У липні 2014 року, коли на сході почалися бойові дії, сім’я Марийчуків вирушила з Алчевська на Західну Україну. Спочатку думали, що повернуться на рідну Луганщину найближчим часом і продовжать звичне життя: пані Наталія, менеджер за освітою, працюватиме у сфері бізнесу, а її чоловік — на підприємстві, що спеціалізується на виготовленні металевих виробів. Через півтора місяця вони зрозуміли, що проблеми, як кажуть, не на день. Пошуки житла завели аж на Закарпаття. Однак порадившись, вирішили зупинитися у Львові, адже тут відкривалося більше можливостей і для дітей, і для працевлаштування батьків. 

Три роки тому талановита двадцятирічна дівчина з Дрогобича Христина Соловій на телепроекті «Голос країни» заспівала так, що Святослав Вакарчук не стримав сліз. Більше того, метр рок-музики не тільки взяв її у свою команду, а й уперше наважився стати продюсером. Тепер Христина співає разом зі своїм кумиром, відеокліпи до її пісень зашкалюють за кількістю переглядів, а квитки на перші концерти годі було дістати. 

Сільське господарство на Миколаївщині могло б стати галуззю, яка витягла б на достойний рівень усю економіку області. Якби важку працю селян високо цінували, та не встромляли палки в колеса керівникам успішних підприємств і самим підприємствам, якби кредитна й фінансова політика держави була більш сприятливою до аграріїв. Та навіть в умовах, що гальмують розвиток агробізнесу, на Миколаївщині є приклади вдалого господарювання. Один з них — державне підприємство «Дослідне господарство «Агрономія» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, що розташоване в Арбузинському районі. 

Приводом укотре згадати про уманські катакомби став недавній обвал біля одного з місцевих домоволодінь. На місці провалля, з’ївши паркан і дерево, утворилась яма завглибшки 5 метрів. Уманці кажуть, що таке явище звичне для їхнього міста.

Уманські катакомби ховаються під землею близько чотирьох століть. Час від часу вони нагадують про себе обвалами доріг, осіданням ґрунтів під спорудами. Але достеменно дізнатися, хто і навіщо їх викопав, нині неможливо. За однією з версій, цими ходами у XVII столітті до козацької фортеці доправляли провіант і воду. Ними ж у 1677 році до неї потрапили турки. У 1768-му найкривавішу розправу тут влаштували гайдамаки, так само з’явившись у місті буквально з-під землі. Відтоді печери називають гонтівськими. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Авіаудар, який шокував світ

Хресна дорога архієпископа-хірурга

Антиукраїнський злочин сталіністів Польщі 

«Думали, що ми вже на дні, але знизу знову хтось постукав». Цей відомий саркастичний вислів став настільки популярним на потойбічному Донбасі (так ще називають тимчасово окуповані території за лінією розмежування), що вживається тут майже із періодичністю щоденного банального привітання. Не дадуть збрехати жителі самопроголошених «республік», яких ошелешують своєю кипучою діяльністю їхні «вожді». Причому активність самозванців-лідерів найпомітніша у самозбагаченні стахановськими темпами та потворному самозвеличенні, що суперечить здоровому глузду. 

Організували цю експозицію у художній галереї Індійської ради з культурних зв’язків. На відкритті вернісажу серед почесних гостей було не лише керівництво цієї ради, а й дружина Надзвичайного та Повноважного Посла України в Індії Наталія Поліха з представниками посольства, посли Словаччини та Болгарії в цій країні, очільник Угорського культурного центру, інші. 

Саме на таку оцінку, на думку президента Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) Івана Томича,  заслуговує діяльність влади щодо підтримки аграрної галузі загалом і фермерства зокрема. Сумний показник: якщо до 2009 року чисельність фермерів стабільно зростала, то останніми роками країна втратила майже третину цієї кількості. Як вважає Іван Томич, це негативно вплинуло на всю соціальну обстановку в країні, адже саме фермери були осередком продуктивних сил, основою збереження села як спільноти, вони створювали більшість робочих місць, підтримували соціальну сферу.

На початку березня лідери так званої ДНР не без зловтіхи повідомили про чергові економічні «досягнення»: понад 40 підприємств донедавна української юрисдикції відтепер перейшли під так зване зовнішнє управління. Іншими словами, їх просто віджали і загарбали представники самопроголошеної республіки.

«Ми будемо перебудовувати виробничі процеси і орієнтувати їх на ринок Росії та інших країн», — самовпевнено підкреслили нові власники виробничих потужностей. А працівники цих підприємств і всі жителі тимчасово окупованих територій після почутого втратили будь-які ілюзії: настав початок кінця заводів і фабрик, які донедавна стабільно працювали. 

Ще перед тим як Президент Петро Порошенко відбув до Сполученого Королівства Великої Британії, громадськість ставила запитання: «Чи передбачено під час цього офіційного візиту діалог Петра Порошенка з Прем’єр-міністром Терезою Мей?» Відповідь дізналися під завісу перебування глави Української держави. Із Терезою Мей Петрові Порошенку вдалося вибудувати предметний і конструктивний діалог. Їхня зустріч стартувала словами подяки за надійну позицію Великої Британії підтримки суверенітету України у зв’язку знезаконною анексією Криму та російською агресією на сході. Ця країна — одна з підписантів Будапештського меморандуму. Як показав час, вона дає чи не найкращі гарантії Україні щодо її територіальної цілісності, демонструючи надійну позицію у стратегічному партнерстві.