Подих Вічності відчуваєш на собі, замислившись, що хай тимчасово,  на кілька днів — до 30 січня, але і наш Київ став обителлю Дарів волхвів, які в 1470 році оселилися в монастирі Святого Павла на горі Афон, відтоді не покидаючи Грецію. І ось її кордони, як наголосив намісник монастиря Святого Павла в Афоні архімандрит Парфеній, котрий супроводжував Дари волхвів до Успенського собору Києво-Печерської лаври,  нині «святиня перетнула уперше з ХV століття, а в інших країнах за цей час ніколи не бувала. І те, що вона тепер тут, — це все влаштував промисел Божий. Ми молимося і сподіваємося, що Господь і Богородиця подарують Україні мир».

Якщо архітектура — це застигла музика, то Чернівці звучать величними партитурами органу. Серед унікальних архітектурних ансамблів міських вулиць і площ, створених видатними майстрами віденської сецесії, особливим звучанням (в прямому і переносному сенсі) виділяється шедевр європейського зодчества — Вірменська церква Святих Апостолів Петра і Павла. Її збудував у 1875 році для вірян вірмено-католицького східного обряду видатний чеський архітектор Йозеф Главка. Він же звів у Чернівцях Резиденцію Буковинських митрополитів, визнану однією із семи чудес України і занесену у Список світової культурної спадщини ЮНЕСКО.   

Художниця Наталія Басараб добре відома на Тернопіллі своїми живописними роботами, графікою. Але вже понад десять років її захопленням стало лялькарство. Цікаво, що творить вона образи, по суті, лише відомих кіногероїв.
Найголовнішу ляльку в її колекції виготовлено на  ляльковій фабриці понад півстоліття тому. Ця іграшка викликає феєрверк спогадів, адже вона пов’язує майстриню з дитинством. Наталя Басараб виросла в  Іванківцях Зборівського району. Тоді сільські діти не завжди могли похвалитися гарними забавками. А тут батько поїхав до міста й повернувся з японською лялькою. Іграшку нарекла Сонею і дуже її берегла. Із часом зносився хіба одяг. Бабуся дозволила їй пошити новий зі своєї найкращої  кофти.

В автобусі, що прямував із дачного селища біля села Кошари до містечка Южне, чоловікові раптом стало зле. Йому викликали швидку. Втім, зустрічі так і не сталося — людину до лікарні довіз той самий автобус, але врятувати її не вдалося. Не те що спецавтомобіль у цій ситуації принципово швидше доправив би хворого до лікарні, але вчасно надана — ще десь там, за містом, — невідкладна допомога могла б стати вирішальною в боротьбі за життя.

Ця історія, почута в одеській маршрутці, не унікальна. Нерідко доводиться чути, що карета швидкої допомоги їде або ж надто довго, або ж приходить порожньою — майже без препаратів та обладнання. 

 В  управлінні державної пенітенціарної служби в Запорізькій області відкрили музей з унікальною експозицією розвитку служби з часів царської імперії до наших днів.

Справжньою родзинкою музею став розділ, присвячений Нестору Махну. Тут представлені не тільки його фотографії та матеріали його справи, а й камера № 10 з нарами і пересувним відхожим місцем, в якій в Олександрівському тюремному замку сидів відомий запорізький анархіст.  А головна дивина — батька Махна знову  ув’язнили. Фігуру і обстановку, відповідну тодішній, за півтора місяця відтворив засуджений Ігор Грибов.

Торік у травні МОЗ спільно з Міносвіти вирішили провести до кінця 2013 року профілактичні медогляди школярів. У половині регіонів їх проводили на базі лікувально-профілактичних закладів (за винятком гірських, віддалених районів областей, де учнів обстежували виїзні бригади), іншій половині запропонували провести огляди на базі шкіл. Обстежили 96,5% школярів. Як повідомила «УК» начальник відділу материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ Альона Терещенко, схема проведення для решти 4% школярів, яких не оглянули торік, буде такою самою.  

Попри стрімкий розвиток сучасних технологій, науковці досі не змогли винайти ліки від раку, в смертельні тенета якого щороку потрапляють майже 160 тисяч українців. Найпоширенішим є рак молочної залози. Потерпаючи через цю недугу, жінки зазнають неймовірних фізичних та психологічних страждань. Але найстрашніше, коли через невчасне і неефективне лікування виникають рецидиви й метастази, що часто призводять до смерті. Хворим жінкам доводиться самотужки боротися з недугою, хапатися за соломинку, щоб вижити. Навіть коли не залишається жодного шансу, вони не здаються. І просять, щоб держава звертала більшу увагу на цю проблему.  

«Колись давно колосок пшениці починався при самій землі. Але Господь розгнівався на людські гріхи і вирішив зменшити кількість зерен на стеблах. Колосок почав скорочуватися просто на очах. Люди мовчали, а коти й собаки, передчуваючи голод, завили. Тоді Всевишній змилостивився і залишив трохи зернят на верхівці. Ми повинні годувати котів і собак, тому що їмо їхній хліб», — таку повчальну історію розповіла бабуся, відрізаючи шматок хліба Рябкові. І це запам’яталося на все життя. Та чи розкажуть сучасні представники старшого покоління подібні історії своїм онукам? І хто повинен відповідати за духовне виховання дітей та молоді?   

Усім відомо, що поет народився в Моринцях — тоді Звенигородського повіту Київської губернії. А загалом, свідчать історики, Тарас побував у 19 районах і містах обласного значення за теперішнім адміністративним поділом. Там написав найвідоміші твори.

І до цього часу в мікрорайоні Тернівка проживають понад три тисячі представників цієї національності. Болгари — дружна громада, яка протягом всіх років зберігає свої традиції та культуру, мову та життєвий уклад. Так, скажімо, мешканці Тернівки вже традиційно відзначають свій справжній Новий рік тоді, коли наступає Новий рік за старим стилем.

Як розповіла завідуюча бібліотекою №16 Тетяна Скуратова, «коли змістився Новий рік, в Тернівці продовжували відзначати його саме в ніч з 13-го на 14-те. Причому зберігаючи всі ті атрибути святкування,  завезені з Болгарії. Тоді як сучасна Болгарія відзначає його 1 січня».