Останніми місяцями відбулося кілька подій, які дехто з високопосадовців галузевого міністерства оцінив як «значний крок до енергетичної незалежності країни». Маю на увазі не лише рішення про спорудження за російські кредити і за російськими технологіями 3 і 4 енергоблоків ХАЕС.  

В одній з кіноповістей Василя Шукшина є кумедний епізод. Вагонний злодюжка видає себе за конструктора і розповідає сусідам по купе — наївним селюкам, що невдовзі будувати мости не буде потреби. А навіщо? Поїзди, заливав він,  ходитимуть на повітряній подушці. Мовляв, у потрібному місці потяг випустить під себе пар і по ньому промчить через перешкоду навіть за відсутності рейок.  

Налякані скороченням нерентабельних поїздів пасажири періодично здіймають паніку щодо неможливості придбати квитки на новорічно-різдвяні свята. Укрзалізниця щоразу заспокоює. Відстежуючи та аналізуючи пасажиропотоки на цей час, вона за результатами моніторингу призначає додаткові потяги.

29 листопада працівники Запорізького заводу феросплавів пікетували Міністерство енергетики та вугільної промисловості  і НАК «Енергетична компанія України». Їхня вимога до цих  відомств — встановити економічно обгрунтовані тарифи на електроенергію  для підприємств, які  внаслідок  технологічних причин використовують  її у великих обсягах. Однак не лише  проблеми тарифів заважають стабільному розвитку вітчизняної феросплавної галузі. Її лихоманить ще з кінця 2008 року.

Стаття О. Сопова стала чи не єдиною актуальною публікацією з даного питання за останні роки. Якщо і з’являються окремі виступи у різного роду інтернет-виданнях, то їх авторів більше турбує питання не як прославити державу, а обсмоктування смажених навколонагородних пліток, не минаючи можливості зайвий раз мимохідь хвицнути владу.  

Нам дуже важлива Ваша думка щодо змісту газети, яку Ви тримаєте в руках. Просимо Вас відповісти на ряд запитань і висловити свої побажання стосовно змісту «Урядового кур’єра». Виріжте та надішліть заповнену анкету на адресу редакції: 01008, Київ, вул. Садова, 1/14. Будемо вдячні за співпрацю і сподіваємося на взаєморозуміння.    

Вакханалія на ринку промислових і продовольчих товарів. здається, врешті набридла не лише споживачам, а й владі. Днями Прем’єр-міністр Микола Азаров пригрозив недобросовісним виробникам продовольчих товарів жорсткими санкціями, а голова Антимонопольного комітету Василь Цушко задля наведення ладу на непродовольчому ринку зібрав за «круглим столом» представників об’єднань вітчизняних виробників.

 Наступного року популярний бензин марки А-95 може подорожчати майже в 1,5 раза - до 14 грн за літр, а вартість дизпального сягне понад 13 грн за той самий літр. Це, так би мовити, песимістичний розвиток цінових подій. Аргументація прогнозу така — все буде залежати від державної політики в цьому питанні, зокрема, від податків, від того, якими вони будуть, адже нині вони складають понад 30% вартості пального. Мінінфраструктури пропонує підвищити акциз на окремі марки дизпального в 2-3 рази (до 110 євро/т), а на бензин на 10% (майже до 200 євро/т). Лише внаслідок введення нових ставок акцизу дизпальне може подорожчати на 60-70 коп./л, бензин — на 10-20 коп. (нині середні ціни на А-95 10,30 грн/л, на ДП — 9,65 грн/л). Другий чинник, який може призвести до росту цін, — введення чергового мита на імпортний бензин, — таке припущення висловив директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. Якщо рішення приймуть у грудні, то з січня до ціни бензину можна буде додати 1,3 грн/л, до ціни ДП — 80 коп./л. Враховуючи, що імпортне пальне та нафта закуповуються за долари, а валюта також може подорожчати, а в сукупності це призведе до підняття цінової планки на таку висоту, що подолати її не зможе більшість українських власників автотранспорту.

Якщо хтось впевнений, що нашим самопочуттям цікавляться і опікуються лише близькі люди та медики, то він глибоко помиляється. Як виявилось, здоров’ям та проблемою нашого довголіття переймаються чимало далеких від медицини народних депутатів, різного роду експертів і навіть чиновників відомств, які не мають ніякого відношення до охорони здоров’я. І, судячи з публічних виступів, роблять вони це добровільно і лише в наших інтересах. Щоправда, не цікавлячись, наскільки схвально ставляться до такої турботи мільйони людей. Тому, напевне, не зайвим буде дещо детальніше розібратися в хитросплетіннях цих вболівань і що за ними стоїть.  

Росія і Білорусь підписали контракти на постачання і транспортування газу в 2012–2014 роках. Окрім цього, «Газпром» підписав угоду на купівлю 50% акцій «Белтрансгазу». Вартість операції становить $2,5 млрд. Таким чином, «Газпром» став єдиним власником усієї газотранспортної системи Білорусі. Першу половину «Белтрансгазу» російська монополія придбала на початку 2000-х років також за $2,5 мільярда.