АПК

  • Доки посуха не гряне, меліорацію не згадують

    Система меліорації в області вже десятки років перебуває у стані стагнаційної рівноваги. Неспроможність водного господарства в рамках державних лімітів дати достатню кількість води для поливу сільгоспугідь цілком узгоджується із нездатністю аграріїв доправити її туди, де вона вкрай потрібна. Особливо в такі несприятливі посушливі періоди для вирощування зернових та овочів, як цьогорічний. Коли говоримо про достатню кількість, маємо на увазі ті 220 тис. га, що їх зрошували за радянських часів та за інерцією називають поливними і нині. Насправді ж воду подають лише на  25–35 тис. га — залежно від погодних умов та платоспроможності господарств.  

  • Вікторія КОВАЛЬОВА

    Кошти мають допомагати, а не мордувати

    Саме від такої суми податків і зборів держава відмовиться на користь сільгосптоваровиробників. Про це повідомив  директор департаменту фінансово-кредитної політики Мінагропроду Баграт Ахіджанов під час відеоконференції у Кабміні за участі представників Харкова, Львова, Дніпропетровська й  Одеси. За його словами, прямі видатки будуть меншими на 10% від непрямих.  Так, у загальному фонді на АПК передбачено 1,4 млрд грн, у спецфонді — 9 млрд.

  • Галина ІЩЕНКО

    Аграрії виходять на мінус?

    Складні погодні умови травня — червня завдали серйозних збитків аграріям. Посуха та спека на півдні і сході, а також частково в центральних регіонах негативно позначились на урожайності. Як наслідок, у степовій зоні України за очікуваних  22 ц/га  ранніх зернових нині збирають лише 16 ц/га (в 2011 році — 28,4 ц/га).  
    Низька врожайність автоматично збільшує собівартість вирощеної продукції. За розрахунками Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), у середньому собівартість виробництва ранніх зернових цього року становить 1800—2000 грн/т, тоді як реалізаційні ціни залежно від якості перебувають у межах 1500—1700 грн/т.

  • Валерій МЕЛЬНИК

    «Червоних галстуків» менше

    Волинь традиційно, ще з радянських часів, є одним з «наймолочніших» і «найм’ясніших» регіонів України. Вироблені тут молочні продукти споживають не тільки в багатьох куточках нашої держави, а й за кордоном. Зокрема, у Росії, яка вже багато літ є споживачем волинських сирів. Утім, ціна за сировину для цієї експортної продукції, переконані селяни, лишається низькою. Та й зароблені селянськими руками гроші посередники не завжди вчасно виплачують…  

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Олександр КОЧУБЕЙ: «Втрата вітчизняної селекції призводить до втрати незалежності!»

    На Дні поля Інституту фізіології і генетики рослин НАНУ в Києві вкотре розглядали проблеми насінництва. Як пообіцяв на загал міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк, країна поступово переходитиме на вітчизняне насінництво і розсадництво. Адже, як констатували фахівці аграрного відомства та науковці, найбільше посівів під час перезимівлі загинуло там, де господарства надавали перевагу зарубіжній селекції. І біди можна було б уникнути, якби використовувався районований український посівний матеріал, стійкий до хвороб і примх погоди. Про те, як розвивається українська селекція, як почуває себе вітчизняний виробник насіння, наша розмова з учасником заходу — заслуженим працівником сільського господарства України Олександром КОЧУБЕЄМ. 

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    «Безгоспні» водойми волають про допомогу

    Полтавська область за запасами води перебуває на 11 місці в Україні, а тому до наявних тут ставків, річок, озер, боліт, підземних водних ресурсів населення завжди ставилося з особливим пієтетом. У 1970-х та 1980-х роках в області побудували більшу (із наявних) кількість малих водосховищ, ставків, шлюзів-регуляторів на річках. Майже в кожному населеному пункті, особливо в селах, побудовано водойму. А то й цілі їх каскади, що були на утриманні колгоспів і радгоспів. Вони підтримували їх у робочому стані й ремонтували. Після реформування агросектору землі водного фонду разом із прибережними смугами і гідроспорудами перейшли у відання селищних та сільських рад — відтоді всі ці об’єкти, що мають балансову вартість, практично є безгоспними і поступово виходять з ладу, а нові не будуються. Тому обласна влада ставить завдання — зберегти хоча б наявні ставки, водосховища та гідротехнічні споруди у складі водогосподарського комплексу регіону. 

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    Чи варто новий тин городити

    В одній з областей розповідали майже анекдотичний факт. Народний депутат — фактичний власник (як не маскуйся, а все таємне стає явним) сільгосппідприємства обурювався недостатньою рентабельністю молока.
    — Але ж ви не контролюєте виконання законів, які регулюють його оплату, — відповіли йому.  Тому держава лише декларує добрі наміри підтримки виробника, але не виконує взятих на себе зобов’язань. 
    — Та я, та ми, — розійшовся законотворець.

  • У дотацій є альтернатива

    Прибуток вітчизняних сільгосппідприємств за 2011 рік, за даними Держстату, зріс на понад 50%, а  рівень рентабельності становить приблизно 26%. При цьому рослинництво було рентабельним на 31,8%, давши змогу господарствам заробити 17 млрд грн. А ось підприємства тваринництва отримали 2,5 млрд грн прибутку за рівня рентабельності 12,3%. Попри майже дворазове збільшення прибутку торік, рентабельність галузі знизилася на 5,5%. Здавалося б, український аграрій має явну перевагу перед західними сусідами: дешева оренда, фураж, робоча сила, податкові пільги... А кінцева продукція виходить неконкурентоспроможною. У чому ж річ? .  

  • Владислав КИРЕЙ

    Володимир Лук’янець знає як

    Директор холдингу «АгроЗлатодар», депутат обласної ради, заслужений працівник сільського господарства Володимир Лук’янець — людина на Черкащині відома. І не тільки тому, що у свій час він очолював обласну державну адміністрацію, а ще раніше був молодіжним лідером. Його погляд на економіку області, зокрема на стан справ у сільському господарстві, викликає інтерес у багатьох журналістів, керівників підприємств, у його колег-депутатів. Адже Володимир Лукич, пройшовши хорошу школу від рядового працівника, керівника господарства до керівника області, бачить більше й далі тих, хто перевантажений  щоденними клопотами, часом зашорений складними стосунками з партнерами, чиновниками того чи іншого рівня, обтяжений політичними амбіціями. 

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Меліорація: користь чи шкода?

    Пам’ятником меліораторам хтось жартома, а хтось усерйоз називає дренажний екскаватор, що стоїть на межі Костопільського та Березнівського районів. Звели його в 1979-му, рівно 33 роки тому: саме тоді в цих місцях Рівненського Полісся просто-таки кипіла робота меліораторів. Тому й підняли на п’єдестал екскаватор як визнання їхніх здобутків.  
    Тоді на Рівненщині осушили й залучили в сільськогосподарський обіг не одну тисячу гектарів болотистої поліської місцини. Відтак з двох мільйонів гектарів угідь краю 47% — меліоровані, а це найбільше в державі.