У ході форуму на кількох панельних дискусіях докладно проаналізовано стан вітчизняної економіки та дано рекомендації відповідно до кожної її сфери. Втілення в життя рецептів одужання, прописаних іноземними фахівцями, залежить виключно від хисту й спроможності еліти нашого суспільства, активізації громадянського суспільства

О 12.45 28 квітня Державна служба з надзвичайних ситуацій отримала інформацію про спалах лісової пожежі на території зони відчуження в районі колишніх населених пунктів Буряківка та Луб’янівка. Коли до чорнобильської зони прибули співробітники цього відомства, Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та Державного агентства лісових ресурсів (загалом це особовий склад з 300 осіб та 50 одиниць техніки від гарнізонів ДСНС Київської та Житомирської областей і Спеціального центру швидкого реагування), вогонь уже охопив 270 гектарів лісу та 15 порожніх будівель.

Площі «Мистецького Арсеналу» на двох поверхах для книжок було замало. Задіяли двір, з якого видно лаврську дзвіницю, — на щастя, погода була лояльною до читачів усі п’ять днів. До квиткової каси постійно стояла черга, яка чемно пропускала татусів з малятами на грудях та дідусів з паличками.

Усі, хто пройшов, ознайомлювалися з продукцією 150 видавництв, ставали учасниками понад 200 програм удень і вночі. На цьому «Арсеналі» літераторів та поетів дещо потіснили художники й мистецтвознавці, культурологи і політологи, історики і політики.

Антон Білик… Аграрій-легенда Тернопільщини, якщо не всієї України. Бог наділив його справжнім хліборобським талантом, господарською кмітливістю. Майже шістдесят років він трудиться в сільському господарстві, з них — понад сорок років очолює приватно-орендне підприємство «Іванівське», що в Теребовлянському районі. Тут, незважаючи на різні політичні та економічні негаразди-перипетії, в усі часи завжди домагалися й домагаються добрих результатів праці. Нинішня весна для Антона Івановича — ювілейна. Своє 80-річчя він зустрів, звісно ж, у робочих клопотах, у рідному колективі.  

Ця історія розпочалася у 2011 році. 16 квітня наша газета в замітці «Ні торбу занести, ні конверт витягнути!» розповідала про те, що у селі Струмівка на вулиці Рівненській, 4, біля транспортної розв’язки, що поєднує древній Лучеськ із столичною трасою, відкрився митний пост «Луцьк». До послуг 1300 учасників зовнішньоекономічної діяльності на наданих підприємством «Модерн-експо» площах створили зручні умови для оформлення товарів.

Півроку тому до мого знайомого звернувся його рідний брат (він із сином давно живе у Німеччині) з проханням: кілька тижнів, поки на Донеччині тривають воєнні дії, дозволити тимчасово пожити у нього в квартирі дружині цього сина — Олені разом з дітьми, жителями Донецька. За кілька днів його рідня вже квартирувала у самому центрі Бучі. Господар квартири віддав родичам велику кімнату, у якій перед їхнім приїздом зробив євроремонт. Сприяв працевлаштуванню старшої дочки і домовився з відділом освіти, щоб її син навчався у найближчій школі. Спливав час, а війна на сході тривала.

Здавалось би, у нинішній непростій ситуації навіть пересічному громадянину зрозуміло, що главі держави та керівнику уряду доводиться зосереджуватися передусім на розв’язанні глобальних проблем життя всієї країни. Дрібніші ж питання можна й необхідно вирішувати на регіональному чи відомчому рівні. Однак, як свідчить практика, деякі органи місцевої влади, депутати не проти закидати Президента та Прем’єра зверненнями й скаргами, розгляд і вирішення яких в компетенції міністерств, відомств. 

Травень літо в гості кличе, каже народна мудрість. Це місяць апогею весни. Земля оживає, чепуриться в зелені шати, довкола все проростає, розквітає, співає. Недаремно і православні травневі свята мають своєрідні назви: Юрія Весняного (6), Яреми-Запрягальника (14), Ярини-Розсадниці (18), Пахома-Бокогрія (28). Та найяскравіші і найвелелюдніші з весняних свят після Великодня, які повсюдно відзначають і в наші дні, — Юрія Весняного і Трійця, або Зелена Неділя.  

Не йдуть із голови зустрічі з учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС у день 29-ї річниці трагедії. Спогади. Вшанування тих, хто пішов у вічність. При цьому кожна розмова завершувалась запитанням: «А далі що?» Умовно його можна розділити на дві складові. Перша: яке майбутнє вітчизняної енергетики? З країни-експортера Україна перетворилась на імпортера електроенергії. При цьому не слід забувати, що її левову частку виробляють атомні електростанції. А не за горами час, коли енергоблоки вироблять свій потенціал. Чи є у нас кошти для їхньої заміни? Екологи ставлять питання по-іншому. Мовляв, замість атомних станцій маємо використовувати альтернативні джерела енергії. Вони теж потребують капіталовкладень. А зону відчуження пропонують перетворити на заповідну територію — з усіма наслідками, які звідти випливають, а не будувати там ядерні могильники, які, на думку захисників природи, на майбутньому цієї території остаточно поставлять жирну крапку.   

Присвоїти четвертий ранг державного службовця

Присвоїти п’ятий ранг державного службовця