За останні майже два з половиною роки Україна занурилася у нову для себе реальність — воєнні дії, провокації, цілодобовий режим підвищеної небезпеки. У цій реальності й інші країни світу, та що там, майже весь цивілізований світ.

Тільки цього року світ здригнувся від страшних вибухів в аеропортах Брюсселя й Анкари, жорстокого й безглуздого теракту в Ніцці, атак одинаків у потягах Німеччини і Швейцарії. І це тільки верхівка айсберга. Україна тим часом потерпає від постійних кривавих провокацій на передовій та не менш небезпечних ситуацій всередині країни під час майже кожного масового мітингу чи заходу з великим скупченням народу. 

Він дивом уцілів і майже місяць прожив з осколком у серці. В середині серпня 23-річний командир взводу 30-ї бригади Євген Волок біля Старогнатівки підірвався на міні. Осколки уразили мозок, легені й серце.

За що хапатися лікарям, коли життя прошитої смертоносним залізом людини висить на волосині? В серці — кровотеча, в мозку — набряк.  На консиліумі вирішили оперувати спершу мозок, потім, коли стан  буде стабілізовано, зайнятися серцем. В обласній лікарні ім. Мечникова, що в Дніпрі, бійцю терміново зробили кілька складних втручань, зокрема зашили рану серця, зробили операцію на головному мозку. Кілька днів — кома, Євгена тримали на штучній вентиляції легенів.  

 Під час учорашньої години запитань до уряду Прем’єр-міністр Володимир Гройсман закликав народних депутатів на наступному пленарному тижні ухвалити проект закону про спецконфіскацію, щоб акумулювати до Держбюджету 1,5 мільярда доларів, заарештованих на рахунках посадовців часів Януковича. «Уряд висловлював свою позицію, що і розвиток національної економіки, і безпека та оборона, і соціальні стандарти входять до пріоритетів використання цих ресурсів, які належать українському народу. Тому я вважаю, що нам треба повернути ці ресурси в законодавчий спосіб, згідно з практикою європейських країн», — додав Володимир Гройсман.

У структурах ЄС Європарламент виступає потужним адвокатом України в питанні отримання безвізового режиму і може проголосувати за резолюцію щодо візової лібералізації вже у жовтні. Про це під час брифінгу в Києві, де відбулося чергове засідання Парламентського комітету асоціації Україна — ЄС, повідомив його співголова Андрей Пленкович. 

Жителям Наддніпрянського краю не звикати до різнобарв’я знаменитого петриківського розпису. Однак недарма українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ—ХХІ ст. включено ЮНЕСКО до переліку нематеріальної культурної спадщини людства. Цими життєдайними яскравими розмальовками можна милуватися безкінечно.

Отож на фестивалі, який днями відбувся у селищі Петриківка, було на що подивитися і чому дивуватися. На центральному проспекті імені Петра Калнишевського розгорнули яскраві презентації всі райони Дніпропетровщини, а окрім традиційного петриківського розпису, привезли свої вироби й умільці з вишивання, соломоплетіння, гончарства, ковальства тощо з інших областей.  

34 роки тому в Миколаєві відкрили на той час єдиний у країні культурно-ігровий комплекс «Казка» з усіма атрибутами змістовного дозвілля для дітей і підлітків. Парк площею 2,5 гектара створили, як тоді казали, методом народного будівництва. Архітектори, художники, скульптори, корабели долучилися до доброї справи. 1982-го тут відкрили містечко, а через рік встановили один із центральних експонатів — справжнісінький паровоз «кукушка». 

Хоч загалом споруда колишнього Англійського клубу перебуває в цілком пристойному стані й перепрофілювання її під щось некультурне не передбачається. Втім, говорити про виразні перспективи відродження Музею морського флоту не випадає. Коли морські експонати повернуться до рідних стін, сказати важко. Навесні їх перевезли з однієї тимчасової локації — Одеського морвокзалу — до іншої, також тимчасової.

Коли на території морського вокзалу почали робити ремонт для створення єдиного митного простору, морські старожитності спрямували до спорідненого закладу — музею морського порту ім. Де-Волана. Це компромісне рішення директор погорілого музею Людмила Бондаренко вважає цілком прийнятним і дякує портовикам та колегам, які потіснилися, щоб дати притулок уцілілим реліквіям. 

Подружжя письменників Тетяна та Сергій Дзюби живуть у Чернігові. Вони дуже комунікабельні, приятелюють із багатьма закордонними літераторами, обмінюються думками і творчими новинками. Поезія талановитих чернігівців сподобалася, її почали активно перекладати і друкувати. В кінцевому підсумку стався такий собі літературний феномен: торік у Канаді вийшов тритомник «Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60 мовами світу». Саме це видання вразило журі престижного Міжнародного літературного конкурсу імені де Рішельє в Одесі, де змагалися понад дві сотні письменників з 20-ти країн світу. На ньому подружжя здобуло два «Діамантових Дюки» в номінації «Поезія», а Сергій виборов і третій, переміг у літературних Олімпійських іграх, де змагалися письменники, які працюють у різних жанрах. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Романи, які повернули нам історію

Український модерн проти російської тюрми

Вибір між орденом і безсмертям

Днями в Гарвардському університеті  — найдавнішому чинному  вищому  навчальному  закладі  США відбулася двадцять шоста церемонія вручення Шнобелівської  премії. Названа  також Антинобелівською, вона присуджується за найсумнівніші, абсурдні і на перший погляд  марні наукові досягнення. Утім, винаходи, що спершу викликають  лише усмішку, згодом змушують замислитися. Можливо,  в цьому і полягає народна любов до  пародії на найпрестижнішу міжнародну наукову відзнаку.

Нагороду, засновану в 1991 році Марком Абрахамсом і гумористичним журналом «Аннали неймовірних досліджень», спершу вручали в Массачусетському технологічному інституті. Нині  це відбувається в самому Гарварді напередодні стокгольмської нобелівської церемонії. А дипломи нобелівським лауреатам вручають володарі справжніх нобелівських премій,  які іноді капітулюють перед «довгоносиками»,  мовляв, як я сам до такого не додумався.