Про застосування хімічної зброї у Сирії говорять у всіх випусках новин. Про застосування потужної невибіркової отрути — фосфіду цинку та її варіацій — проти братів наших менших на українських просторах говорять лише неурядові організації. На жаль…
Труїти чи не труїти?
«В Україні налічується 38 видів гризунів. Серед них — ховрахи, пацюки, миші. Всі вони щороку масово розмножуються й через високу міграційну здатність постійно завдають шкоди всім культурам протягом року. Окрім цього, вони небезпечні в епідеміологічному відношенні як переносники чуми, холери, туляремії, рожі, інших хвороб», — читаємо на сайті Головної державної інспекції захисту рослин (нині служба змінила назву). Отож щойно буде перевищено так званий економічний поріг шкідливості від хвостатих, спеціалісти радять бігом їх труїти.
В Україні зареєстровано з півтора десятка антигризунячих препаратів (по-науковому — родентициди). І більш сучасні, й давні (ой, даруйте, традиційні). Вихований совковим сільським господарством наш аграрій звично звертається до останніх, а саме до фосфіду цинку (ФЦ) та його похідних. Не знаю, як миші, а от мисливська фауна (кабани, гуси, перепілки, куріпки) та співочі й хижі птахи дохнуть сотнями. (Про це «УК» докладно розповів у статті «Посівам — захист, гусям — життя» 5 червня цього року). Адже ФЦ — препарат НЕвибіркової дії. Тобто «мочить» без розбору всіх, хто мав нещастя його заковтнути, – і канюка, який наївся отруєних мишей, і рідкісну нині дрохву, яка наклювалася отруєної принади (зерна).
Чиновники, відповідальні за безпеку всякої хімії, незважаючи на численні факти загибелі домашніх і диких тварин від ФЦ, не хочуть скасовувати державну реєстрацію цього небезпечного препарату. Навіть попри те, що Адміністративний суд м. Києва до цього їх зобов’язав. Вони подали апеляцію, днями знову буде суд. А ще хіміки-чиновники спробували умовити екологів не ганити ФЦ — начебто без нього врожай пропаде геть. Умовини відбувалися під час тематичного «круглого столу».
Цікаво, що найбільшими патріотами і поборниками збереження врожаю на цьому «столі» показали себе… виробники та продавці мишачо-щурячої отрути. Вони в один голос лякали присутніх мишиним «бєспредєлом» і в один голос заявляли, що альтернативи фосфіду цинку немає. На цьому наголошували навіть ті підприємці, які наразі не виробляють ФЦ і не продають його (але мають ліцензію на його продаж).
На закиди екологів про наявність менш токсичних отрут, а саме виготовлених на біологічній основі, бізнесмени заявили, що все це — «не то», що інші препарати мишей «не візьмуть» тощо. Та, зайшовши на сайт цих бізнесменів, я прочитав про критикований ними біологічний, альтернативний ФЦ, препарат (який вони ж самі і виробляють!) таке: «Надзвичайно висока ефективність дії; не накопичується в об’єктах навколишнього середовища; забезпечує довготривалий захист від гризунів; гарантовано знищує різні види гризунів; не викликає резистентності». Отакої! Коли ж вам, дорогі бізнесмени, вірити? Коли ви рекламуєте свій біопрепарат чи ганите його на «круглих столах»?
Сусіди використовують «біо»
Наші сусіди — білоруси та росіяни — фосфіду цинку не використовують. У них він заборонений до застосування. Але цей аргумент чомусь не пройняв тих учасників «круглого столу», які горою стояли за продовження реєстрації цієї отрути в Україні. «У них там інші кліматичні умови», — говорили прихильники фосфіду. «А Кубань, Краснодарський край»? — знову гнули своє екологи. «А от ви спочатку з’ясуйте, як там ростять хліб на Кубані, а тоді будете казати».
Щоб зрозуміти, хто правий, відразу після закінчення заходу я зв’язався з жителем Кубані, співголовою Міжнародного соціально-екологічного союзу Валерієм Бриніхом, який повідомив, що, по-перше, фосфід справді в Росії офіційно заборонений, хоч деякі рецидиви застосування ФЦ ще трапляються. Але загалом нині в Росії широко представлені препарати, механізм дії яких заснований на зменшенні згортання крові, що призводить до смерті гризунів від крововиливів. Такі препарати акумулятивні, тобто летальна доза може набиратися поступово, загибель настає на 3 — 8-й день.
Про небезпеку ФЦ та препаратів з нього багато пишуть у російських ЗМІ.
Так, у 2007 році стали відомі результати досліджень біоматеріалів загиблих у Ставропольському краї диких качок. Дослідження проводила не якась контора, а державна установа — районна ветеринарна лабораторія міста Рясного. Ветеринари встановили отруєння птиці фосфідом цинку. На думку фахівців Росспоживнагляду, вона могла загинути після вживання отруєного фосфідом цинку зерна. Оскільки цей препарат уже на той час не мав реєстрації, Ізобільненська районна станція захисту рослин заявила, що не давала рекомендацій щодо застосування препарату. Якщо фосфід цинку був застосований у господарствах Ізобільненського району, то цей факт мав місце за особистою ініціативою сільгоспвиробників. Цілком ймовірно, що подібні випадки траплялися і в інші роки, просто їм не надавали такої уваги. А 2007-й був одним з тих років, коли планетою ширилася епідемія пташиного грипу. Тому полеглі качки викликали легкий напад паніки і, відповідно, пильну увагу до цієї історії.
Вплив отрути на водойми не вивчали
Дещо дивно поводилися на «круглому столі» вчені. Вони, з одного боку, заявляли про неприпустимість скасування реєстрації ФЦ та препаратів з нього, а з другого — навели чимало фактів, які показали, що користуватися фосфідом не варто. Так, доктор біологічних наук Леонід Бучацький визнав, що екологічний вплив фосфіду цинку на грунт і водні об’єкти ніхто не вивчав.
Представник Інституту захисту рослин заявив, що від гризунів гине до 30% врожаю. Потім довго розповідав, якими є ознаки спалаху чисельності хвостатих зерноїдів. Однак на запитання екологістів щодо сьогоденної чисельності мишей, щодо методик, які застосовувалися при визначенні збитків, щодо того, які саме види гризунів «лютують» у полях, дав дуже несподівану відповідь. З’ясувалося, що інститут уже багато років не веде польових досліджень, оскільки в ньому немає фахівців і немає фінансування…
Представник київської ветслужби розповів, як у радянський час у нього директори радгоспів мало не на колінах випрошували банку фосфіду цинку, бо інакше не могли справитися з мишами. Але пояснити, чому нині, коли є родентициди четвертого покоління, які мають вибіркову дію, треба користуватися таким давнім (друге покоління) препаратом, як фосфід цинку, не зміг.
Хай буде суд!
Ст. 4 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» дозволяє державну реєстрацію лише тих пестицидів, які є безпечними для довкілля за умови дотримання регламенту їх використання. Однак застосування зареєстрованих в Україні похідних ФЦ — «Роденфоса», «Стрільця», «Щуріна» і «Фосфіта», навіть за умови чіткого виконання регламенту щодо їх застосування, в будь-якому разі завдає шкоди, спричиняє загибель дикої фауни. Усе це переконливо свідчить, що такі зооциди треба негайно видалити зі списків дозволеної отрути.
Суд першої інстанції постановив скасувати реєстрацію фосфіду цинку. Та його реєстратори подали апеляцію. Проте судді Апеляційного суду на своєму засіданні 24 вересня залишили у силі рішення своїх колег. Отже, сподіваємося на кращу долю для багатьох ні в чому не винних звірів та птахів.
КОМПЕТЕНТНО
Олександр СЕНЬ,
заступник міністра аграрної політики та продовольства:
— Альтернативою родентицидам на основі хімічних сполук є біологічні бактеріальні препарати типу бактероденцид та інші. Бактероденцид володіє вибірковою патогенністю і цілковито безпечний для людини та інших теплокровних тварин. Виробництво бактероденциду здійснюють біологічні лабораторії. Нині в Україні функціонують 52 біологічні лабораторії, з них 9 державних, які є структурними підрозділами державних інспекцій захисту рослин. Мінагрополітики підтримує пропозицію громадськості щодо відміни реєстрації родентицидів на основі фосфіду цинку.
Ми в Google+