Суботні зустрічі

  • «Герої моїх книжок — не за тридев’ять земель»

    Нещодавно в Українському фонді культури нагороджували цьогорічних лауреатів Міжнародної літературної премії ім. Володимира Винниченка. Серед відзначених був і донецький письменник Віктор Логачов. Всі, хто знайомий із творчістю прозаїка, переконані: це саме той випадок, коли заслужена відзнака знайшла героя — самобутнього письменника, який видав «на-гора» низку цікавих повістей та романів. 1 серпня Віктор Степанович святкуватиме своє 70-річчя, тож «УК» вдалося напередодні поспілкуватися з видатним ювіляром.  

  • «Якщо вмієш перемагати себе — перемагатимеш будь-які труднощі»

     Без цього навдивовижу працьовитого і блискучого прозаїка годі уявити сучасний літературний процес в Україні. Він завжди в епіцентрі духовного, культурного, мистецького життя, а прізвище Слабошпицького вже стало своєрідним брендом творчої результативності й успішності. Сьогодні письменник — співрозмовник кореспондента «Урядового кур’єра».

  • «Юрій мав зняти новий фільм, щоб реабілітувати попередній»

    У понеділок — 75-річчя Юрія Іллєнка, визначного українського кіномитця зі світовим іменем — оператора, актора, режисера, сценариста, художника, педагога, письменника. Лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, народного артиста України, академіка Академії мистецтв України. Котрий ще студентом ВДІКу у 24 роки удостоєний відзнак міжнародних кінофестивалів у Празі й Локарно за найкращу операторську роботу в дипломному фільмі «Прощавайте, голуби», а в 28 зняв з Параджановим кінострічку «Тіні забутих предків», що стала лауреатом понад сотні світових кінофестивалів. 

    Напередодні ювілейної дати кореспондентка «Урядового кур’єра» зустрілася з братом Юрія Герасимовича, відомим кінорежисером Михайлом Іллєнком.

  • «Ніколи не створюю історій, яких не відчуваю»

    Пісочною анімацією переможниця шоу «Україна має талант» Ксенія Симонова  почала займатися тільки восени 2008 року. Нині  говорять, що вона «фея піску», вміє ним писати, співати, малювати.  Натомість художниця каже: «Я ним розмовляю». У грудні 2009 року вона відкрила першу в світі виставку піщаних картин «Пісочна людина». А торік в рідній Євпаторії заснувала міжнародний культурологічний центр. 

  • «Щербицький до мене не звертався, хоч і його родичі, й Шелеста були…»

    Яготинці вже звикли, що приїжджі передусім цікавляться, де живе фітотерапевт Товстуха: коли офіційна медицина безсило опускає руки, тоді з усієї України за порятунком ідуть саме до нього. Євген Степанович, кажуть, не відмовляє нікому. Тож коли— а пора була досить рання — біля його двору я побачила кілька іномарок, а на подвір’ї —  живу чергу пацієнтів, сприйняла це як закономірність. А сам цілитель на нас уже чекав. «Кореспонденти «Урядового кур’єра»? — перепитав з порога. — Ходімо до хати, — а з людьми працюватимуть мої помічники — дипломовані лікарі…» 

  • «Україна — моя мама, а Канада — дружина»

    Цього чоловіка зустріла на святі талантів у Рівненській українській гімназії: він особисто вітав кожного переможця олімпіади чи Малої академії наук і вручав йому грошову премію. Так громадянин Канади, успішний бізнесмен Ераст Гуцуляк щороку повертається в своє дитинство. Адже і його життєва стежина починалася з Рівненської української гімназії, де працював професором географії та історії його батько Михайло Гуцуляк. 

  • «Для мене серед глядачів немає маленької людини»

    У репертуарі Луганського обласного академічного театру ляльок ідуть спектаклі за творами Лесі Українки, Миколи Гоголя. І якщо «Лісова пісня» нещодавно принесла театру спеціальний приз фестивалю «Театральний Донбас —2011», то «Шинель», за образним висловом головного режисера, можна вже розміщувати на емблемі театру — цього року постановці виповнюється 10 років. І весь цей час вистава йде при повній залі. Багато глядачів приходять не один раз і постійно відкривають для себе щось нове в повісті Гоголя про маленьку людину. Хоч народний артист України Євген Ткаченко готовий оскаржити це твердження, як і те, що театр ляльок традиційно прийнято вважати місцем відпочинку дітей. Про подолання цих стереотипів — наша розмова з талановитим режисером Євгеном Ткаченком. 

  • «Допомагатиму країні в космічному українсько-бразильському проекті»

     Єдиний іноземець на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського національного університету, який готує спеціалістів для ракетно-космічної галузі України, — 26-річний четвертокурсник Сандро Шафранський, який опановує спеціальність «двигуни та енергоустановки літальних апаратів». Студент із Бразилії — представник української діаспори, яка цього року святкуватиме 120-ліття.

  • Світлана ГАЛАУР

    "У колекції Віктора Януковича моя остання робота - "Бузок"

     Роботи Віктора Ковтуна, як відомо, зберігаються в Національному художньому музеї України, а також в художніх музеях Харкова, Чернігова, Львова, Херсона, у Львівській та Чугуївській картинних галереях, художніх музеях Чувашії, Китаю, Словаччини, Німеччини й інших музеях та приватних колекціях України і світу. Однак мало хто знає, що полотнами художника захоплюються також багато відомих європейських і українських колекціонерів та політиків, серед яких є і прем'єри, й президенти. Як пишуться картини для них та про власну "творчу кухню" наш кореспондент і попросила розповісти Віктора Ковтуна.

  • "Етно - це моє творче обличчя, це європейський одяг за нашим давнім корінням"

    Олеся Теліженко, молода українська дизайнерка родом з Черкас, впевнено заявила про себе на Українському тижні моди кілька років тому. Її роботи - у столичних магазинах, де вітчизняні дизайнери продають "другу", тобто масову лінію одягу. Показ колекції Олесі Теліженко суто з натуральних матеріалів відбувся у квітні в київському Музеї води під час "Зеленого тижня" громадського проекту "День Землі. Лісова казка".