Нещодавно стараннями добре відомого волинського краєзнавця Олександра Кравчука у селі Гаразджа, що неподалік обласного центру Волині, відкрили меморіал. Під високим хрестом на узвишші тут встановлені гранітні плити із прізвищами односельців, які були вбиті, вивезені на рабську працю або репресовані під час чи після Другої світової війни. 

 Краще пізно, ніж ніколи: ухвалені три тижні тому закони про декомунізацію — перший крок, щоб попрощатися нарешті із залишками радянського минулого. Зокрема перейменуванню підлягає понад 40 українських міст, сотні вулиць, площ і бульварів. Заслужений юрист України, заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій МАГЕРА розповів «УК» про те, яким чином проходитиме декомунізація України, у які закони треба внести поправки та як ці зміни торкнуться зокрема виборчого законодавства.

У суботу і неділю Черкащина приймала гостей з усієї України. До Чигирина з’їхалося багато патріотично налаштованих громадян, представників військових підрозділів, які нині захищають нашу землю від агресії на сході України, а також громадських активістів. Колони військових пройшли урочистим маршем на Замкову гору, де патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет відправив молебень за Україну.

Відбулися вони на загальновійськовому полігоні Сухопутних військ ЗСУ «Широкий Лан». Це наймасштабніші навчання високомобільних десантних військ за останні 15 років.
Мета тактичних навчань — досягнення розуміння єдиного процесу планування та ведення бойових дій, враховуючи досвід АТО. У відпрацюванні завдань взяли участь підрозділи 79-ї, 95-ї та 25-ї окремих повітряно-десантних бригад, майже 400 одиниць бронетанкової та автомобільної техніки.

Стверджувати, що тема декомунізації стала однією з найобговорюваніших у Харкові, було б явним перебільшенням. Проте після ухвалення закону та низки подій, пов’язаних зі знесенням вночі монументів Серго Орджонікідзе, Миколі Руднєву, Якову Свердлову, двох пам’ятників Леніну, серед громади пожвавився інтерес до проблеми ліквідації комуністичних рудиментів. Особливо цим питанням переймаються харків’яни, які проживають на вулицях і в районах імені «видатних» більшовиків. Йдеться про побутові проблеми, що постануть перед ними.

Секретар міської топонімічної комісії Олексій Хорошковатий вважає, що для Харкова не таким складним буде вирішення питання про масове перейменування, як подолання проблем, які виникнуть з документами для організацій і жителів міста.

Моя співрозмовниця (зі зрозумілих причин її прізвище назвати не можу) — творча людина з Криму. Вона зняла вишиванку, але залишилася українкою в душі. До анексії  мала певний статус не тільки в Україні, а й у Європі. Залишилася в Криму, бо на те є об’єктивні  причини. 

Ковдра Перемоги, яку намагаються до останньої латки перетягнути в Москву, тріщить не на жарт. Судячи з повідомлень, 9 травня на параді в російській столиці збереться жменька керівників держав. Наші сусіди оголосили себе чи не єдиними переможцями над фашизмом й знавцями істини про ту війну. Це обурює інших борців з коричневою чумою.

Коли йдеться про Чорнобильську катастрофу, пригадую не 1986 рік, а побачене в наші дні у клініці Національного наукового центру радіаційної медицини. Найболісніше враження — хворі діти, які ще навіть не усвідомлюють, що був вибух на ЧАЕС. Але він зачепив малих і через два десятки років. Як і ліквідаторів наслідків аварії, які до цього часу борються, але вже з хворобами, нею спричиненими. 

 Кривавому минулому місце на смітнику історії. Це доведено досвідом усіх посткомуністичних країн, які обрали єдино правильний шлях розвитку демократичних цінностей. Його наріжним каменем є інтереси громадянина, а не ефемерні гасла світової революції, заради яких мільйони людей було знищено в концтаборах, втоптано в багнюку на полях битв і грандіозних будівництвах. І це лише невеличка частина нашої історії. Якщо ж копнути глибше, вона сягає корінням у минулі століття, упродовж яких українців пригнічували й винищували ординські нащадки.

  У 1774 році англійський хімік Джозеф Прістлі поставив такий дослід: під скляний ковпак помістив мишу, дав їй достатню кількість їжі. Миша, використавши кисень під ковпаком, померла. Прістлі змінює умови досліду: під ковпак помістив невеличку живу рослину — м’яту. І вона врятувала миші життя.

Людина за добу споживає 500 літрів кисню, а за рік — 180 000 літрів. Річну норму кисню однієї людини забезпечують 10—12 дерев середнього віку за весь період вегетації. Один листок дуба має 70 мільйонів клітин, кожна з яких має 60 штук хлорофілових зерняток, а кожне хлорофілове зернятко – це фабрика кисню. Один листок дуба за 5,5 місяця життя виділяє кисню стільки, скільки треба одній людині, щоб дихати сім діб. Один автомобіль таксі за вісім годин роботи спалює кисню стільки, скільки потрібно одній людині, щоб дихати цілий рік. За один рейс Київ — Париж літак спалює 40 тонн кисню. Ми досягли швидкості, але якою ціною?