Чисельність наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 травня 2017 р. становила 42501,8 тис. осіб. Упродовж січня — квітня 2017 р. його чисельність зменшилася на 82,8 тис. осіб.

Порівняно із січнем — квітнем 2016 р. обсяг природного скорочення збільшився на 11,0 тис. осіб.

Кількість живонароджених у січні — квітні 2017 р. становила 116,9 тис. осіб, померлих — 202,3 тис. осіб. 

На початку нинішнього літа випало побувати упродовж кількох днів у чорноморській перлині — Одесі. А які ж гостини в такому місті без відвідування пляжу? Тож і вирушили одного ранку всім сімейством на узбережжя, де, зважаючи на доволі прохолодну погоду, було дещо малолюдно, хоч опівдні на піску вже не залишалося вільної місцини. 

Нічне місто вабить різнобарв’ям вогнів. Північ лише за годину, тож четверо озброєних чоловіків в уніформі пригощають мене запашною кавою — вперше смакую її так пізно. «Незмінний ритуал перед чергуванням, попереду — ціла ніч», — усміхається в руду бороду статний Богдан, а друзів називає побратимами. І недарма, всі вони — учасники Громадського формування з охорони громадського правопорядку «Сектор безпеки». Небайдужі хлопці впродовж майже двох років щоночі патрулюють вулиці Борисполя. Сьогодні із собою беруть і мене. 

Україна й Велика Британія виходять на новий рівень співробітництва, і Київ відчуває підтримку як на урядовому, так і на парламентському рівні. Про це заявив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час зустрічі з головою та членами багатопартійної парламентської групи зв’язків Парламенту Великобританії з Верховною Радою України. Захід відбувся в межах його робочого візиту до Об’єднаного Королівства. 

У німецькому Гамбурзі вчора розпочався дводенний саміт глав держав і урядів країн Великої двадцятки. На нього прибули лідери найрозвиненіших країн світу, впливові економісти й політики. На висвітлення саміту акредитувалися близько 4800 журналістів із 65 країн світу.  

Давньому моєму товаришеві ветеранові військової служби Володимирові Ткаченку виповнюється 70 років. Про таку поважну дату по-різному говорять. Одні кажуть: уже сімдесят. А я б сказав, лише стільки. Бо вік людини визначає не запис у паспорті, а її життєва позиція. Ось і у Володимира Устиновича вона підпадає під рядки поета, який про активних людей сказав: і вічний бій, і спокій їм лиш сниться. 

У Києві відбулася презентація доповіді підкомітету ООН з недопущення катувань за підсумками візиту в Україну в 2016 році. Ішлося про проблеми, пов’язані з місцями позбавлення волі. Коли слухала цю презентацію, промайнула думка: чи не тому жоден вітчизняний виправний заклад не зробив з ув’язненого соціалізованого громадянина, що умови перебування там нелюдські? Кіношні картини про американських ув’язнених — м’язистих, вгодованих, які знічев’я буцають баскетбольний м’яч, далекі від порядків в українських пенітенціарних закладах. Правозахисники кажуть: порушників закону позбавляють волі, але не гідності. Але цього поки що дотримуються не в усіх виправних закладах України. 

Про Вадима Сідура я дізналася наприкінці 1980-х. Маленька публікація про нього в одному з молодіжних журналів передовсім вразила його долею. Тим, що виявився земляком. Тим, що твори скульптора прикрашають вулиці багатьох великих міст за кордоном, а в СРСР його ім’я замовчували. На жаль, нині також мало хто знає про Вадима Сідура на батьківщині. І в Дніпрі, і в Україні немає жодної роботи видатного художника. Про нього нагадує лише встановлена 2002 року меморіальна дошка на будівлі 33-ї дніпровської середньої школи, де навчався майбутній скульптор-авангардист, художник, графік, поет. 

На цю зустріч сподівалася давно: відтоді, як дізналася, що відомий у Європі економіст і топ-менеджер із комплексним баченням розвитку країни Віталій Скоцик — наш земляк. Тож коли він навідався на малу батьківщину, в рідне село Симонів Гощанського району, скористалася нагодою поспілкуватися. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Трагічна казка Дрогобича 

Символ воїнської доблесті

Перемога здорового глузду