Робота розпочалася з оприлюднення невтішних статистичних даних з безпеки дорожнього руху. Згідно з ними, у 2016 році в Україні сталося майже 155 тисяч ДТП, у яких постраждало понад 25 тисяч осіб. А впродовж 2017 — майже 117 тисяч ДТП із 19 тисячами постраждалих. За останні два роки у ДТП загинуло понад 5,5 тисячі людей, травмовано понад 57 тисяч. Для порівняння: за 2016 рік у зоні АТО загинуло 763 військовослужбовці. 

Життя жорстке, однак навчилося жартувати. Іронічні обставини закликають наших співвітчизників у День української писемності та мови вшановувати й пам’ять преподобного Нестора Літописця. Адже саме він започаткував писемну українську мову. 

У травні під головуванням заступника Генерального прокурора України — Головного військового прокурора Анатолія Матіоса відбулося представлення нового військового прокурора сил АТО Олега Сенюка. Перед ним одразу постало непросте завдання: навести лад і правопорядок в зоні АТО, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, а окремі населені пункти розташовані фактично на лінії зіткнення. Про виконання цього завдання Олег СЕНЮК розповів «Урядовому кур’єру». 

У кожній країні нагороди мають специфіку, але їхнє призначення завжди й скрізь однакове: відзначити за трудові чи бойові заслуги перед державою. Після проголошення незалежності України нагородна справа отримала поштовх. Ледь не кожна облдержадміністрація чи органи місцевого самоврядування заснували власні відзнаки за розвиток регіону. У цій царині, так би мовити, розгорнули діяльність виші, громадські організації й політичні об’єднання. Гадаю, це має виправдання. Адже засвідчує необхідність координації й регулювання цих процесів, їх класифікації за рівнями державної реєстрації та відповідної матеріальної й моральної підтримки. 

На Черкащині відбувся регіональний форум «Залучення ресурсів для розвитку територіальних громад», який зібрав майже 200 лідерів успішних територіальних громад з різних куточків України та експертів регіонального розвитку. Його учасники обмінялися досвідом, обговорили принципи розвитку комунального господарства громад у межах децентралізації, використання коштів міжнародних фондів і державних програм для реалізації проектів, які стимулюватимуть розвиток громад, а також актуальні тенденції залучення зовнішнього фінансування на реалізацію проектів розвитку громад і проблеми, з якими стикаються новостворені ОТГ. 

Корупція — українська реальність, від якої ніде не сховаєшся. Вона супроводжує декого з нас із моменту народження (мало хто з’являється на світ без подяки лікареві) і аж до смерті (подекуди знайти місце на кладовищі безкоштовно врай важко). Щоправда, трапляються й винятки. Інколи лікар районної лікарні може відмовитися навіть від маленької вдячності у вигляді шоколадки. Тож за що українці найчастіше дають хабарі й хто має боротися з корупцією, дізнався «Урядовий кур’єр».

На жаль, канули в Лету часи, коли майже кожен хлопчик мріяв стати льотчиком чи космонавтом. Нині в молоді інші пріоритети. Але ентузіазм і романтизм кількох поколінь, закоханих в авіацію, забезпечив її стрімкий розвиток у нашій країні. Ми піднімали в небо літаки, встановлювали світові рекорди, дивували людство досягненнями в літакобудуванні. Повітряний простір підкорювався таланту тих, хто створює літак на землі, й відвазі тих, хто його піднімає у небо. 

У Київському районі Донецька біля приміщення видавництва «Донеччина» свого часу встановили пам’ятний знак на честь місцевих журналістів і письменників — учасників Великої Вітчизняної війни. Біля меморіальних плит, де вибиті 247 прізвищ колег, які загинули чи померли вже після війни, ми зазвичай щороку збиралися до Дня преси чи Дня Перемоги. Цю традицію проросійські «асвабадітєлі» спробувати відновити й після окупації ними міста. Але нормальні колеги під різними приводами відмовилися брати участь у шоу. Втім, час від часу вони й зараз приходять сюди, немов на кладовище. Бо одинадцятиповерхове приміщення, де колись кипіло життя обласних і міських редакцій, стоїть пусткою. А меморіал загиблим колегам вони звуть знаком свободі слова: приниженій, сплюндрованій, забороненій та вигнаній звідси у фатальному 2014-му. 

Онук відомого німецького поета-комуніста і громадського й політичного діяча Гельмута Вейса, співробітник Центру досліджень Голокосту та релігійних меншин (м. Осло, Норвегія) Антон Вейс-Вендт і син поета Юрій приїхали до Києва, щоб представити в Музеї історії України виставку про трагічну долю предка, людини, яка активно підтримувала радянський комунізм і стала однією з мільйонів жертв радянської тоталітарної системи. Вейс утік із нацистської Німеччини до, як йому здавалося, «справедливого і прогресивного» СРСР, бо боявся опинитися в нацистському концтаборі. Але минуло небагато часу, як за доносом іншого міжнародного діяча з марксистсько-радянськими поглядами він опинився чи не у страшнішому місці. 

Його ім’я нанесено на карту Місяця. Звичайне українське прізвище Засядько, яким ще 40 років тому названо кратер, — поряд з іменами таких світових світил науки, як Коперник, Галілей, Ньютон, Ейнштейн.

За які заслуги так високо, до самісіньких небес піднесла його світова наукова спільнота? І чому ж тоді на Землі не спорудили йому бодай найскромнішого пам’ятника? Навіть відому всім шахту Донбасу названо не його ім’ям, а іменем онука. Генерал-лейтенант Олександр Дмитрович Засядько народився 20 листопада 1779 року в сотенному козацькому містечку Лютенька Гадяцького повіту на Полтавщині. Його батько Дмитро Данилович був останнім головним гармашем Запорозької Січі. Син Олександр обрав батькову стежку і після закінчення кадетського корпусу в Петербурзі став офіцером-артилеристом. Він 15 років не залишав поля бою: був учасником переходу Суворова через Альпи, воював з турками на Середземному морі, на Дунаї, брав участь у війнах з Наполеоном. Командир артилерійської бригади полковник Засядько пройшов з боями від Бородіна до Парижа і Лейпцига. Нагороджений найвищими бойовими орденами і золотою шпагою «За хоробрість».