Рік тому «невстановлені особи» незаконно спиляли у буковинських горах 57 буків. Не маленьких, але не таких уже й великих: згідно з актом обстеження, від тридцяти сантиметрів до півметра в діаметрі. 

Коли півтора року тому кореспондента урядової газети запросили до військової частини А 4444 у Чернігові, інтуїтивно відчував, що матеріалом «Не зрадимо тих, хто не зрадив Батьківщину» («УК» за 17 червня 2016го) розмова про проблеми становлення на новому місці дислокації Державного науково-випробувального центру ЗСУ не закінчиться. Бо вже тоді переконався: маємо справу з унікальною установою, з досить складною долею сімей вчених-військовослужбовців, які, залишившись вірними присязі, вийшли у березні 2014 року з окупованого Криму. Вийшли, покинувши у Феодосії приватне або службове житло, з надією, що на материковій частині країни вони, як і тисячі інших українських вояків — льотчиків, моряків, танкістів, не опиняться наодинці зі своїми соціально-побутовими проблемами. 

На Українському радіо не зраджують добрій традиції й на численні запитання слухачів «Чи буде цього року радіодиктант?» відповідають: «Так!» Девіз нинішньої акції «Нас багато. Ми різні. Але нас об’єднує спільна мета». Для досягнення цієї мети слід приєднатися до учасників XVII Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності 9 листопада, у День української писемності та мови. 

Мінекономрозвитку організувало торговельну місію, яка мала на конкретних прикладах успішних проектів співпраці переконати канадців у перспективності українського ринку. Ця місія збіглася з першим офіційним візитом Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана до Канади. 

Напередодні всім нашим відділом непокоїлися: чи вдасться? Адже за прогнозом — поривчастий вітер, дощ. Але стояла пречудова погода — тиха і не за сезоном сонячна. Тож і освячення, і встановлення надбанних хрестів Миколаївської церкви, яка недавно з’явилася в експозиції «Полісся» Національного музею народної архітектури та побуту України, пройшли успішно. 

Восени, щойно надворі починало сутеніти, а в одному з хатніх віконець спалахувало світло, він відразу підходив ближче до дверей. Знав: зараз на порозі з’явиться його господиня й неголосно гукне: «Мишку, Мишку, ти тут? Заходь уже!» А він спритно шмигне у трохи прочинені двері повз бабу Марину, яка обов’язково скаже йому вслід: «Та легше, бо мене з ніг зіб’єш! Ну справжній тобі ведмідь».

Сталося. На тло тотального дикунського знищення і занедбання архітектурних пам’яток будь-якого рівня і захисту блиснув промінчик надії. Знайшлася людина, яка кинула виклик відомому вислову: «Легко любити Україну до глибини душі, спробуйте любити її до глибини власної кишені». Генеральний директор компанії «B&H film distribution» Богдан Батрух спробував: днями він повідомив про своє рішення стати меценатом та інвестором проекту реставрації київської пам’ятки архітектури і містобудування Будинку зі зміями та каштанами. Шедевра, який навіть у штучно доведеному до жалюгідності стані приковує до себе погляд. За який не один рік триває битва між небайдужими киянами і нікчемами з тугими гаманцями, що для них краса — це золоті унітази і банальні висотки в історичному середмісті. 

«Українська артилерія відповідає вимогам і принципам роботи, які домінують серед наших партнерів — членів НАТО. Ключова характеристика — це точність», — у такий спосіб Президент і Верховний Головнокомандувач Збройних сил Петро Порошенко оцінив практичні заняття з нарощування спроможностей ракетних військ і артилерії. Вони відбулися в одній із військових частин Київщини з нагоди Дня ракетних військ та артилерії. 

І знову холоди прийшли на Чоколівку (мікрорайон у Солом’янському районі столиці) якось раптово, неочікувано і без попередження. Хоч опалювальний сезон офіційно розпочався в Києві ще 16 жовтня, в нас він не стартував і досі. І це в час, коли вночі температура повітря вже сягає мінусових позначок, а вдень, попереджаючи, що зима на порозі, кілька разів ішов сніг. У моєму й сусідніх будинках ні гарячої води, ні тепла. 

Вистояти Україні у протидії зовнішній агресії допомогло не диво, а колосальна енергія народу, яка розбудила і військо, і патріотизм, і повагу до нас у світі. І саме в цьому контексті не гріх згадати про те, як непросто вставало з колін наше військо, зокрема артилерія. У зоні АТО вона справді відіграла вирішальну роль. Скількох бійців від загибелі врятував влучний вогонь наших пушкарів, скільки героїв серед звитяжців за ці роки народилося в лавах канонірів — не злічити!