Напередодні святкування Дня студента «УК» відвідав кілька вишів і поцікавився в українських спудеїв, чим вони живуть і яким бачать своє майбуття. 

Через шість(!) років після трагічної події Заводський районний суд Запоріжжя, де останнім часом розглядалася ця резонансна кримінальна справа, нарешті виніс у ній вирок. Винними, за рішенням суду, наразі визнано  трьох працівників ВАТ «Дніпрогаз». В офіційному повідомленні прес-служби Дніпропетровської обласної прокуратури, представники якої виступали у процесі державними обвинувачами, йдеться про те, що провина «дніпрогазівців» полягає у порушенні правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, що заподіяло шкоду здоров’ю потерпілих, спричинило загибель 23 людей та інші тяжкі наслідки.  

Я довго не вірила, що Голодомор був. Хоч професійно вивчала історію протягом років перебудови — з 1986-го по 1991 рік. Навіть тоді про Голодомор нам не розповідали. Такої сторінки в історії КПРС не було, її ідеями залишалися боротьба за колективізацію та індустріалізацію. Тож нас «заточували» проти куркулів і розповідали про розкуркулювання ворогів.

Моє переосмислення історії країни відбулося, коли почула від мами, чому вона народилася в місті Стрий Львівської області. Виявилося, що мамина бабуся на початку 1930-х тікала з Харківщини на Західну Україну разом із дітьми, аби врятувати малих від голоду. Мама тільки тепер тихенько розповідає про ті часи, про те, що дізналася від бабусі та своєї мами. Історія про голод довго була сімейною таємницею. Мама й досі вважає: про Голодомор не можна розмовляти вголос. Ця трагедія — в історії родин, в їхній вічній пам’яті. 

Хто має платити за повірку лічильників води — господар квартири чи організація, яка надає послуги?

А. ПОНОМАРЬОВА,
м. Ужгород 

Молодята з Рівненського обласного соціального гуртожитку нещодавно стали на рушничок щастя. Наречені Майя Гарлайчук та Іван Хомич нічим не відрізнялися від інших пар. Правду ж кажуть: усі молоді щасливі однаково. Хіба тим, що у подружнє життя вони вирушили не зі своїх домівок, а з обласного соціального гуртожитку, який на певний час став їхньою надійною гаванню. 

Пропрацювавши у профтехучилищі 25 років, 14 з яких — майстром виробничого навчання, сім — керівником фізвиховання (в цей час ще вів спортивну секцію і гурток), чотири роки викладав фізичну культуру та здоров’я, звернувся у відділення Пенсійного фонду, щоб оформити пенсію за вислугу років. Але одержав відмову. Пояснили мені це тим, що моєї посади немає в переліку, який дає право на таку пенсію. Чи справді це так?

Сергій АЛТИЄВ, 
с. Іскрисківщина, Білопільський район, Сумська область 

Якось від приятельки почула мудру фразу її бабці: «Хороших людей на світі більше, але вони менш помітні». І не раз після того переконалася, що це так. Похмурий листопадовий ранок уже тим похмурий, що він листопадовий. І все починається зранку. Кілька днів тому син приніс «блискавичну» звістку про те, що на шкільний святковий концерт, присвячений річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників, треба прийти у військовій формі. Моя реакція: часу обмаль, куди бігти, де шукати? А підвести чи не виконати — не наш девіз.   

Якщо дитина допомагає батькам у домашньому господарстві, це правильно і природно, то, кажуть, трудове виховання. А коли дитина йде працювати за гроші, добре це чи погано? Мабуть, однозначної думки щодо цього немає, та останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості працюючих тинейджерів. Наскільки законною є дитяча праця і що потрібно знати підліткам, які хочуть заробляти, а також їхнім батькам, з’ясовував «Урядовий кур’єр». 

Інвестиції в сім’ю в її традиційному розумінні — це інвестиції в повноцінних громадян і розвиток демократії в країні. Про це італієць Лука Джузеппе Волонте заявив у ході «круглого столу», який був присвячений сімейній політиці в країнах Європейського Союзу і в Україні. Захід відбувся за участю народних депутатів і представників громадських організацій. Почесний президент групи «Європейської народної партії» у ПАРЄ зазначив, що сім’я, де є батько й мати, завжди була основою формування країни. 

У закритому при СРСР через ракетне виробництво місті сталася неможлива раніше подія: на широкий загал виставлено колись ретельно засекречену техніку. На відкритому майданчику біля музейного комплексу Центру інноваційних технологій «Парк ракет» красуються справжні повномасштабні макети трьох ракет, зразки яких відновлювалися на дніпропетровському заводі «Південмаш».