Керівники Міндоходів разом відзвітували у прес-центрі Кабміну про результати першого місяця роботи та подальші плани. Адже встигли і накреслили чимало, зазначали перший заступник міністра доходів і зборів Ігор Білоус, а також заступники Віталій Науменко та Володимир Хоменко. 

З Великодніми святами пов’язані у Лариси Канюки найкращі спогади дитинства. У святково прибраній оселі, коли все дихало очікуванням Пасхи, вона, мале дівча, сідала за стіл поруч із Цецилією Німейчук, найповажнішою у краї писанкаркою, і спостерігала за народженням у руках майстрині веселкового дива. За своє довге життя чернівчанка пані Цецилія досконало вивчила буковинську писанку, запозичивши свого часу майстерність у видатних писанкарок. Розписані нею справжні, тобто шкаралуп’яні, писанки дарували навіть вінценосним особам. Якось їх замовив у пані Цецилії за великі гроші сам митрополит Буковини Віссаріон і попросив зробити якнайкраще, бо призначалися вони у пасхальний дар королю Румунії Міхаю, під короною якого у ті часи перебувала Буковина. Пані Цецилія подарувала потім Ларисі свій альбом, куди все життя замальовувала бачені нею стародавні писанки. 

Попри вік, стать, пору року, погоду, ситуацію в країні, всім хочеться вірити в казку. Бо з неї в дитячому віці починається велика подорож у життя. Здавалося б, який стосунок має «Золотий ключик», «Попелюшка» чи «Троє поросят» до виховання сучасних українців? Хоч би як парадоксально це звучало, — прямий. На жаль, заклопотані щоденними проблемами, у гонитві за матеріальними благами дорослі часто не надають достатньо уваги таким поняттям, як мораль і культура. Та найгірше, що вони не прищеплюють духовних цінностей своїм дітям.

Відомо, що наслідки цього можуть бути сумними. Ось тут на допомогу приходить дитячий театр. Він частково перебирає на себе функцію батьків у вихованні молодого покоління. За допомогою казки в завуальованій, але водночас доступній формі театр підштовхує дітей до правильних висновків, навчає їх мислити, прищеплює ті цінності, які повинна мати кожна людина. Про історичну місію класичної казки, її виховну роль та значення у формуванні світогляду дитини і батьків ми говоримо із заступником директора Київського академічного театру ляльок Костянтином ПІЧУГІНИМ. 

До 200-річчя з дня народження Кобзаря один з українських телеканалів «дослідився» до того, що цілком серйозно доводив: геній українського народу — незаконнонароджений син одного з представників царської родини. Тим самим ненав’язливо стверджували, що без «блакитної крові» нікого путнього жодна українка не народить, а страдницька боротьба Тараса з поневолювачами України звелася до банальної сімейної розбірки. 

Уперше в світі — ці слова про шість десятиліть їхньої роботи. У  КБ «Південне» та на заводі «Південмаш» створювали ракетно-космічну техніку, якої  раніше не було у світі. «Працювати було цікаво. Ми не мали жодних обмежень, для нас були відкриті будь-які двері й можливості. Ракетну техніку створювали з ентузіазмом», — згадує начальник відділу науково-технічної інформації КБ Олександр Логінов, з яким ми поспілкувалися на презентації книжки «Шістдесят років у ракетобудуванні та космонавтиці». Солідний фоліант з фотографіями і спогадами ракетників днями побачив світ до ювілею «Південного». 

Про те, що на землях Полтавської області та частково Сумщини розташовані рештки колись могутнього протоміста часу розквіту полісів Еллади, яке сучасники називають Більське городище, а Геродот вважав однією зі столиць Скіфії — містом Гелоном, знаю не перший рік і бував там. Але ця місцина має здатність причаровувати. І ось я знову в дорозі. Поряд зі мною в авто — археолог і історик Олександр Супруненко. 

Герой роману «Золоте теля» Остап Бендер стверджував, що на кожного громадянина, навіть партійного, тисне атмосферний стовп силою 214 кілограмів. Із притаманною йому емоційністю Остап Ібрагімович скаржився водієві «Антилопи-Гну» Казимирові Козлевичу: «Це науково-медичний факт. І мені це стало віднедавна важко. Ви тільки подумайте! Двісті чотирнадцять кіло! Тиснуть цілу добу, особливо вночі. Я погано сплю». Делікатний Казимир намагався співчувати великому комбінатору. 

Весна й Великдень пробуджують, оновлюють життя, дарують світло душі, надають снаги. Вони знаходять вираження у народних традиціях, численних символах українців. У Тернополі діє етномайстерня «Коза-дереза». Тут зібралися художники, дизайнери, ткалі, вишивальниці, інші творчі люди, щоб повертати до життя українську етнозабавку через її сучасне сприйняття.
Щороку умільці творять дві великі колекції, тематику яких визначають найбільші християнські свята — Різдво і Воскресіння Христове.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 25, частин шостої, сьомої статті 61 Закону України "Провибори Президента України", керуючись статтями 11 – 13 Закону України "Про Центральну виборчу комісію",Центральна виборча комісія ПОСТАНОВЛЯЄ: 

Прем’єра цього шоу, яка відбулася на початку року, одразу поліпшила глядацькі показники більш ніж утричі. За аудиторією частка у слоті збільшилася майже в 4 рази з 1,7% до 6,6%. Для власників каналу це, звичайно, чималий успіх. А що отримали глядачі? Подивимося на це разом.

Концепція програми нескладна. В одному випуску беруть участь двоє дівчат: одна — мажорка, яка шикує і купається в розкоші, інша — дівчина із села, яка мріє про красиве життя. На три дні вони міняються реальностями, переїхавши одна до одної. І, звісно, обидві — повністю шоковані тим, що з ними відбувається.