Відомий державний діяч Анатолій Кирилович Кінах в інтерв’ю для «Урядового кур’єра» розмірковує про те, як зміцнюється Українська держава.

Анатолію Кириловичу, неодноразово доводилося чути вашу оцінку нинішнього політичного, соціально-економічного стану країни як надзвичайно складного. Крім того, в країні йде справжня війна, яку розв’язала колись братня держава. У цій ситуації важливо не втратити силу духу.

Наших водіїв можна без перебільшення зарахувати до автогонщиків. Адже так маневрувати на вкритих ямами дорогах можна не лише маючи певний досвід управління авто, а й неабиякий водійський хист. 
Від початку року на урядову телефонну «гарячу лінію» надійшло близько 1700 звернень, які стосувалися автомобільних доріг, а саме будівництва, незадовільного стану автомагістралей, створення безпечних умов пересування на дорогах.
У більшості заяв ішлося саме про ремонт автошляхів. 

Коли в «УК» відбувається «пряма лінія» щодо пенсійних питань, читачі ніколи не залишаються осторонь. І хоч зрозуміло, що сьогодні в державі багато інших, нагальніших та гостріших, проблем, влада повинна знати, чим живуть і чого потребують нині літні люди, адже певна частина з них свого часу також воювала і захищала мир і спокій у державі. А тепер настав час нам подбати про них і допомогти.
На запитання під час «прямої лінії» «УК» «Актуальні запитання та відповіді на тему пенсійного забезпечення громадян України» відповідав директор департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Владислав МАШКІН.

Сільський кооператив «Обрій» у Черепині Корсунь-Шевченківського району — явище, можна сказати, неординарне. Його кілька років тому створили селяни для обробітку присадибних ділянок, розчищення вулиць від снігу, вивезення побутових відходів тощо. Поки об’єднанню бракувало коштів (для повноцінних послуг потрібна відповідна техніка і кваліфіковані кадри), кооператив, як розповідає його голова Анатолій Стригаль, сяк-так животів.
Ситуація докорінно змінилася із залученням до справи представників проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-2». До цього з його допомогою відремонтували сільський фельдшерсько-акушерський пункт. Ось і тепер Євросоюз підсобив коштами, за які придбали трактор, плуг та косарку, заплановано купити причеп та іншу техніку, без якої на селі не обійтися. На зборах прийняли рішення придбати ще й промислову сушарку для фруктів — від них цього року в садках гілля гнеться. 

Феномен впливу мистецтва на час ще чекає на свого Стівена Хокінга. Принаймні відомий художник-авангардист з європейським визнанням Анатолій Федірко попереджав не раз: мистецтво сильніше за життя! Не дослухалися — відкрили «Срібного павука». В той момент усе й закрутилося в такому божевільному вихорі, що реальність не встигала за романом Василя Кожелянка, виведеним режисером Людмилою Скрипкою на сцену Чернівецького театру. 

Театральна трупа Марка Кропивницького, в складі якої Марія Заньковецька була провідною актрисою, з величезним успіхом виступала не тільки в Україні, а й у багатьох містах тодішньої Російської імперії.
А 1886 року тріумфальний виступ українських корифеїв сколихнув усі верстви столичного Петербурга. Зажадав побувати на виставі навіть цар Олександр ІІІ, хоч було відомо, що він не любив театру: найбільше йому подобалися військові духові оркестри та марші, а з видовищ — кінні перегони.

Появу на початку 1990 року на аграрній карті області нового підрозділу з промовистою назвою навряд чи зустріли з оптимізмом. Скоріше навпаки: у той час подібні структури з’являлися, як гриби після рясного дощу, тож створення «Перемоги» у бригадному, а отже і занедбаному селі сприйняли як чергову і навряд чи успішну спробу врятувати Павленкове та місцевих селян від повного занепаду. 

Рік тому Мирон Маркевич мав чудову можливість здійснити мрію будь-якого амбіційного тренера — зіграти в груповому турнірі Ліги чемпіонів. На жаль, перша спроба виявилася невдалою. Спортивний арбітражний суд у Лозанні пригадав «Металістові» старі гріхи: футбольні чиновники визнали матч харків’ян проти львівських «Карпат» договірним і не допустили срібного призера української Прем’єр-ліги до розіграшу найпрестижнішого турніру Старого Світу. 

Якось, переглядаючи новини із зони воєнних дій, наткнулася на телерепортаж про бойові будні батальйону «Донбас». На завершення бесіди з бійцями кореспондент запропонував передати привіт рідним та близьким, як це робили у довоєнний період під час розважальних програм. Мабуть, прагнув підбадьорити тих, хто чекає на вояків удома. Вийшло все навпаки: принаймні я вперше плакала не за вбитими, а за живими. 

Без перебільшення  час плескати в долоні. «Ура! Підписав!»  — переважно  такою була реакція українців, які вболівають за майбутнє нашої освіти,  на підписання Петром Порошенком відповідного закону.  «Вітаю всіх. Українська вища освіта подолала пострадянські рецидиви й опинилася в іншій реальності. Саме час вищим навчальним закладам скористатися нагодою і нарешті стати автономними», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» міністр освіти і науки Сергій Квіт.