Щоразу, коли з полички дістаю том Тлумачного словника української мови, неодмінно згадую світлої пам’яті Галину Гнатюк — блискучого мовознавця, доктора філологічних наук, члена редакційної колегії цього ґрунтовного видання. Видрукуваний упродовж 1971—1980 років у видавництві «Наукова думка» 11-книжний фоліант і нині настільний для мільйонів шанувальників української мови.

Ніна Гончарук із Хмельницького — заслужений майстер народної творчості України, володарка «Золотої голки», рекорд­сменка Національного реєстру рекордів за найбільшою кількістю картин, вишитих голкою. У Державному департаменті інтелектуальної власності України вона запатентувала авторський винахід — тришарову об’ємну вишивку. В цій техніці мисткиня вже створила понад 240 робіт. А 90-ту персональну виставку вишитих творів присвятила 206-й річниці із дня народження Тараса Шевченка, вирішила її експонувати в Тернополі в бібліотеці №4 для дорослих.

Борис Лятошинський, 125-річчя з дня народження якого музична спільнота відзначала у січні, — один з наймасштабніших українських композиторів ХХ ст. Його активна праця — створення музики та педагогічна діяльність у Київській консерваторії — тривала майже пів століття.

В Ігоря Орла з Тального на Черкащині робота серйозна й відповідальна. Він електрик місцевого району електромереж. На обслуговуванні підприємства — понад 1000 кілометрів повітряних і кабельних ліній, сотні трансформаторних підстанцій. Разом з такими самими досвідченими й умілими колегами він забезпечує підтримку справного стану, безаварійну і надійну роботу обслуговуваних пристроїв та електроустаткування, монтує нові мережі. Обов’язків у нього довжелезний перелік. Однак з усіма спеціаліст успішно справляється.

Минуло понад 10 років, як пішов із життя видатний український композитор Олег Кива — заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені М. В. Лисенка. Його музика відома й за кордоном.

У житті відомого письменника полтавця Павла Губенка (Остапа Вишні) незважаючи на те, що спеціалізувався на написанні гумористичних творів насправді було дуже мало місця для сміху. Виростав у бідності, тому що крім нього у його батьків було ще 16 дітей. Багато працював для того, щоб вибитися в люди. І таки досяг свого, став начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Утверджував незалежність України у лавах петлюрівських військ і своєю нищівною для ворогів творчістю. За це його у 1920-х роках і заарештували чекісти. Півроку поневірявся у їхніх катівнях, аж поки йому не допоміг вибратися з більшовицької в’язниці поет Василь Блакитний. З його легкої руки Павло з’явився у столиці – Харкові, де з квітня 1921 року працював у республіканській газеті «Вести ВУЦИК». 

«Завзяття змагу і відчай жаги», — рядок з пісні «Повстанське танго», яка повернулася з комуністичної заборони разом з авторками Мартою Пашківською та Ольгою Ільків. Рядок, який визначає їхню сутність життя боротьбою за незалежність України. Обидві вони були зв’язковими головнокомандувача Української Повстанської Армії генерал-хорунжого Романа Шухевича. Ольгу Ільків радянський режим засудив на 25 років.

Для багатьох стане відкриттям, що знане кожному виборче гасло однієї з українських партій «Зроби сам!» — фактично інтерпретація вислову «Допоможи собі сам, і тоді кожен тобі допоможе». Його автор — видатний німецький мислитель, який, за твердженням радянського агітпропу, став ідеологічним провісником фашизму.

Весь цей час разом з танкістами служить залізна леді батальйону капітан Тетяна Науменко з позивним «Білка». Вона перша жінка-офіцер ЗСУ, яка в танкові війська прийшла добровольцем. Кажуть, що кожен чоловік повинен посадити дерево, збудувати дім, народити сина. Пані Тетяна народила сина ще за 10 років до війни, а ось донька Софійка — це вже дитина війни.

12 жовтня минає 20 років по Михайлові Романишину,  митцеві, про якого меткий на поетичні портрети-експромти Петро Осадчук свого часу написав: «В теплих картинах Романишина пульсує музика притишена. Місячна ніч. Обороги на роздоріжжі… Не втямиш: це писав Романишин чи сам Куїнджі?»