— Я офіційно влаштувалася на роботу, однак з умовою, що працюватиму вдома. Робота пов’язана з комп’ютером, копіювальним апаратом — усе це моя домашня техніка. Працедавець спочатку обіцяв (на словах) відшкодувати мені амортизацію й витрати на електрику, але через місяць відмовився: мовляв, немає грошей. Скажіть, чи законодавство регулює оплату витратних ресурсів тим, хто працює вдома, і як можна змусити відшкодувати мені ці витрати, адже якби я працювала в офісі, то це були б витрати компанії».

Валентина Цьомик,
Рівненська область

 

Консультує президент
БО «Всеукраїнський благодійний фонд «Горєніє»
Денис ГРЕЧКО

— Усі питання щодо відшкодування витрат, які стосуються робочого процесу (амортизацію техніки та витрати на електрику), має бути розглянуто і внесено в трудовий договір, а не «НА СЛОВАХ» роботодавця. Тож не зайве нагадати головні моменти, на які варто звертати увагу тим, хто хоче працювати як надомник.

Серед головних документів, які тією чи тією мірою регулюють питання надомної праці, можна виокремити такі:

— Кодекс законів про працю України (КЗпП): частиною восьмою статті 179 Кодексу передбачено, що жінка або особи, зазначені у частині сьомій цієї статті (тобто батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною), у період відпустки для догляду за дитиною за їх бажанням можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Більше в КЗпП про надомну роботу прямо не згадано. Але там немає і прямої заборони укладати трудові договори про роботу вдома й з іншими працівниками, а не лише з тими, хто доглядає за дитиною. Крім того, статтею 141 КЗпП передбачено обов’язок роботодавця правильно організувати роботу працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їхньої праці та побуту, а цьому може сприяти саме організація праці вдома;

— Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99 (далі — положення № 275), яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-XII:

зокрема відповідно до пункту 1 положення № 275 надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, наданих роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва;

— Інструкція про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки XVII скликання від 3 квітня 2003 року за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9: ця інструкція зокрема регулює різні питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у т. ч. порядок їх обліку;

— Конвенція МОП про надомну працю № 177 (далі — Конвенція № 177) та Рекомендація МОП № 184 щодо надомної праці (далі — рекомендація № 184): у конвенції визначено термін «надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання чи в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця.

У рекомендації № 184 роз’яснено, що термін «роботодавець» означає фізичну або юридичну особу, яка дає роботу додому в інтересах свого підприємства, з чого випливає, що надомну працю можуть використовувати й фізичні особи — підприємці;

— Методичні рекомендації щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4: у їх пункті 1.1 передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомники — працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їхнього мешкання;

— наказ Мінсоцполітики України «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» від 31 травня 2013 року № 316: у наказі роботу вдома визначено як один з варіантів характеру робіт поряд із постійною, тимчасовою, сезонною роботою, роботою за сумісництвом, роботою, яка має роз’їзний (пересувний) характер, тощо;

— наказ Державного комітету статистики «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» від 28 вересня 2005 року № 286: зокрема в підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Інструкції зі статистики кількості працівників зазначено, що штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників.

Щодо робочого місця: згідно з пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце й забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, зокрема й не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті).

В пункті 9 положення № 275 зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують умови представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а в потрібних випадках — і представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілкового органу немає, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу. Результати обстеження оформлюють актом.

Порядок оформлення. Під час оформлення на роботу надомник, як і інші категорії працівників підприємства, згідно зі статтею 24 КЗпП має подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — і документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Згідно з вимогами КЗпП трудовий договір із працівниками укладають, як правило, у письмовій формі. Таку норму передбачено і положенням № 275 для надомників. Та нині в законодавстві про працю не зазначено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у т. ч. визнання договору за таких умов недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

♦ найменування підприємства-роботодавця;

♦ конкретні умови праці працівника;

♦ умови оплати праці;

♦ види робіт, що підлягають виконанню;

♦ адресу робочого місця надомника тощо.

Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його вид. Відповідно до статті 23 КЗпП із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

♦ безстроковий трудовий договір на невизначений строк;

♦ трудовий договір на визначений строк за погодженням сторін;

♦ трудовий договір на час виконання певної роботи.

У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але вона може знадобитися, якщо людина, яка працює на підприємстві у «звичайних умовах», захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.

Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП, яка набула чинності з 1 січня 2015 року, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема з:

♦ правилами внутрішнього трудового розпорядку;

♦ колективним договором;

♦ посадовою (робочою) інструкцією.

До початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці. При цьому слід враховувати, що відповідно до пункту 20 рекомендації № 184 роботодавець зобов’язаний:

— інформувати надомників про всі небезпеки, пов’язані з їхньою роботою, які відомі або мають бути відомі роботодавцеві; запобіжні заходи, яких треба вжити, і в разі потреби навчити цим заходам надомника належним чином;

— забезпечувати потрібними захисними пристроями надані надомникові машини, інструменти або інше обладнання та вживати заходів, які б забезпечували їх належне технічне обслуговування;

— надавати надомникові безплатно всі потрібні засоби індивідуального захисту.