Полтавська область за запасами води перебуває на 11 місці в Україні, а тому до наявних тут ставків, річок, озер, боліт, підземних водних ресурсів населення завжди ставилося з особливим пієтетом. У 1970-х та 1980-х роках в області побудували більшу (із наявних) кількість малих водосховищ, ставків, шлюзів-регуляторів на річках. Майже в кожному населеному пункті, особливо в селах, побудовано водойму. А то й цілі їх каскади, що були на утриманні колгоспів і радгоспів. Вони підтримували їх у робочому стані й ремонтували. Після реформування агросектору землі водного фонду разом із прибережними смугами і гідроспорудами перейшли у відання селищних та сільських рад — відтоді всі ці об’єкти, що мають балансову вартість, практично є безгоспними і поступово виходять з ладу, а нові не будуються. Тому обласна влада ставить завдання — зберегти хоча б наявні ставки, водосховища та гідротехнічні споруди у складі водогосподарського комплексу регіону. 

В одній з областей розповідали майже анекдотичний факт. Народний депутат — фактичний власник (як не маскуйся, а все таємне стає явним) сільгосппідприємства обурювався недостатньою рентабельністю молока.
— Але ж ви не контролюєте виконання законів, які регулюють його оплату, — відповіли йому.  Тому держава лише декларує добрі наміри підтримки виробника, але не виконує взятих на себе зобов’язань. 
— Та я, та ми, — розійшовся законотворець.

Прибуток вітчизняних сільгосппідприємств за 2011 рік, за даними Держстату, зріс на понад 50%, а  рівень рентабельності становить приблизно 26%. При цьому рослинництво було рентабельним на 31,8%, давши змогу господарствам заробити 17 млрд грн. А ось підприємства тваринництва отримали 2,5 млрд грн прибутку за рівня рентабельності 12,3%. Попри майже дворазове збільшення прибутку торік, рентабельність галузі знизилася на 5,5%. Здавалося б, український аграрій має явну перевагу перед західними сусідами: дешева оренда, фураж, робоча сила, податкові пільги... А кінцева продукція виходить неконкурентоспроможною. У чому ж річ? .  

Директор холдингу «АгроЗлатодар», депутат обласної ради, заслужений працівник сільського господарства Володимир Лук’янець — людина на Черкащині відома. І не тільки тому, що у свій час він очолював обласну державну адміністрацію, а ще раніше був молодіжним лідером. Його погляд на економіку області, зокрема на стан справ у сільському господарстві, викликає інтерес у багатьох журналістів, керівників підприємств, у його колег-депутатів. Адже Володимир Лукич, пройшовши хорошу школу від рядового працівника, керівника господарства до керівника області, бачить більше й далі тих, хто перевантажений  щоденними клопотами, часом зашорений складними стосунками з партнерами, чиновниками того чи іншого рівня, обтяжений політичними амбіціями. 

Пам’ятником меліораторам хтось жартома, а хтось усерйоз називає дренажний екскаватор, що стоїть на межі Костопільського та Березнівського районів. Звели його в 1979-му, рівно 33 роки тому: саме тоді в цих місцях Рівненського Полісся просто-таки кипіла робота меліораторів. Тому й підняли на п’єдестал екскаватор як визнання їхніх здобутків.  
Тоді на Рівненщині осушили й залучили в сільськогосподарський обіг не одну тисячу гектарів болотистої поліської місцини. Відтак з двох мільйонів гектарів угідь краю 47% — меліоровані, а це найбільше в державі.

Торік завдяки рекордним урожаям зернових, бурхливому розвитку агровиробництва та визнанню вкладу вітчизняних учених у світову аграрну науку Україні випала хороша нагода — її обрали головувати у Союзі європейських аграрних академій. Це значить, що цього року президент цієї поважної міжнародної установи, академік НААН Микола Безуглий озвучить свої ініціативи під час VІІ Генеральної асамблеї Союзу європейських аграрних академій, що відбудеться днями у Швеції. Що Україна запропонує Європі та які наслідки це матиме для держави? Про це наша розмова напередодні наукового зібрання з президентом Національної академії аграрних наук України, першим заступником міністра аграрної політики та продовольства Миколою БЕЗУГЛИМ.  

Коли звучать нарікання, що збільшити виробництво сільгосппродукції — не проблема, проблема — вигідно її продати, досвідчені аграрії вбачають вихід із ситуації у будівництві переробних підприємств, а також виробничій кооперації. І мають рацію: на готові продукти завжди є попит, та й ціна враховує всі затрати, починаючи з поля чи ферми. А якщо врахувати, що кожна десята тонна молока, котра виробляється в Україні, припадає на сільгосппідприємства Чернігівщини, то його переробка в регіоні набуває особливої актуальності.  

хвалення закону «Про внесення змін до статті 3 Закону «Про державну підтримку сільського господарства України» (щодо регулювання закупівельних цін на молоко) може призвести до блокування закупівель молока і зниження цін для його виробників. Про це повідомила «УК» Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), коментуючи прийняття у другому читанні парламентом законопроекту № 10456.
За розрахунками УКАБ, внесення молока до переліку об’єктів, які підлягають державному ціновому регулюванню, призведе до щорічних утрат селянами півмільярда гривень. 

Шукаючи в Інтернеті терміни «агроекологія», «полезахисні лісові смуги», побачиш безліч повідомлень найрізноманітнішого змісту — від «рятуйте лісосмуги» до «шляхів вирішення полезахисного лісорозведення». Тривогу щодо цієї проблеми вже неодноразово висловлювали автори нашого видання. Зокрема в матеріалах під промовистими назвами «Земля не просить, а волає…», «Спустошують природу і бюджет» («УК» №2 від 5 січня 2012 р.). Наведені в них факти є черговим свідченням численних негараздів у природокористуванні, використанні земель для вирощування продукції сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Яких заходів потрібно вжити на державному рівні, щоб запобігти цим проблемам у майбутньому, жити в гармонії з природою? Відповісти на ці запитання редакція запросила директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України, академіка НААН О.  І. ФУРДИЧКА. 

У рамках виконання Національного плану дій щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» виконавча влада особливу увагу закцентувала на проблемах тваринництва.  Негативну тенденцію до спаду поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) на Волині вдалося нарешті переламати. Торік регіон мав найвищий темп зростання агросектору за останні 20 років. Порівняно з 2010-м виробництво сільгосппродукції зросло майже на 9%, у т.ч. в сільгосппідприємствах — на 13,5%, господарствах населення — 7,2%. Волиняни виробили продукції на майже 3,3 млрд гривень.