НА КОНТРОЛІ «УРЯДОВОГО КУР’ЄРА»

 Крапля хлору в діжці води

Яку воду пити —  з крана, бювета чи бутильовану —  питання, котре не дає спокою більшості українців. Підливають масла у вогонь новини про те, що то в одному, то в іншому регіоні країни люди, випивши склянку води, потрапляють до лікарень. Тож «Урядовий кур’єр» спробував з’ясувати, яку саме воду —  небезпечну чи принаймні нешкідливу —  п’ють українці.

Питна чи небезпечна?

Буквально кілька днів тому мешканці деяких районів столиці помітили, що вода з водогону тхне дустом. Після кількох скарг Київводоканал вивчив ситуацію і дійшов висновку, що причиною появи запаху може бути продукт життєдіяльності синьо-зелених водоростей —  геосмін. Ці речовини не шкідливі для здоров’я і часто зустрічаються у природних продуктах харчування. Проте якщо у водопровідній воді з’являється геосмін, вона стає затхлою, землистою, болотною, а в поєднанні з тим же хлором починає тхнути дустом.

І хоча подібними запахами вода нас «радує» не дуже часто, проте сумніви щодо її якості виникають щоразу, коли зазираєш у чайник і бачиш накип. Усе це зайвий раз підштовхує до думки, а що залишається в організмі після вживання цієї води? Проте директор Науково-дослідного і конструкторського технологічного інституту міського господарства Валерій Кравченко переконаний, що питна вода з крана здоров’ю не зашкодить.

— Я належу до людей, які завжди говорять: воду пити можна, —   зазначає фахівець. —  Адже є санітарні служби, які відповідають за якість води, що ллється з наших кранів. Потрібно розуміти, якщо вода не відповідає існуючим нормам, тоді вона переводиться в технічну, яку вживати не можна. А коли ми, в тому числі і я, починаємо говорити, що вода недостатньої якості, то я скажу, що вода є питна й непитна. Якщо питна —  її можна вживати, і хай це буде перший постулат, який ми приймемо за аксіому. Або постійно, або час від часу — це вже у нас у країні визначають санітарні служби. Ще одне —  наша система контролю. Можливо, вона недосконала, але навіть зараз виконує свої функції.

Та директор Науково-дослідного інституту водогосподарських екологічних проблем Анатолій Яцик не поділяє думку колеги.

—  Хтось каже, що воду з крана можна пити, —  то я скажу, нехай її п’є той, хто це радить! Воду потрібно пити чисту, оскільки кожен з нас на 80% складається із рідини, і від того, яку воду ми вживаємо, залежить наше здоров’я. А в нашій воді є вся таблиця Менделєєва, ще й багатократно помножена.

Неякісна або недоочищена вода може спровокувати багато захворювань. Якщо брати з точки зору санітарно-хімічних показників, то це можуть бути отруєння. Вони впливають практично на всі органи і системи людини: кістково-м’язовий апарат, серцево-судинну систему. Якщо говорити про інфекційні хвороби, то це вірусний гепатит, черевний тиф, дизентерія, ентеровірусна інфекція і багато чого ще.

— Хочу навести цифри, які за останні років десять фактично не змінюються, — додає заступник головного лікаря Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗу України Ігор Петраков. — Лабораторні дослідження питної води, яка йде з мережі, — тобто тієї, яку п’є споживач, — показали, що майже 14% проб  за санітарно-хімічними показниками і приблизно 3% за бактеріологічними не відповідають нормативам. Я це кажу до того, що ми не можемо зараз говорити, мовляв, у нас і труби хороші, і нормальна підготовка води, адже в такому разі вода б стовідсотково відповідала нормам.

Статистика лише засвідчує слова експерта. За останні 10 років майже 6 тис. людей постраждало від неякісної води, з них понад 3500 —  діти. Як  кажуть, коментарі зайві. Щодо нормативів, то донедавна у нас діяли вимоги від 1982 року, які не всі показники враховували. Потім були українські, які теж не виконувались. І лише  в минулому році затверджено нові нормативи. Цей документ включає в себе вимоги як до води централізованого, децентралізованого водопостачання, так і до фасованої питної. Але його введення, на прохання виробників мінеральних вод і водоканалів, відтерміновано до 2020 року.

 

Воду із бюветів слід вживати обережно. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Контроль, і ще раз контроль

Хоча справедливості заради варто відзначити, що водоканали в міру своїх можливостей таки перевіряють воду. Приміром, у столиці контроль води з водогону здійснюється погодинно.

—  Весь процес підготовки питної води і транспортування її по мережах регламентовано контролюється трьома нашими лабораторіями. Ще дві лабораторії щогодини перевіряють проходження технологічного процесу підготовки води, —  зазначає головний інженер департаменту експлуатації водогінного господарства ПАТ «АК «Київводоканал» Володимир Костюк. —  А починається контроль від забору води на Деснянській чи Дніпровських станціях, потім вона перевіряється на кожному етапі, чи то відстійники, фільтри, чи процес озонування і так далі. На кожному з цих етапів є певний перелік показників, контролюючи які можна зрозуміти правильність виконання технологічного регламенту, приміром дозування реагентів. Далі вступає в процес центральна лабораторія, яка контролює транспортування води по мережах. Центральною лабораторією визначено 22 контрольні точки, куди щодня фахівці приїжджають і відбирають проби. Окрім того, щодня фахівці цієї лабораторії об’їжджають всі насосні станції й відбирають пробу води, яка потрапляє в мережу. Перевіряють воду, згідно зі своїм планом, районні й міські СЕС. Раз на рік воду досліджують представники Держстандарту. Сьогодні згідно з попередніми перевірками відхилень виявлено не було.

— Згідно з нормативними документами, у воді обов’язкова наявність знезаражуючого агента, отже у Водоканалі сьогодні використовують хлор, —  продовжує Володимир Костюк. —  Нині ця речовина є сильним окислювачем і надійним агентом. Якщо його у воді не буде, то вона може бути забрудненою і небезпечною.

Що вода перевіряється, дуже добре. Однак потрібно врахувати, що обладнання для її очистки побудовано в ті роки, коли поверхневі води були першого, максимум другого класу забруднення. Нині такого класу вже немає. В основному, наша вода 3-5 класу. Але ж обладнання розраховано саме на воду 1-2 класів забруднення. Чи справляється воно з таким забрудненням —  риторичне питання. Працівники вітчизняних водоканалів твердять, що якби наша вода була аж такою поганою, отруєнь було б значно більше. Водночас  Анатолій Яцик упевнений, що ми «прийшли» до екологічної кризи, особливо це стосується води.

— Нині у нас підприємства скидають у водойми занадто багато різної гидоти, яка потім потрапляє у підземні води. Тому вважаю, що нам потрібно акцентувати увагу на вирішенні цієї проблеми, — переконує науковець. — Сьогодні потрібно відновити таке поняття, як екологічні паспорти підприємств. Також немає екологічних паспортів річок, водогосподарського екологічного районування. Оскільки 75% питного водопостачання України забезпечується за рахунок поверхневих вод. Звісно, якісне очищення води — це добре. Але ж можна доочищувати воду до рівня дистильованої, проте вона не буде корисною для організму.

Системне вживання

Як альтернативний варіант водогону — бювети. Проте експерти зазначають, що з такою «живильною рідиною» потрібно бути вкрай обережним. Адже вона не очищується, тому в ній може бути надмірна кількість солей кальцію і магнію. Також вона більш жорстка, тому після тривалого її споживання можна відчути нездужання.

— Вода з київських бюветів — це підземна артезіанська вода юрського та синоманського горизонтів, яка збагачена природними мікроелементами, —  розповідає Володимир Костюк. — Вона не піддається обробці реагентами, не проходить електромагнітні поля, тому легко засвоюється організмом людини. Вона справді смачна, її можна і потрібно пити. Єдине, що треба, —  знати специфіку свого організму, і постійно її вживати, мабуть, не варто.

Погоджується з колегою і Валерій Кравченко. На його думку, у нашій підземній воді, приміром, в столиці стільки гидоти, що більше половини свердловин навряд чи відповідатимуть вимогам нового стандарту. Лікарі ж радять дозовано вживати бюветну воду. Це саме стосується і мінеральної води, яку бажано пити час від часу. Приміром, 30 днів вживати, а потім робити перерву. Якщо ж споживач купує не мінеральну, а столову воду, —  це зовсім інша річ. Її можна пити щодня. Рівень мінералізації такої води повинен бути не нижчим одиниці, тобто від 0,5 до 1,0.

Утім у спекотну пору року лікарі радять звернути увагу на мінералку. Адже з потом людини виділяється дуже багато мінеральних солей, тому ці запаси потрібно поповнювати за рахунок води. Пити воду слід повільно, із задоволенням, тоді вона принесе користь.

КОМПЕТЕНТНО

 

«Бювети в Києві знищували цілеспрямовано»

Тетяна ШАЛЬМАН,
голова правління Київського обласного
регіонального осередку ВГО «Союз споживачів
України»:

—  Ми неодноразово цікавились питанням якості питної води. Особливу увагу привертає до себе бутильована  вода з бюветів. Загалом ці два продукти можуть конкурувати між собою: вода з деяких столичних свердловин за своїми показниками не те що не поступається бутильованій, а навіть якісніша.

Кілька років тому в одній з вітчизняних лабораторій перевіряли артезіанську воду, яку взяли в одному з бюветів Дарницького району Києва. Фахівці були приємно вражені результатами дослідження. Як з’ясувалось ця вода справді якісна. Більше того, за своїми показниками вона не поступалась багатьом мінералкам. При цьому споживачі могли її брати безкоштовно.

Проте останнім часом бювети переживають не найкращі часи. Якщо подивитись, багато з них у жалюгідному стані, оскільки за ними ніхто не доглядає. На кінець 2003 року в Києві налічувалось 170 бюветів, зараз якщо працює 70 —  це добре. В ті роки на теренах СНД Київ вважали містом, де чи не найкраще забезпечення артезіанською водою.

Чому так відбувається? До мене доходила дуже цікава інформація, мовляв, деякі виробники платили чималі кошти колишньому меру столиці, аби тільки не приймались ніякі програми на підтримку та розвиток бюветів. Так поступово знищувалась безкоштовна конкурентна продукція.

Зараз ми разом з КП «Київський міський центр захисту прав споживачів» підготували Програму для нинішнього мера столиці щодо перевірок якості харчових продуктів, у тому числі або й навіть у першу чергу —  це лабораторні дослідження щодо відповідності питної води вітчизняним стандартам. Маємо надію, що ця програма буде підтримана і принаймні кияни зможуть отримувати вчасну інформацію про якість продуктів першої потреби, а саме, як я вже сказала —  це питна вода. Звичайно, на цю програму потрібні кошти, та, знову ж таки, є сподівання, що нинішня столична влада не залишиться байдужою до питання якості харчових продуктів загалом і питної води зокрема.