КіноТеатр

  • Ярмарок у стилі оперети

    В театрі оперети «Сорочинський ярмарок» починається вже у фойє, де глядачів вітають працівники у вишиванках. А на возі продають «тематичні» сувеніри: ручки, тарілки, попільнички, магніти. У коридорі перед входом у залу — український тин.

    Весела розповідь про любов на сцені Національної оперети у постановці художнього керівника театру Богдана Струтинського — річ колоритна. Це Україна зі смаком, без вульгарного реготу козаків і вересків червонощоких молодиць. Власне ярмарок — це і є оперета, тут і співи, й танці, і веселощі, й спілкування.

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Практичний посібник зі стрибків у гречку?

    Про те, що не слід пхати носа до чужого проса ми знаємо ще з дитинства. А як щодо гречки? 

    «Підглядати за приватними справами інших людей — протизаконно. Зрештою — це гидко і підло!» — вихлюпнув зливу емоцій знайомий дідусь Гриша, коли при нагоді запитала чи цікаво йому було б подивитися «живе кіно». Зате його 14-річний онук зовсім протилежної думки: реаліті-шоу — це, мовляв, круто. Там усе справжнє.

     

  • Наталія ДОЛИНА

    Ефект Баскервіля

    Звичайний вечір після напруженого робочого дня. Вмикаю телевізор — і від жаху починає ворушитися волосся на голові. На екрані — пенсіонер, що з’їв хліб із запеченою в ньому мишею і через сильне отруєння позбувся голосу. Нещасна людина через якісь страшні мікроби повністю втратила обличчя (показують крупним планом). Все це коментує металевий голос за кадром, який врізається у свідомість, немов Фредді Крюгер у сни своєї жертви. 

  • Іван ШЕВЧУК

    Голосні титули німої «Людини з кіноапаратом»

    «Людина з кіноапаратом» — німа стрічка, що триває трохи більше години. Вона — калейдоскопічний знімок життя великого міста, з його божевільною динамікою, сумом та веселощами. Тут виразний головний прийом режисера Дзиги Вертова — «запопасти життя зненацька», вперше застосовані зйомки прихованою камерою. 

  • Людмила ЯНОВСЬКА

    «Незабаром фільмів за участі України вистачить на три європейських кінофестивалі щороку»

    «Урядовий кур’єр» проводжає днями завершений Фестиваль європейського кіно в Україні поглядом відомого фахівця в галузі української кіноіндустрії.

    - Пане Олеже, ви бачили, як реагували глядачі на фільми цього кінофоруму і попередніх. Чи відрізнялося їхнє сприйняття і як саме? 

     

  • Угорська «Паніка» приїхала до Києва

    Уже вдруге в Києві пройшов фестиваль сучасного угорського кіно. Його ініціатори — продюсерська агенція «Артмедіа» під керівництвом невтомного Юрія Черниша, Посольство Угорщини в Україні та угорська кіноакадемія «Filmunio». 

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    "Хлопушка" сміялася, плакала, мріяла...

    У Чернігові відбувся Перший фестиваль короткометражних авторських фільмів. Цей відголосок знаменитого Каннського фестивалю у місцевих масштабах трохи його й нагадував. Не було тут, звісно, розкішних лімузинів і дорогих вечірніх суконь. Зате на традиційну червону доріжку, простелену біля комунального підприємства Чернігівської обласної ради "Чернігівкіно", ступали молоді і завзяті - ті, хто прагне творити і вміє спілкуватися з глядачем лаконічно, але проникливо.

  • Марина ОРЄХОВА

    Бали і скандали

    Аби підтримувати статус найпопулярнішого кінофестивалю світу, Канни не лише намагаються слідкувати за найновітнішими тенденціями у світовому кіно та голлівудською мейнстрімовою продукцією, а й не пропускають бодай якийсь натяк на скандал. Адже саме такі гучні з'ясування стосунків здатні забезпечити фестивалю більше паблісіті, ніж кіношедевр.

  • Марина ОРЄХОВА

    "Золота пальмова гілка" приїхала в Україну

    Нагороду українській режисерці Марині Вроді вручали голова журі короткометражних фільмів Мішель Гондрі та французька акторка Людівін Саньє. Марина, очевидно забувши від хвилювання всі інші слова, дякувала за визнання всім по черзі, зокрема учасникам головного конкурсу. У цьому вона значно перевершила Ігоря Стрембицького, який відбувся тільки одним "дякую" за Гілку, надану його "Подорожнім" у 2006 році.

  • Людмила ЯНОВСЬКА

    Кіношний рід Романа Балаяна

    За тиждень до ювілею пана Романа зателефонувала в Луганськ народному артисту України Михайлу Голубовичу. Мій дзвінок наздогнав Михайла Васильовича у дорозі, він кудись звернув авто на узбіччя, щоб побесідувати зі мною не за кермом. Про те, як став 34 роки тому балаянівським Бірюком-Відлюдьком.