Хоч як парадоксально це звучить, але трактування поняття «українська Вікіпедія» знаходжу на її сайті http://uk.wikipedia.org. Це не що інше, як україномовний розділ багатомовного та відомого всьому світу Інтернет-проекту зі створення вікі-енциклопедії, який отримав назву «Вікіпедія». Родзинка проекту невибаглива — аби кожен користувач всесвітньої мережі міг відредагувати будь-який текст.
Утім, повернімося до нашої вітчизняної Вікі. За оперативно відкоригованими даними — від 16 січня 2014 року, — вона має приблизно півмільйона статей. Лише порівняйте: 15 січня 2014-го в доробку проекту зафіксовано 480 тисяч 297 статей. Наступного дня цей показник зріс уже до 480 тисяч 488 матеріалів. Одначе до англійської Вікіпедії нашій ще далеченько — там текстові напрацювання перевищують чотири мільйони. Нідерландська, німецька, французька, шведська, італійська, іспанська, російська Вікіпедії також перейшли мільйонну межу за кількістю статей. Випереджають нас і проекти «Вікі», створені Польщею, Японією, Португалією та Китаєм. Там доробок — 700 тисяч матеріалів. 

Хто з нас хоч раз у житті не намагався показати на стіні навпроти світла птаха чи зайця? Чернігівські студенти взяли цю ідею, яка лежала на поверхні, розширили її й понесли до глядачів. Щоправда, кажуть, спершу були під враженням від американського театру тіней, відео якого одного разу переглянули. Потім пішли власним шляхом.
Уперше країна побачила Чернігівський театр тіней «Fireflies» («Світлячки») в шоу «Україна має талант». Потім були різні сцени. І нарешті — прямі ефіри на польському телеканалі TVN і вихід у фінал талант-шоу «Mam Talent» в Польщі. Як аплодували польські глядачі виставі на тему безсмертної композиції Майкла Джексона «Earth song» про проблеми довкілля, ставлення людини до природи і планети! Молоді актори за білим екраном творили диво. Тіні перетікали з однієї картини в іншу, розповідаючи про вічне. Глядачі просто завмерли.

Свого часу багато хто побоювався, що запровадження єдиного для всієї України нормативу — один автомобіль швидкої допомоги на 10 тисяч населення й одна бригада медиків на 13 тисяч населення — стане дискримінаційним для жителів поліського краю загалом і області зокрема. Причина в тому, що однією з особливостей Житомирщини є майже двократна різниця щільності населення між чорноземним півднем області й суто поліськими районами на її півночі. Причому, скажімо, на Олевщині, Овруччині, Лугинщині населені пункти розміщені на значній відстані один від одного, а кількість жителів у них зазвичай менша за сто осіб.  

На телеканалі ТЕТ тривають зйомки другого сезону реаліті-шоу «Ікона стилю». Перший сезон завершився торік.

Тему програми обрано не випадково. Творці шоу відстежили рейтинги подібних програм і переконалися, що глядачів цікавить проблема вибору стилю, вміння правильно і красиво одягатися.

За задумом авторів програми, її головна відмінність від інших — відсутність  героїнь, які не розуміються на моді. За словами продюсера проекту Мартіни Макеєвої, якщо в проектах «Богиня шопінгу» і «Мода народу» була дозволена відверта вульгарність, то в «Іконі стилю» все по-іншому. 

Позавчора три автомобілі «швидкої допомоги» класу А, В та С, виготовлені  НВО «Практика», передали на експертизу фахівцям: перед тим, як масово поїхати до регіонів, де ними користуватимуться медики, зразки машин усіх класів мають пройти дослідження, котрі визначать, чи відповідають вони тендерним і технічним умовам та вимогам ДСТУ. Перевірятимуть «швидкі» спеціалісти  державного підприємства «Політехмед» МОЗ України.
Нагадаємо, що торік МОЗ закупило 1412 «швидких» різних типів на суму 921,4 мільйона гривень. Договір на постачання найбільшої кількості — 1165 авто — з Мінохоронздоров’я уклало НВО «Практика».

За сто кілометрів від Києва є село Житні Гори. Ось одна з версій цієї назви. 

Гори там справді є. Історичні джерела, пише в книжці «Житні Гори. Історія. Людські долі» Катерина Кузьменко-Лісовенко, стверджують, що вони мають рукотворне походження. Коли наприкінці XVI ст. на Київщині відбулося повстання під проводом К. Косинського проти польської шляхти, то загинуло багато людей. Їхні тіла ховали у братських могилах і насипали високі земляні пагорби — на пам’ять майбутнім поколінням. Жито, яке зійшло на могилах, і дало назву селу. Минуло багато часу, наголошує автор книжки, «стираються гори, які стали пагорбами, але історична пам’ять людей не може і не повинна  стертися».

«Це так природно — музика і час, і ваша скрізь присутність невловима». Як на мене, ці слова Ліни Костенко якнайточніше визначають суть мистецького проекту «Присутність», який відкрили в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Адже тут зуміли справді природно, закономірно поєднати образність із реаліями часу, а любов до мистецтва, до людей та України яскравими барвами засяяла-заграла в художніх творах, музиці, танцях.
Три роки тому в Тернополі організували мистецьку формацію «Сновиди». Одразу скажу, що це не заформалізована спілка, а добровільний творчий гурт. Під його парасольку стали професійні та самодіяльні художники.  Серед них — журналісти,  дизайнери,  педагоги, є археолог, льотчик і навіть  чемпіон країни з бодібілдингу. Вік — від шести  до шістдесяти років. За гасло обрали: «Вільно діяти в мистецтві».

І малеча, і дорослі щойно переступають поріг виставки, яка розгорнулася в регіонально-інформаційному центрі «Бузок», потрапляють у справжню казку. Адже тут їх зустрічають дивовижні постаті з найрізноманітніших матеріалів.

— Цього року експозиція нашої галереї складається з понад 200 робіт, —розповідає  директор  центру Алла Суфранова. — Це іграшки, створені як з традиційних матеріалів: кераміка, фарфор, пап’є-маше, запечені полімерні глини, так і за авторськими технологіями з натуральних матеріалів — вовни, бавовни. Вони дарують гарний настрій і налаштовують на очікування радісних сюрпризів. 

Проблема поширення епідемії ВІЛ/СНІДу та породжених нею ризиків  актуальна для українського населення. Особливої гостроти набуло забезпечення ВІЛ-інфікованих осіб ліками. Ці та інші питання ми обговорювали з заступником голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань Оленою ЄЩЕНКО.  

В Україні святкування Нового року за старим календарем — не просто чергове застілля, а наповнене чарівним змістом дійство, яке поєднало і язичницькі, і християнські традиції. На 13 січня припадає день преподобної Меланії, а 14-го — уславлюють святого Василя Великого. Напередодні Старого Нового року за давньою традицією відбувається народне свято Маланка із перевдяганням у фольклорних персонажів та тварин. Головні герої — Маланка, роль якої (як і всі ролі цього карнавального дійства) виконує хлопець, перевдягнутий у жіноче вбрання, та дід Василь. Традиційними образами цього свята є маски тварин — Кози, Ведмедя, Журавля, Бика, Коня та інших.