Ні охорона кладовищ, ані паркани навколо території не рятують від вандалізму і крадіжок. Куди йде кольоровий метал, викрадений з могил, здогадатися неважко. Комерційні пункти приймають нині бронзу і латунь, узагалі не цікавлячись походженням брухту. Але, як з’ясувалося, не цураються краденого навіть колекціонери, які ще можуть замовити для свого зібрання конкретний монумент. Особливо коли йдеться про витвір мистецтва, автор якого — відомий художник. Самі митці кажуть, що розміщення пам’ятника на могилі лише збільшує його значимість і вартість. 

Самородок, геніально обдарований композитор, неперевершений мелодист, блискучий хормейстер… Усе це про нього, Анатолія Пашкевича, чий геній, мов яскрава зірка, ще довго горітиме для нас. Цими днями йому виповнилося б 75, а відлетів він у вирій на 67-му. Можна тільки припускати, скільки б іще фантастично прекрасних мелодій створив він за ці роки! Однак здоров’я Анатолій Максимович берегти не вмів — у роботі не шкодував ні себе, ні колег, вимагаючи довершеності, досконалості. Дехто ображався, але хіба можна було на нього довго ображатися — його  усмішка одразу обеззброювала.

Друзі розуміли його, як могли, оберігали від ідеологічно заангажованого начальства, від побутових проблем, зрештою, від самого себе. 

 На початку лютого традиційні зустрічі випускників. Традиційні зазвичай і умови: без подружжя, в кафе із замовленими столиками і до самого ранку. Всі ці умови наш клас чесно витримав торік, коли відзначали 25 років із дня закінчення школи. І тоді пообіцяли одне одному, що зустрічатися будемо щороку. Ідея виникла вже в процесі «відзначення» і закріпилася пізніше. Коли дізналися, кого з однокласників вже немає. Коли наша подруга (в 43 роки) злягла з четвертим інсультом. Коли всерйоз зрозуміли, що потрібно цінувати кожну мить життя. І переконалися, що більшого щастя, ніж радість спілкування, ще ніхто у світі не вигадав.

Київські митники передали до музейного фонду держави на постійне зберігання 248 старовинних предметів, виявлених і за- триманих при спробі громадян незаконно вивезти їх з України. Як повідомила прес-служба Міністерства доходів та зборів, мистецтвознавча експертиза підтвердила їхню культурну й історичну цінність. Та це лише незначна частина старовинних предметів, які митники затримують на кордоні. Бажаючих заробити на контрабанді культурних цінностей щодень стає більше. 

Чи має право дочка інваліда Великої Вітчизняної війни, який уже помер, на статус члена родини інваліда війни, якщо вона сама інвалід ІІІ групи, заміжня не була, своєї родини не має? Якщо так, то куди вона має звернутися?

Г. МІЗЯК,
голова ветеранської організації «Медики»,  м. Харків 

Звертаюся від імені матері-пенсіонерки, ветерана праці, інваліда ІІ групи, дитини війни. П’ять років тому вона приватизувала земельну ділянку біля свого будинку. А потім отримала у спадок від своєї матері будинок і землю. Хотіла і ту ділянку приватизувати, та їй відмовили.

Натомість запропонували цю землю викупити за… майже 100 тисяч гривень. Звідки у пенсіонерки такі гроші? Друзі порадили взяти цю землю в оренду. Як пенсіонерці, ветерану праці та інваліду їй мають надати пільги. Та ні, хоч і зверталася до багатьох інстанцій, встановили ціну — 3% від вартості землі. І знову, де ж пенсіонерці взяти щомісяця по три тисячі гривень, щоб тільки за землю платити?

Проте іншого вибору їй взагалі не надали: або орендуй і голодуй, або прощайся із землею. А ще вже хтось, напевно, накинув оком на мамину землю, бо межі ділянки порушені з відома селищної ради.

Як розв’язати цю проблему?

О. ЖУМАЙЛО, селище Овідіополь, Одеська область

Науковцеві, винахіднику, громадському діячеві Василеві Назаровичу Каразіну 10 лютого виповнюється 240 років із дня народження.  Сучасники і дослідники його життя називали і називають Каразіна «українським Ломоносовим». Він залишив після себе багато праць у різних галузях знань, особливо цінними були його відкриття та винаходи в харчовій промисловості, метеорології й хімії.
Але головною справою життя славетного освітянина стало створення Харківського університету, названого наприкінці ХХ століття його ім’ям. До речі, це був чи не єдиний приклад в Україні, та й у всьому світі таких набереться небагато, коли університет названо не на честь монарха чи високої політичної фігури, а на честь ініціатора його створення. 

Я власник земельного паю. У 2010 році здав його в оренду приватному підприємству, на підтвердження чого маю всі належні документи. За угодою вони мені платили 1,5% від вартості землі.

У 2012 році, згідно з постановою Кабміну № 1185, за кожен орендований гектар ріллі орендар має платити від 700 до 800 гривень. Інші сільгосппідприємства, які орендують землю у моїх односельців, цієї постанови дотримуються і платять людям чесні гроші. А мені не доплачують, мій орендар законодавство ігнорує. Коли я прийшов до них з претензіями, отримав лаконічну відповідь: «Не подобається — йдіть геть!»

Тож маю два запитання:

1. Чи згадана постанова Кабміну обов’язкова до виконання всіма сільгосппідприємствами, які орендують землю у селян?

2. Куди можу поскаржитися?

М. ЧОРНЕНЬКИЙ,
с. Пришиб, Харківська область

Ризик переохолодитися чи застудитися завжди є. У холодну пору він, звісно, зростає. Однак коли навколо тебе один за другим порожніють стільці колег, а дані відділу кадрів нагадують фронтове зведення, заклик «Лікуйся, хто як може!» стає вкрай актуальним. Пропорційно зростає й частка тих, хто звик шукати відповіді найлегшим шляхом, — через Інтернет. Замість того, щоб просто уважно слухати в дитинстві бабусю. Наші ж бо мудрі старші жінки знали: аби придушити хворість у зародку, можна обійтися без антибіотиків, вчасно вдаривши по хворобі цілющими напоями, користь яких перевірена століттями. Тож прислухаймося хоч тепер.  

Знаєте, що спільного в дегустаторів усіх мастей? Вони не курять! І дегустатори страв, і вина, і «дегустатори» парфумів. І навіть — дегустатори цигарок! Воно й не дивно: куріння убиває смакові рецептори, псує нюх, викликає надмірне слиновиділення, провокує гастрит та виразку шлунка. Який же з курця експерт смаків та ароматів? Ніякий! Та й у того, хто сам не курить, але дихає чужим димом, теж усі органи чуття потихеньку відмовляють.

З огляду на ці факти дуже логічною видається повна заборона на куріння у кафе, барах та ресторанах, яка почала діяти з 16 грудня минулого року. Тепер у гурманів є всі шанси по-справжньому насолодитися смаком їжі.