у редакцію. Однак після зустрічей і спілкування з ним та колишніми його підлеглими стало очевидним, що це зовсім не так. Оскільки Володимир Олександрович на конкретних прикладах довів, що найважливішими для нього є не власні інте­реси, а державні та боротьба з корупцією в Держрезерві. Але про все, як кажуть, по порядку. 

Кажуть, ніщо так не псує відпочинок, як підготовка до нього. Ми звикли залишати на останній день купу недороблених справ, щоб уже в аеропорту йорзати, перебираючи все в пам’яті. А потім кілька днів відпустки витрачати на те, щоб налаштуватися на відпочинок. Утім, не так образливо,  якщо це відбувається на власній дачі. А якщо на омріяному закордонному узбережжі, аби потрапити на яке, ви самовіддано працювали протягом року? 

Тернопільщина приймала учасників Всеукраїнського іконописного пленеру «Вікно у Небо. Зарваниця-2017». Цей проект заслужений художник України Микола Шевчук втілив уже вдруге. Нинішньої  зими до Марійського духовного центру приїхали 12 художників.

Цьогоріч  вибір написання святих на образах залежав від замовлень священнослужителів Марійського духовного центру. Тож художник Володимир Шерстій працював над іконою Св. Юрія Змієборця, Андрій Гульовський — над образом Благовіщення, а Володимир Купецький — Пресвятої Родини. 

Численні штати економістів в апараті державного управління характеризують необґрунтованими, а для бюджету — витратними для утримання. Це підтверджують неодноразові за роки незалежності нібито скорочення працівників цієї категорії управлінців, які ні на що не впливають,  не володіють ситуацією, не мають прогнозів і  перспектив розв’язання наболілих проблем розвитку економіки. 

Відпочиваючи в кафе та слухаючи музику по радіо чи телебаченню, ми зазвичай не замислюємось, що це інтелектуальна власність, за використання якої потрібно платити. Законодавством передбачено, що роялті за використання пісень становить 1%. Однак не все так просто. Бо не зрозуміло, кому його потрібно платити. Адже в Україні існує кілька організацій, які мають право збирати ці платежі. 

Державне підприємство «Антонов» ще за часів СРСР отримало дозвіл на комерційну діяльність одного зі своїх підрозділів — авіатранспортного підприємства (АТП), яке нині відоме як авіакомпанія «Авіалінії Антонова» (раніше — фірма «Руслан»). Право здійснювати вантажні авіаперевезення на Ан-124 тодішньому Київському механічному заводу надавала постанова Ради Міністрів СРСР від 24 березня 1989 року №520-Р.

Нині в парку «Авіаліній Антонова» — сім «Русланів», унікальна «Мрія» (найбільший транспортний літак у світі), Ан-22 «Антей»,  Ан-74, Ан-26. В АТП працюють приблизно 900 фахівців, яким у середньому 40-45 років. За минулий рік «Авіалінії Антонова» збільшили кількість рейсів порівняно з 2015 роком на 25,1% — до 448 рейсів і кількість перевезених вантажів на 22,8% — до 21 463 тонн. Про історію створення та завдання, які стоять перед компанією сьогодні, розповідає директор АТП держпідприємства «Антонов» Михайло ХАРЧЕНКО. 

А їх, цих нагальних питань, нині ой як багато! Про те, як живуть, чим переймаються і які проблеми доводиться розв’язувати учасникам АТО, «УК» попросив розповісти керівника Всеукраїнського центру допомоги учасникам АТО в Запорізькій області Олексія Сквордякова. 

Стрітення, Громниця, Зимобор — назви різні, але окреслені в українців одним святом, яке відзначаємо 15 лютого. Біблійна оповідь стверджує, що Пресвята Марія принесла Божого Сина до Єрусалимського храму на сороковий день його народження. Тут їх зустрів праведник Симеон, який чекав на таку подію багато років. Отож християни східного обряду на означення цієї події святкують Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа, церква у цьому вбачає ще й символ: на зміну Старому Завіту приходить Новий. 

У Сумах черговий, уже третій цього року вибух із газовим присмаком. Недавно на першому поверсі одного з будинків на вулиці Холодногірській пізно ввечері невідомий зловмисник (чи зловмисники?) підірвав коробку, яку того дня підготували місцеві газовики для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Протистояння мешканців цієї багатоповерхівки (втім, не тільки цієї, а й інших) з газовиками почалося, коли вони дізналися, що їхній будинок ставлять на облік за так званим середньостатистичним методом: загальний газовий лічильник рахуватиме використане блакитне паливо всіма мешканцями, а потім його ділитимуть по квартирах відповідно до кількості зареєстрованих. 

Хочу поділитися з читачами думками та спостереженнями щодо новітнього процесу українського державотворення. Адже часовий простір два з половиною десятиліття дає змогу проводити аналіз традиційним інструментарієм історіографії.