Кінець робочого дня. Надворі майже темно. Поспішаю купити хліб у кіоску й швидше гайнути додому. Попереду жінка замовляє буханець. Продавчиня з віконечка мляво переводить погляд у її бік і припиняє перегукуватися з колегою, що навпроти торгує ковбасами й сирами. Хлібину подала , а та їй, відповідно, гроші. Узявши в руки зернистий буханець, жінка, вочевидь, зрозуміла, що він не першої свіжості, до того ж побачила, як його зняли з вітрини. Тому попросила іншу випічку, свіжішу, й повернула  назад товар. Невдоволена продавчиня  поміняла на заварний хліб. Спостерігаю за цим процесом і тупцюю на місці, бо проймає холод.

Не впевнена на 99,9 відсотка, що хтось згадає про Клару Цеткін сьогодні, на шостий день Масляної, а не лише пізніше, з приводу 8 Березня, коли прекрасна половина України начебто має завдячувати цій революціонерці за присвячений їй день. Та, як з’ясовується, за кордонами не «прокрустового ложа», а наших пересічних уявлень про Масляну, обмежених колом масного смачнющого млинця і розваг переважно в суботу й неділю, українському жіноцтву бути в чомусь зобов’язаними мітингувальниці за їхні права в міжнародному масштабі аж ніяк не випадає. Адже якщо інша Клара украла в якогось Карла тільки корали, то Клара Цеткін...   

Привітавши Дніпропетровщину з ювілеєм, Віктор Янукович зазначив, що йому імпонує діловий стиль роботи дніпропетровської влади, і пообіцяв: програми розвитку регіону спільними зусиллями центральних і місцевих органів влади будуть продовжуватися.  

Робоча поїздка Прем’єр-міністра Миколи Азарова до області збіглася з Днем захисника Вітчизни. Територією Брусилівського району, до якого й прибув Микола Азаров, взимку 1943 року проходив знаменитий Рубіж Мужності. Саме на ньому радянські воїни ціною неймовірних зусиль і героїзму зупинили потужний контрудар гітлерівців, що рвалися до Києва. Отож, на переконання місцевих жителів, які традиційно зібрались біля обеліска Слави в центрі Брусилова, глибоко символічно, що Микола Янович у цей святковий день разом з ними вшанував захисників Вітчизни саме на щедро зрошеній солдатською кров’ю священній землі.  

Глава держави на черговому зібранні Ради регіонів при Президентові України наголосив на необхідності змінити регіональну політику з огляду на те, що реформи розпочинаються в столиці, а поліпшення життя люди очікують на всіх територіях, з яких складається країна. Важлива складова цієї політики — відносини держави та місцевого самоврядування, носіями якого є зокрема і міські громади, що об’єднують майже 70% населення.

Підгрунтя таких взаємин — збалансований головний державний фінансовий кошторис, розроблений з урахуванням усіх сторін. Допоки він будується за принципом перевернутої піраміди: спершу всі надходження акумулюються «нагорі», затверджуються Верховною Радою, і лише потім, вже «дещицями» повертаються до міст, селищ, сіл. Причім, за належним своїм громадам очільники міст повинні їздити до Києва з простягнутою рукою. Схоже, це розуміють усі, та щось змінювати традиційно не поспішають. На заваді стають такі національні особливості, як поняття «рік до виборів», «час після виборів» чи «підготовка до нових перегонів». 

Мудрі греки небезпідставно стверджували, що держава існує, коли її охороняє  особиста участь кожного громадянина. Великою мірою це актуально і для нашої країни, де реалізація права особи на свободу об’єднання в громадські організації для здійснення і захисту прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших суспільних інтересів гарантовані Конституцією та ратифікованими  міжнародними угодами. Та в цій справі, як і в будь-якій іншій, мають діяти певні правові та організаційні засади.  

Ця людина схожа на велику дитину. Можливо, його безпосередність і відкритість — наслідок особливого способу життя, де головне місце посідають мультфільми. Вигадуючи сюжети для дитячого кіно, він на годину і сам стає юним глядачем. Тому дитяча аудиторія з легкістю приймає його за свого, він розмовляє з ними зрозумілою їм мовою, тримається на рівних. Розмова про мультики і не тільки відбулася в день приїзду Володимира Тарасова до Миколаєва.  

 Майже тисячу років тому подорожні йшли до Чернігова, який був центром об’єднання слов’янських племен сіверян, тією ж київською дорогою, якою нині мчать автівки. Минувши браму, піднімалися на Дитинець, укріплений ровом, валом та дерев’яними стінами, і зразу  завмирали, затамувавши подих, перед пишним княжим палацом, єпископським двором та предивними як на той час обрисами храму Спаса. Тоді, напевно, на Дитинці не було таких велетенських старих дерев, як тепер. А нині треба ступити в їх затінок і пройти вперед, доки сяйнуть хрестами вежі літописного собору, вперше згаданого в «Повісті минулих літ» 1036 року.

Злегка проводжу рукою по білосніжній стіні й відчуваю зашпори в пальцях: родовід чернігівських князів іде з глибини століть, а Спаський собор заклав внук ключниці Малуші і князя Святослава, син князя Володимира, котрий хрестив Русь, і полоцької княжни Рогнеди — перший літописний князь Чернігова хоробрий воїн Мстислав Володимирович, брат Ярослава Мудрого. Можливо, саме тут, де я торкаюся стіни, лишився невидимий відбиток його долоні…

Навряд чи знайдеться людина, якій би жодного разу не доводилося мати справу з тими чи іншими правовими питаннями. Та з їх вирішенням, здавалося б, проблем немає — нині «розвелося» стільки контор і структур правового профілю, що можна знайти відповіді на будь-яке запитання. Та ще й з практичними порадами. Але важлива одна подробиця — всі вони прийдуть на допомогу лише тоді, коли ви маєте тугий гаманець. На жаль, похвалитися цим може далеко не кожний. 

Про що мріє більшість молодих подружніх пар? Насамперед мати здорових, розумних і вродливих дітей. Створення у 1993 році Прикарпатського центру репродукції людини МОЗ України як філіалу Українського державного центру діагностики і реабілітації репродуктивної функції людини багатьом з них вселило надію. Новий медичний заклад, який через два роки став юридичною особою, з’явився завдяки плідній співпраці з донецькими колегами відомого в країні лікаря і науковця Володимира Босацького. Він і став його першим директором. 1999 р. методом народної будови та за підтримки голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка було зведено основний лікувальний корпус центру, який сьогодні очолює та розбудовує син Володимира Михайловича Ярослав Босацький. З ним — наша розмова.