Суботні зустрічі

  • «Для мене серед глядачів немає маленької людини»

    У репертуарі Луганського обласного академічного театру ляльок ідуть спектаклі за творами Лесі Українки, Миколи Гоголя. І якщо «Лісова пісня» нещодавно принесла театру спеціальний приз фестивалю «Театральний Донбас —2011», то «Шинель», за образним висловом головного режисера, можна вже розміщувати на емблемі театру — цього року постановці виповнюється 10 років. І весь цей час вистава йде при повній залі. Багато глядачів приходять не один раз і постійно відкривають для себе щось нове в повісті Гоголя про маленьку людину. Хоч народний артист України Євген Ткаченко готовий оскаржити це твердження, як і те, що театр ляльок традиційно прийнято вважати місцем відпочинку дітей. Про подолання цих стереотипів — наша розмова з талановитим режисером Євгеном Ткаченком. 

  • «Допомагатиму країні в космічному українсько-бразильському проекті»

     Єдиний іноземець на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського національного університету, який готує спеціалістів для ракетно-космічної галузі України, — 26-річний четвертокурсник Сандро Шафранський, який опановує спеціальність «двигуни та енергоустановки літальних апаратів». Студент із Бразилії — представник української діаспори, яка цього року святкуватиме 120-ліття.

  • Світлана ГАЛАУР

    "У колекції Віктора Януковича моя остання робота - "Бузок"

     Роботи Віктора Ковтуна, як відомо, зберігаються в Національному художньому музеї України, а також в художніх музеях Харкова, Чернігова, Львова, Херсона, у Львівській та Чугуївській картинних галереях, художніх музеях Чувашії, Китаю, Словаччини, Німеччини й інших музеях та приватних колекціях України і світу. Однак мало хто знає, що полотнами художника захоплюються також багато відомих європейських і українських колекціонерів та політиків, серед яких є і прем'єри, й президенти. Як пишуться картини для них та про власну "творчу кухню" наш кореспондент і попросила розповісти Віктора Ковтуна.

  • "Етно - це моє творче обличчя, це європейський одяг за нашим давнім корінням"

    Олеся Теліженко, молода українська дизайнерка родом з Черкас, впевнено заявила про себе на Українському тижні моди кілька років тому. Її роботи - у столичних магазинах, де вітчизняні дизайнери продають "другу", тобто масову лінію одягу. Показ колекції Олесі Теліженко суто з натуральних матеріалів відбувся у квітні в київському Музеї води під час "Зеленого тижня" громадського проекту "День Землі. Лісова казка".

  • Василь БЕДЗІР

    "Мені легше, ніж декому, бо музика - інтернаціональна"

    У музичному світі України Євген Станкович отримав чи не всі високі звання. Шість років поспіль, очолюючи Національну спілку композиторів, продовжує писати опери, симфонії, камерні та скрипкові концерти, романси.

    Не рідше ніж двічі на рік Євген Федорович приїжджає додому, в закарпатське місто Свалява, де живе його 92-річна матуся та молодша сестра Любов Федорівна. Там і зустрівся з визначним земляком кореспондент "Урядового кур'єра".

  • "Гріхи у всіх людей однакові"

    До одного з найпрестижніших форумів сучасного мистецтва - Венеціанської бієнале, відкритої 1895 року, - Україна вперше приєдналася 2001-го. На 54-му форумі, який відбуватиметься з 4 червня по 27 листопада, нашу країну представлятиме одеська художниця Оксана Мась - своєрідною мозаїчною копією фрагментів шедевра епохи Відродження "Гентського вівтаря", де зображений рай на землі. Про цей мистецький проект і його авторку - інтерв'ю з художницею.

     

  • Василь БЕДЗІР

    "Поети колись збирали стадіони, тепер - зали"

    Відомий поет Петро Мідянка лише інколи виринає зі своєї карпатської глибинки із черговою книжкою-самоцвітом. Кілька років тому одна з них стала в Чехії бестселером. Його твори виходять у найновіших антологіях англійською мовою, а статті про нього вміщують резонансні вітчизняні довідники. Він лауреат всеукраїнських літературних конкурсів та міжнародних стипендій, єдиний закарпатець, який є повноправним представником сучасного українського літературного бомонду.

  • "Нинішня моя весна пройде в Європі"

    Видатний український бас Тарас Штонда співати почав у такому віці, коли деякі діти тільки починають говорити. А коли він підріс, мати, належним чином оцінивши схильність сина до видобування потужних звуків, віддала його в музичну школу й купувала для нього платівки із записами відомих співаків: щоб мав зразки для наслідування.

    Мабуть, як це буває у співаків-початківців, під час навчання в Київському музичному училищі Тарас трохи почувався Шаляпіним. Та коли його вперше представили видатній камерній співачці Галині Сухоруковій, вона, прослухавши його, сказала: "Надто красивий голос, щоб так погано співати". Проте погодилася взяти в свій клас. Саме після вступу до Київської консерваторії й розпочалося для Тараса Штонди справжнє опанування таємницями вокального мистецтва.

  • Віктор ШПАК

    "Філософське вчення Олеся Бердника актуальне, як ніколи"

    Вже не за горами 85-річчя з дня народження письменника Олеся Бердника - людини неординарної і героїчної долі. Його твори стали культовими книгами не лише для наших співвітчизників, а й вийшли друком ще у 26 країнах світу. Його життєва дорога не менш захоплююча, ніж сюжет пригодницького роману...

  • "Поклик давньої землі мені періодично вчувається й досі"

    Донецький художник Володимир Шендель не належить до любителів хизуватися в козацьких мундирах із погонами та лампасами. Хоч його внесок у популяризацію козаччини справді значний. Так само важко переоцінити його творчий підхід і до зображення інших історичних епох та періодів. Приміром, якби існувало звання "Почесний скіф колишнього Дикого поля", художник по праву мав би отримати посвідчення № 1. Тим часом усі картини відомого майстра починалися зі звичайнісіньких учнівських зошитів. Отож наша розмова із народним художником України Володимиром Шенделем розпочалася саме із спогадів про дитинство.