Незабаром Україна відзначатиме ювілеї важливих історичних дат, зокрема 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка та 70-річчя визволення нашої держави від німецько-фашистських загарбників. Головне завдання, яке ставлять перед нами Президент України Віктор Янукович та уряд, — наголосив міністр культури Леонід Новохатько, відкриваючи в Каневі виїзну колегію галузевого міністерства, — присвятити цим подіям весь наступний рік. У зв’язку з цим міністерство планує залучити до формування річного плану роботи ініціативи громадських організацій, фондів, провідних ЗМІ, незалежних культурологів.   

Частина областей України вже у першому кварталі 2013 року повністю вичерпала річний ліміт закладених у місцеві бюджети компенсацій на перевезення пільговиків залізничним транспортом. Приміром, у бюджеті  Луганської області на рік заплановано 993,2 тисячі гривень, а за перші три місяці надано послуг з перевезення пільговиків на 1,4 мільйона, у   Вінницькій   — 5,7 тисячі, послуг отримано  на 397,4 тисячі гривень.
Та чи не найгірша ситуація в Києві, де спершу зовсім не передбачили  компенсацію за пільгові перевезення на 2013 рік. Натомість у першому кварталі пільг використали на 8,4 мільйона гривень. Загалом у першому кварталі 2013 року залізницями України надано таких послуг на суму 84,3 мільйона гривень, тоді як на весь нинішній рік для компенсацій за пільгові перевезення у місцевих бюджетах закладено лише трохи більше 150 мільйонів. Картина вимальовується зовсім сумна, якщо врахувати, що за перший квартал перевізнику компенсовано лише 35,8 мільйона, що становить 42,5% від сум наданих послуг.

Тижні енергоефективності, що проходять в Україні на початку жовтня, вже стали традиційними. Відбуваються вони й на Сумщині. Хіба що з єдиною різницею: такі семиденки фактично не закінчуються і тривають цілий рік. Принаймні останні роки, відколи в області розробили і прийняли комплексну програму з виробництва і застосування місцевих альтернативних видів палива на основі біомаси.
Як зазначає голова Сумської ОДА Юрій Чмирь, так область крок за кроком наближається до наміченого. Невпинно зменшуючи частку блакитного палива, вдається ставити на службу інші джерела енергетики, які раніше залишалися в пасивному резерві.

 Будь-який попутник, разом з яким ви рушите на південь Луганщини, заговорить про воду. Так було й зі мною. У рейсовому автобусі розговорилася із сусідкою. За вікном періщив дощ. «З неба ллє, шахтна вода підтоплює, тільки в крані посуха, — невесело жартувала пані. — А особливо важко взимку: напору немає зовсім, тож біля колонок черги шикуються, ніби в кіно про блокадний Ленінград».
Луганщина — один із найбільш маловодних регіонів. Відповідну систему водопостачання свого часу в Донбасі створювали насамперед для потреб промисловості, й держава її дотувала. Та в кінці минулого століття, коли споживання води підприємствами зменшилося в кілька разів, стало складно підтримувати нормальний стан водогону. Це призвело до чи не повного колапсу системи. Від безводдя потерпають Свердловськ та Антрацит, Красний Луч і Ровеньки, Стаханов і Кіровськ. 

Нинішній суднобудівний завод імені 61 комунара на рік старший за місто, в якому розташований. Тож його вплив на історію та подальшу долю міста суднобудівників важко переоцінити. За однією з версій навіть свою назву Миколаїв отримав на честь першого військового корабля, побудованого на стапелях тодішнього Адміралтейства, — «Святий Миколай». Сьогодні завод ще намагається втриматися на плаву, а про минулі успіхи нагадує його славна історія. 
Місцевість, де розташований Миколаїв, тривалий час перебувала під владою турків. Війни за цю територію не вщухали. Результатом російсько-турецької війни 1768—1774 рр. був Кючук-Кайнарджийський мирний договір, за яким до Російської імперії відійшли території Південної України та Південного Бугу, фортеці Кінбурн, Керч, Єнікале. На той час це забезпечувало Росії право вільного мореплавства на Чорному морі та вихід через чорноморські протоки. Потребу закріпити свої завоювання міг задовольнити тільки сильний військовий флот.  

Режисер Михайло Резнікович відчув актуальність дебютної п’єси Івана Тургенєва «Нахлібник», написаної 1848 року. Як відомо, всі три п’єси письменника царська цензура заборонила. Його твори були лакмусом щодо європейської налаштованості громадянина Російської імперії.
«Нахлібника» обрав для бенефісу великий Михайло Щепкін, але вийти на сцену в ролі Кузовкіна йому дозволили лише в 1862 році, коли скасували кріпацтво. До якого викривлення свідомості та стосунків воно призводило, Тургенєв відчув у своїй сім’ї. Його мати пройшла через роки принижень і, коли отримала великий спадок, сама стала зразковим деспотом щодо кріпаків і рідних.

Не для всіх шкіл Прикарпаття перший день вересня був святковим. Деякі у віддалених селах замкнули до кращих часів — коли до першого класу прийде більше дітей. У деяких відкрили дитячі садочки, а нечисленних учнів зарахували до шкіл сусідніх сіл. А ось у селі Раковець, що в Богородчанському районі, стару школу не підготували до занять, тож батьки не пустили дітей до навчання і повідомили про це Кабмін. Там їх почули. За дорученням голови уряду, вся вертикаль виконавчої влади від профільного міністерства до місцевої райдержадміністрації долучилася до створення дітям належних умов для занять. Крім того, Прем’єр-міністр Микола Азаров розпорядився виділити кошти для будівництва у селі нової школи за рахунок держфонду регіонального розвитку. Тим паче, що це село демографічно перспективне.

Чого тільки не  вигадали винахідливі уманці, аби оригінально відзначити черговий день народження свого міста! Вернісажі, виставки декоративно-прикладного мистецтва і промислові, майстер-класи просто у парку під каштанами. Ярмарки, кулінарні конкурси «Умань на тарілці». Спортивні змагання. А почалося все передзвоном православних храмів — там  відправили урочисту літургію, молитву за добробут, силу і мудрість міської громади. 

Одна половина села плаче, а інша сміється. Ці слова з відомої пісні пригадуються, коли з телерадіоефіру лунають бадьорі звіти про експорт зерна. Рекорд! Уперше! На цьому не зупинимося! Посадовці тішаться. Мовляв, дивіться, як працюємо. Потирають руки від задоволення посередники: не сіяли і не збирали — прибуток у кишені. Хлібороби в розпачі: хліба виростили більше, а прибутку немає. Одне слово, торгуємо так, що здачі давати нічим.
Про що це говорить? У радіоінтерв’ю відповідь дав аграрний міністр, який констатував, що в погоні за експортом зерна Україна втрачає село. Чому? Аграрна економіка розбалансована. Зернові і соняшник стали пріоритетом. Посіяли, зібрали, вивезли. Село і люди в ньому при такому підході зайві. Виходить, працюємо на опустошення. Виснажується земля. Втікає за кордон і вимирає нація. 

Днями члени громадського комітету з відзначення 200-річчя Тараса Шевченка запросили на зустріч журналістів, аби озвучити плани до цієї події. Але, як зазначив голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павло Мовчан, життя скоригувало наміри і ми просимо у вас захисту. Не для себе. Для Кобзаря. За словами відомого діяча, знищується українська святиня — Національний музей Тараса Шевченка у столиці. Це робиться без будь-яких тендерів, громадських слухань, публічних обговорень та дозволів.