Андрій ШАПОВАЛОВ: «Нам вдалося зберегти творчу частину колективу»

«Урядовий кур’єр» продовжує відстежувати ситуацію на інформаційному фронті. Сьогодні ми розповідаємо про справи на «передовій» — про те, як відновила свою роботу Луганська обласна телерадіокомпанія, яка працює у Сєверодонецьку з квітня 2015 року. За умов війни та браку технічного оснащення і людей творчий колектив створив абсолютно новий програмний продукт за найсучаснішими принципами громадського телебачення. Про те, як цього вдалося досягти, розповідає директор виконавчої філії Національної телекомпанії України «Луганська регіональна дирекція» Андрій ШАПОВАЛОВ.

Директор виконавчої філії Національної  телекомпанії України «Луганська регіональна дирекція» Андрій Шаповалов.Реверс телесигналу

— Починали з нуля. У нас нічого не було — тільки віра! Вірили, що скоро телеканал «ЛОТ» та радіо «Пульс» вийдуть в ефір, — розповідає Андрій Шаповалов. — У нас були лише малопотужні передавачі у сільських районах північної частини області, на яких того часу працювала приватна телекомпанія «Ірта» за тимчасовим дозволом. Насамперед ми відновили контроль над цією технікою. Держкомтелерадіо створив у Києві апаратну, що видавала так зване тестове мовлення. За кілька днів в обласному ефірі з’явився продукт, «зшитий» з контенту всіх обласних телекомпаній, але адресований луганському глядачеві, щоб місцевий ефір заповнити українським державним мовленням.

— Глядач бачить картинку, та не знає «кухні» телевізійного виробництва. Як облаштовували мовлення технічно?

— До війни радіо- й телевізійний сигнал уся область отримувала з Луганська. Його транслювали передавачі на місцях. Сигнал покривав усю територію області і навіть охоплював деякі населені пункти на кордоні з Росією. У 2014 році ЛОДТРК у Луганську захопили бойовики: обладнання «віджали» і зараз розповсюджують свою пропаганду.

Перед нами постало завдання — в найкоротші терміни змінити логістику подачі сигналу, розгорнути все в зворотний бік. Провести такий «реверс» було складно з технічної точки зору. Завдяки допомозі з боку Держкомтелерадіо, Національної телекомпанії України, концерну РРТ, Міністерства інформполітики, за підтримки Луганської обласної ВЦА ми це зробили. Тепер сигнал нашого радіо і телебачення поширюється 14 аналоговими телепередавачами, 4 цифровими та 3 FM-передавачами, триває робота щодо збільшення їхньої потужності та встановлення нових.

Ми покриваємо вже майже усю підконтрольну Україні територію області. Є розуміння розвитку на найближчі місяці та роки. Усі необхідні документи — в роботі.

Робота на межі можливостей

— Одразу почали активно працювати. Значну роль відіграло те, що вдалося зберегти творчу частину колективу з Луганська. З багатьма колегами я знайомий особисто. Умовив людей. Щоправда, не всіх, кого хотів би бачити своїми співробітниками. Та Валентина Сорвачова, Сергій Нощенко, Антон Бітімеров, Микола Коршаков, Ганна Куряча, Ірина Коваль, Олександр Шелест, Наталя Федорова зіграли провідні ролі, повірили, занурилися з головою у роботу, — із задоволенням згадує Андрій Шаповалов. — По суті то був фантастичний проект, зухвалий й амбітний — узятися та зробити з нуля телебачення. Я люблю такі проекти. Насправді творча людина може розкритися тільки на межі можливостей і сил.

Головне гасло — ми отримуємо унікальний досвід. У таких екстремальних умовах в короткі терміни зробили сучасне місцеве телебачення. Ми семимильними кроками йдемо вперед.

— До побудови громадського телебачення?

— Таке телебачення — це моя особиста давня мрія. Мене це цікавило, коли починав працювати в Луганську. І за останні двадцять п’ять років я так чи так повертався до цього. У Польщі дивився їхній зразок такого продукту. Був на кількох телеканалах у США, розпитував, цікавився, як будується робота. Те, що ми намагаємося зробити в області, саме таким і має бути громадське телебачення — наближене до місцевих ідей та потреб глядача, мати прикладний характер. Це, умовно кажучи, співрозмовник з екрана, з яким ти можеш випадково зустрітися в будь-який час протягом дня: увечері, біля під’їзду або в супермаркеті, в черзі за продуктами. Глядач може зупинити журналіста, потиснути руку, подивитися в очі.

Без кривлянь і неправди

— Відомо, що «ЛОТ» уже бачать у Луганську. За якими законами будується програмний продукт для тимчасово окупованих територій?

— Питання наповнення контенту для тих територій — не предмет публічної дискусії. Російські ЗМІ в своїй роботі співвідносять трансляцію інформації з централізованою системою провладної пропаганди. А у нас ЗМІ децентралізовані, належать різним фінансово-політичним групам з різними інтересами, звідси множинність пояснень та інтерпретацій одних і тих самих подій. Якщо передивитися наші центральні канали, то не зрозуміємо, хто ж у нас патріот, а хто зрадник. Однак телевізор — це лінза, яка може все збільшити, це дзеркало, де не можна кривлятися, бо воно доведе ситуацію до абсурду.

Те, що відбувається в зоні АТО, — війна. Війну не виграють у білих рукавичках. І спроби представити війну як якусь комп’ютерну гру — недозволені. Тут щодня гинуть люди. Кожен день ми читаємо про це у зведеннях з фронтів. Тому й контрпропаганда має будуватися за жорсткими законами військового часу.

— Про що і як треба говорити з жителями прифронтових територій з обох боків лінії розмежування?

— Це має бути програмний продукт максимально прикладного характеру. П’ять годин в день ми робимо прямий ефір. Це новини, інформаційні та дискусійні формати. Тут усе — як оформити пенсію, свідоцтво про смерть на тій та на цій територіях, як перейти лінію розмежування, які пункти пропуску працюють, через що їх закривають, хто та звідки обстрілює, де й хто видає певні види допомоги. З фактами, цифрами. Тобто даємо максимум відкритої, прозорої інформації, яка дозволить людям зорієнтуватися.

Ми відкриті для діалогу. Нам кожен день телефонують з окупованих територій. Дзвонять з Первомайська та Стаханова, Кіровська та Луганська, Лутугиного, навіть з Урало-Кавказу — це населений пункт на кордоні Краснодонського району. Нас дивляться навіть там! Іноді дзвонять бойовики. Наприклад, у програму «Рідна Україна», щоб виграти «поповняшки» для телефону. Це хороший показник.

— Чому?

— Людина дивиться і телефонує навіть для того, щоб виграти поповнення для телефону на 40 гривень. Як у звичайній війні, так і в інформаційній є атаки та контратаки, що іноді більш ефективні. Ось якого електронного листа ми отримали з самопроголошеної «ЛНР»: «Добрий день! З наступаючим Новим роком. Повідомляємо, що Вас на діапазоні 99,5 уже практично не чути у Щасті, Петрівці та навколишніх селах, сигнал перебивається російськими станціями, зокрема радіо «Маяк». Прикро. Що думаєте з цим робити? ТБ «ЛОТ» на діапазоні 509 Гц також немає».

Не хочуть бандити у Луганську чути українське радіо та дивитися ТБ! Не хочуть і людям не велять. Глушать наші радіопередавачі. Та люди все одно примудряються й дивитися, і дзвонити до нас у студію.

Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Андрій ШАПОВАЛОВ. Народився 1978 року в Луганську. Освіта вища. У 2001 році закінчив Східноукраїнський університет ім. В.Даля за спеціальністю «журналістика». Стаж роботи на телебаченні — 20 років. Працював кореспондентом, редактором відділу інформації луганської телекомпанії «Ефір-1», власним кореспондентом телеканалу ІСТV, начальником відділу зв’язків зі ЗМІ Луганської облдержадміністрації. З 2010 року —  депутат Луганської обласної ради. Після подій на Майдані був єдиним обласним депутатом, який засудив сепаратистів і відмовився підписувати рішення щодо залучення військової підтримки з боку РФ. Заслужений журналіст України.