Днями в провінційному Донецьку на Ростовщині під час допиту експерта захисту народний депутат, делегат України в ПАРЄ Надія Савченко пообіцяла суддям оголосити «сухе голодування», якщо її видалять із зали суду. Суперечка виникла під час допиту свідка захисту, начальника відділення зв’язку філії ПАТ «Укртранснафта», якій належала вежа, звідки (за версією слідства) Савченко нібито наводила вогонь. 

Громадськість, щоб ушанувати подвиги захисників України від російських нападників, започаткувала свою народну нагороду. Дванадцята церемонія нагородження орденом «Народний Герой України» відбувалася в Тернополі. Нині є понад тисяча подань на цю відзнаку. Майже 170 осіб стали кавалерами ордена «Народний Герой України». Є, на превеликий жаль, поміж нагороджених і загиблі. Народну відзнаку за полеглих Героїв Дана Колісника, Сергія Табалу, Андрія Юркевича, Івана Вітишина отримували їхні рідні. Про долі деяких героїв-тернополян — у матеріалі «УК». 

Шлях боротьби за Україну в Аліни почався з Євромайдану. Тоді вона вперше (і сподівається, востаннє) відчула на собі удари кийків, бачила, з якою жорстокістю правоохоронці б’ють дівчат і людей похилого віку. Каже, що також уперше побачила таку кількість крові і… таку єдність людей. Тоді й зрозуміла, що з цього моменту стояти осторонь будь-якої біди не зможе. Так стала волонтером київського військового госпіталю, знають її й у зоні АТО. 

На новорічні свята Київський будинок актора запропонував глядачам своєрідну ораторію-дует «Слово про похід Ігорів». Виставі скоро виповниться 10 років, вона приваблює творчим складом і темою військової звитяги. Невідомий автор «Слова…» засуджує мілітаристський авантюризм новгород-сіверського князя Ігоря, взятого в полон половцями, і співчуває бранцеві. Пафос твору — в прославлянні великого князя Святослава, який обстоював єдність держави в міжусобицях.

Вистава триває годину. Вперше на сцені повний текст твору. 

Кожен його роман стає бестселером, збурюючи широкий розголос серед читацьких кіл. Свого часу знаменитий «Залишенець» («Чорний Ворон») викликав такий шквал дискусій, зокрема й політичних, що вийшов далеко за межі літературного явища. У цьому романі Василь Шкляр чи не вперше в нашій літературі назвав речі своїми іменами стосовно російсько-української війни у ХХ столітті. Хмизу у вогонь автор підкинув ще й тим, що відмовився отримувати присуджену йому Шевченківську премію за режиму Януковича. Сьогодні письменник відповідає на запитання «УК». 

Після пожежі в Черкаському обласному музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка, яка повністю зруйнувала глядацьку залу, обвалила дах, пошкодила інші приміщення, минуло понад півроку. Одразу після неї розгорнулося ціле театральне дійство: посадовці й політики, кому було не ліньки, обіцяли взяти реконструкцію під свій контроль, а також фінансову допомогу. Однак театр її так і не дочекався. А кульмінацією цієї «вистави» став момент, коли будівлю без даху засипало снігом. Чиновники почали розводити руками: мовляв, не встигли освоїти кошти, які надав Кабмін, і їх зрештою довелося повернути державі. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Обірваний політ

Антарктична епопея України

Крилатий витязь нашого неба 

Глухівський міський голова на Сумщині Мішель Терещенко з усмішкою знімає з шиї демонтованого Ілліча прив’язаний український прапор. На постаменті фарбою написано «кат». Наприкінці минулого року ці фото і відео бачила вся Україна. Буденний епізод декомунізації з поваленням чергового Леніна? Не зовсім так. За дійством прихована серйозна історична таємниця, й усмішка на обличчі міського голови, що змінив французьке громадянство на українське, не випадкова. 

Михайло Кузів — художник, Богдан Гірний — скульптор. Обидва народилися на Тернопіллі. Але життєву та творчу долю кожен пише-ліпить по-своєму. Пан Михайло — в рідному краї, пан Богдан — у США. Але дедалі частіше лине до неї, щоб творити тут.

Познайомились майстри в одній з тернопільських художніх майстерень. Згодом виник задум поєднати скульптуру та живопис на спільній виставці.
 

Цьогорічна Водохреща повною мірою продемонструвала притаманні цьому святу прадавні традиції — морози та хуртовини. Постраждали від небувалих снігопадів Україна, Америка, Європа, Китай… Та відоме прислів’я стверджує: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі». Отже, за народними прикметами, після цього свята зима починає поступово здавати свої позиції. Довшають дні, вище і вище піднімається сонечко, відчутнішим стає тепло його променів. «Лютий зиму проводжає, а весну стрічає», — кажуть старі люди. Швидкоплинно збігає цей найкоротший місяць року. Але свою назву встигає іноді виправдати і пекучим морозом, і заметілями. Наприклад, на Тимофія-Півзимника (4) морози можуть неабияк змінити показники січневої температури на пониження. «На Тимофія півзими минає, а мороз забирає», — каже народна мудрість. Цього дня пасічникам слід здійснити контрольну перевірку вуликів. Якщо бджоли гудуть ледь чутно — переносять зиму легко, а неспокійне гудіння застерігає: у вулику якісь негаразди. Яскраве полуденне сонце на Тимофія віщує ранню весну. Якщо погода цього дня вітряна — накличе снігопад на весь наступний тиждень.