Прошу слова

  • Владислав КИРЕЙ

    Про річку нашого дитинства

    Здається, кожного з нас зігріває спогад, який серце зберігає ще з дитинства. Такою для мене є згадка про річку Золотоношку. Неширока, але неймовірно гарна у заростях верболозу, таємнича в неспішному плині своїх чистих вод, вона дарувала нам, дітям шістдесятих, райські хвилини літньої радості. Давно те було. Хоч радянська влада й не надто дбала про чистоту й здоров’я малих рік, проте вони принаймні якось виживали, самоочищуючись від бруду, дарували живильну вологу і саме життя багатьом містам і селам.  

  • Павло КУЩ

    Піди куди?

    Шумить, гуде і зітхає розімліле від спеки гаряче-гаряче місто. А в ньому виблискує проти сонця прохолодна-прохолодна гладінь ставка (річки, озера). А на березі відпочивають спітнілі та засмаглі-засмаглі аборигени. І періодично лишають вони гральні карти, пляшки та наїдки, і залюбки пірнають-пірнають у спокусливу водойму…
    Хіба не казка? Особливо для жителів Донецька. Щоправда, без деяких сучасних нюансів не обійтися. Адже колись у казці, якщо бралися комусь морочити голову, грізно наказували щось таке: «Піди туди — не знаю куди, принеси те — не знаю що…» 

  • Андрій ЧИРВА

    Вустами футболіста промовляє що?

    У післямові до чемпіонату Євро-2012 колеги-журналісти наперебій розповіли про декалітри випитого інтуристами пива, звалища сміття, яке залишили культурні європейці після себе, а також провели перші паради статистики футбольного заходу. Однак, гадаю, не помічена одна цікава деталь футбольного дійства. Точніше, вона помічена, але інтерпретована, як на мене, не зовсім правильно. Бо йшлося не про щось дрібне (як ото сміття), а про саму суть сучасного футболу. А що може бути важливішим оцінки? Хіба пиво?  

  • Владислав КИРЕЙ

    Коли відчиняється скринька Пандори

      Громадськість має право висловлювати свою думку з будь-якого приводу. А більше того — якщо її інтереси кимось ущемляються. Ось тільки робити це потрібно в рамках закону. Здається, з цим не посперечаєшся. Протестувальники, які брали участь в акції на захист української мови в Черкасах, відкрито порушувати правопорядок нібито не намагалися і, як заявляють, цілком легітимно зібралися на центральному майдані для висловлення своєї позиції.

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    А Баба Яга — проти?

    Інтернет заполонив наше життя. Просто дивно, як раніше обходилися без свіжих новин, електронних бібліотек, он-лайн переглядів телесюжетів, фільмів і передач, віртуальних подорожей, спілкування в соціальних мережах… Ми стали відчутно прогресивнішими, та чи зробило це нас кращими? На перший погляд  ні, на другий — категорично ні. Чому? Та тому, що саме Інтернет поруч із позитивними речами дав можливість виставити на широкий загал також усе найгірше, що здатне продемонструвати людство. І найбільш неприємним у цьому плані є стан культури спілкування.  

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    Які акценти нам потрібні?

    Народна мудрість стверджує: якщо людині постійно казати, що вона, вибачте на слові, свиня, та обов’язково зарохкає. На жаль, нині розвелося надто багато спеціалістів з пророцтва очікування гіршого замість того, щоб вказувати (а ще краще — показувати на власному прикладі), як не опускатися до тваринних інстинктів.  

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Полювання — «тихе», результати — гучні

    Кілька днів тому зустрів знайомого, якого ледь упізнав. Завжди бадьорий і свіжий, він аж осунувся від блідості. Без зайвих розпитувань  пояснив,  що ледь не оддав Богу душу, бо отруївся …  грибами. Добре, що тільки дегустував. А якби з’їв більше, то кінець міг би бути й летальним. Тепер, сказав, на все життя зрікається такого делікатесу. 

  • Олена ОСОБОВА

    Від в’язниці до соціальної мережі

    У  Красному Лучі п’ять сотень жителів вийшли на мітинг та вимагали  довічного вироку міліціонеру, який з особливою жорстокістю вбив свою дружину. Злочин стався рік тому після святкування першого дня народження синочка. Чоловік, убивши матір своєї дитини, за даними слідства, холоднокровно вмився, написав записку, мовляв, ні про що не шкодує, взяв сина та поїхав в іншу область. По дорозі викинув однорічну дитину на узбіччя. Того підібрав випадковий свідок і таким чином урятував життя хлопчаку. 

  • Ольга ЛОБАРЧУК

    Щоб вибачитися, треба мати волю

    У XXI столітті піддані королівства, якому близько півтора тисячоліття (я про Іспанію), навчилися поважати себе і короля, якому не дозволяють бути «голим», особливо тепер, коли в демократичній президентській Іспанії він, як у Великобританії, є особою суто представницькою, уособленням історичної традиції, поваги до неї, свого минулого і сьогодення. 

  • Андрій ЧИРВА

    Щастя чи його ілюзія?

    Холодним душем на голову стала чергова порція оприлюдненої соціологами інформації: українська нація пасе задніх щодо індексу щастя. Хто й коли ввів у широке користування цей показник, уже не важливо. Є навіть думка, що індекс вигаданий, аби ще принижувати вже і так принижених. Однак коли дивишся в метро на обличчя співвітчизників, то сумнів закрадається. А може, соціологи не тільки гроші заробляють, а ще й чесно працюють?