На тлі останніх подій у країні вибухи, що сталися 27 квітня 2012 року в центрі мирного Дніпропетровська, видаються квіточками. Між тим, майже два роки відсиділи за гратами двоє «терористів», яких нещодавно суд повністю виправдав, а 31 травня минуло два роки, як позбавлено волі ще двох (можливо, не винних?) людей, яким інкримінують тероризм.  

З чого нині починається день пересічного українця? З новин. Ми всі перебуваємо в особливому інформаційному полі. Воно, наче Зона братів Стругацьких, має свої закони і сфери впливу. В нього є небезпечні території. Якщо ти не знаєш про них, можеш потрапити в пастку або загинути. Хто той Сталкер, який допоможе нам уникнути небезпеки і виведе до потрібної зупинки?  

Наша література повинна вийти на такий рівень, щоб обіймати не тільки територію України — озвучили своє надзавдання учасники літературного конкурсу «Коронація слова». Нагородження переможців відбулося 5 червня в Центральному будинку Збройних сил. Дім офіцерів відзначився у подіях революції Гідності завдяки розгорнутому там шпиталю на чолі з Ольгою Богомолець. Тема Майдану була наскрізною в церемонії. На сцені, вшановуючи численних лауреатів і номінантів, лунали патріотичні гасла і пісні. Зал і балкон у спекотний вечір були переповнені.  

We Are One — таку назву має пісня, яка стала гімном 20-ї світової першості. Під час відкриття футбольного свята на стадіоні «Арена Корінтіанс» в Сан-Паулу її виконали Дженіфер Лопес разом із бразильською співачкою Клаудією Лейтте. А після закінчення урочистої частини на поле вийшли учасники першого матчу південно-американського мундіалю — збірні Бразилії та Хорватії.
У більшості прогнозів саме господарів Кубка світу-2014 називають головними фаворитами турніру. Скептики звертають увагу на інше: останній раз п’ятиразові чемпіони світу святкували успіх 12 років тому в Японії та Південній Кореї. У двох попередніх світових фіналах чаклунам м’яча нічим було похвалитися. У 2006-му в Німеччині і в ПАР-2010 земляки славнозвісного Пеле зупинялися в чвертьфіналі, поступившись спочатку французам, а згодом — збірній Нідерландів. 

Великі поети, за висловом Максима Рильського, завжди є сучасниками для нових поколінь. Такий поет, прозаїк, публіцист, лауреат Національної премії імені Т. Г . Шевченка Леонід Горлач. Він прибув у Чернігів на зустріч із земляками, аби звірити з ними свої помисли. Відповів і на запитання кореспондента «УК». 

Чи знаєте ви, що, прогулюючись київськими вулицями, фактично ходите по річках? Здивовані? Здивуєтеся ще більше, коли дізнаєтесь, що лише в центральній частині Києва протікає кілька десятків річок, а всього їх у місті — понад 100! Це стверджує професор Національного авіаційного університету доктор географічних наук Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ. 

Краса спорту має єднати  

Пробач, Тарасе

Забута історія «Арсеналу»

Перл-Харбор під Полтавою

У багатьох моїх знайомих стан стресу, викликаний подіями останніх місяців, перейшов у хронічний. Гинуть — як з однієї, так і з іншої сторони — наші громадяни. Насилля, керовані й підгодовані матеріально з «братньої» Росії сепаратисти, стрілянина і вибухи, заручники, похорони, сльози матерів, які більше ніколи не обнімуть своїх синів… 
А нині є в Україні й зовсім інше життя. Хоч воно теж періодично сповнене жорстокості, але від нашого докорінно відрізняється. Вже хоча б тим, що в ньому подібні не вбивають подібних до себе.

Війна — час звукових галюцинацій. У гуркоті сміттєзбиральної машини натреноване вухо шукає гул літака, що підлітає. Тачка двірнички гуркоче цілком «по-Калашникову».

Лежиш серед ночі з широко розплющеними очима. Вчора друзі вітали по-новому: щоб ти бачила зброю і чула постріли тільки по телебаченню. У соціальній мережі Фейсбук колега із сусідньої області написала, що навчилася нарешті відрізняти БТР від БРДМ. Мені всезнаючий Інтернет підказав, що бойова розвідувальна машина є меншою. Їй це вже показала «вулиця». 

У вересні учні загальноосвітніх шкіл на сході України схилять голови над зошитами чи просто аркушами паперу, подумки повертаючись у недавно минуле літо. Не секрет, що вперше у своєму житті багато хто із них у традиційному творі напише, що «у війнушку» цього літа не тільки гралися, а й відчули її реалії по-справжньому. І саме воєнні дії на півночі Донеччини та в інших районах регіону внесли серйозні корективи у те, як місцеві діти провели свою найулюбленішу пору року. Та це буде потім, у вересні, до якого, як дедалі частіше зітхають дорослі, ще треба дожити. А поки що ж автор, зібравши й узагальнивши враження юних донеччан від початку літа, запропонував їх у вигляді щоденника одного із них.