Засідання Національної ради реформ цього разу відбулося у робочому режимі, закритому для представників ЗМІ. На чому саме акцентував Президент Петро Порошенко, можна було дізнатися, лише розшифрувавши з-поміж інтонаційних наголосів та міміки скупі інформаційні дані посадовців під час брифінгів. Так, громадськість того дня почула заступників Глави Адміністрації Президента Валерія Чалого та Дмитра Шимківа (це був зачин та підсумок заходу), міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавичуса та радника глави держави, голову Міжнародної ради реформ в Україні Михаїла Саакашвілі — їхні слова стали вже резюме-постфактумом. 

Вчора на сторінку «Урядового кур'єра» у Facebook надійшов лист від Ентоні Зурло, який мешкає в Західній Австралії.

Ось цей лист:

«Привіт!

Мені було б приємно, якби ви зацікавилися думками про Україну, що ними з читачами «Урядового кур’єра» хоче поділитися громадянин Австралії, який провів багато часу у вашій країні, де готував спецназ силових структур України. Його звуть Рей Мансіні.

Рей Мансіні нині генеральний директор SIG Group International Limited. Він добре відомий у міжнародних правоохоронних органах та серед військовослужбовців. Рей Мансіні — педагог і автор кількох книжок. В Україні він зустрів свою дружину Яну Кошелєву. Це старша сестра Олени Кошелєвої, народного депутата України від Радикальної партії Олега Ляшка. Тож Україна займає особливе місце в його серці».

Це та ситуація, коли одразу пригадуєш прислів’я: «Чого бідні…» Розпочнемо з того, що столиця, як і держава, у фінансовій скруті. Коштів не вистачає на найнеобхідніше, зокрема на оплату праці водіїв комунального транспорту. І як стає зрозумілим, навіть підвищення плати за проїзд не рятує. 

Про це повідомив голова Державної інспекції ядерного регулювання України (ДІЯРУ) Сергій Божко. Восени 2014 року ДІЯРУ дозволила постачати в Україну модернізоване паливо Westinghouse, альтернативне російському. Позитивна експертиза інспекції цього палива поклала край намаганням російських спецслужб довести, що американські паливні збірки взагалі не придатні для ядерних реакторів радянського зразка.  

Повернувшись із сонячної Бразилії та ситої Іспанії до морозного Києва, а далі до патріотичного і все-таки надзвичайно комфортного для гірників Львова, команда, що надовго змушена забути про рідні стіни, мала б виправдовувати  підтримку, яку забезпечили вівторкового вечора  уболівальники на переповненій «Арені Львів». 

17 лютого в центрі Одеси пролунав потужний вибух, який попередньо був кваліфікований як теракт. Приблизно о 23 годині вибуховий пристрій спрацював у підвалі будинку на Великій Арнаутській, 85. Саме тут розташовано сервісний центр, що належить лідеру одеського Автомайдану Євгену Рєзвушкіну. Постраждалих немає.

Полтавські рятувальники отримали два квадрокоптери (літальні апарати, які рухаються завдяки регулюванню швидкості обертання двигунів з пропелерами). Їх придбали за допомогою програми територіальної оборони. Робочі можливості одного з них нещодавно продемонстрували й голові ДСНС України Сергієві Бочковському, який за дорученням Прем’єр-міністра приїжджав у Полтаву з інспекторською перевіркою. Той відверто зізнався, що у нас таку техніку поки що на пальцях можна полічити.  

Усього зареєструвалися в області як тимчасово переміщені громадяни з окупованих територій 124 тисячі осіб.
«Бажання отримувати компенсацію на проживання виявили близько 17 тисяч громадян. 11 тисячам з них таку допомогу вже призначено», — розповіла директор департаменту соціального захисту Луганської облдержадміністрації Елеонора Поліщук.
За її словами, на тій території області, що підконтрольна Україні, в цілому зменшилися черги до управлінь соцзахисту.

Персональна виставка Мирослава Добрянського, яку один з найталановитіших художників Запорізького краю підготував до 60-річного ювілею, символічно розмістилася в історико-культурному центрі «Хортиця». Усі роботи митця насичені духом щирої любові до України, її козацької історії. Патріотизм  художника виявляється і в його волонтерській діяльності, спрямованій на допомогу українським воїнам. 

Ножиці у руках моєї співрозмовниці швидко і спритно краяли старі штани захисного кольору, перетворюючи їх на довгі вузькі смужки. Це трохи нагадувало роботу на конвеєрі й тому не здивувався б, якби за мить у діло пішов і мій мокрий від дощу кашкет, який поклав поряд на широкому столі. «Щодня збираємося тут і працюємо з дев’ятої ранку до шостої вечора, — клацаючи інструментом, розповідає Параска.