За традицією, успішні українські виробники підбивають підсумки року. Ось і автобудівна корпорація «Еталон» звітувала про здобутки, нові розробки, хоч не оминула і проблем.
У році, що минає, заводи корпорації реалізували понад 240 одиниць транспортних засобів, не рахуючи відремонтованих, а також запчастин і комплектуючих. Найбільше виробники пишаються новими розробками на рівні світових стандартів.
Наприклад, ТОВ «Чернігівський автозавод» у кооперації з ПрАТ «Бориспільський автозавод» завершив розроблення конструкторської документації й виготовив перший зразок міського автобуса з низьким рівнем підлоги А12221 «Айстра» з двигуном класу «Євро-6» (це найвищий рівень світових екологічних стандартів).
Напрацьовано конструкторську документацію на модифікацію розробленого раніше тролейбуса Т12131 — тепер він матиме автономний хід до кілометра з повним навантаженням. Тобто в разі обриву дротів чи інших негараздів машина зможе й далі везти пасажирів. Завершують складання електробуса з динамічним підзаряджанням (тобто акумулятори заряджаються просто під час руху). Така машина матиме до 20 км автономного ходу: це дуже важливо в містах, де окремі лінії тролейбусів не об’єднано в єдину мережу і пустити їх в об’їзд чи за іншим маршрутом неможливо.
А ТОВ «Базтехсервіс» пишається, що не лише розробило, а й сертифікувало вантажні автомобілі повною масою 12 або 7,2 т на агрегатній базі відомого англійсько-індійського виробника Ashok Leyland. Зразок такого автомобіля було представлено в Києві.
ТОВ «Український кардан» та ТОВ «Чернігівський ковальський завод» освоюють нові види продукції на ринках запчастин для автомобільної та сільськогосподарської техніки. На їхню продукцію вже є запити з Туреччини, Сербії, Німеччини, Польщі, Білорусі, виявляють зацікавленість компанії з Румунії та Італії. А перелічити всі здобутки корпорації — й усієї газети не вистачить. Хотілося б на цьому й завершити. Та, на жаль, є у вітчизняних виробників і серйозні проблеми.
Рік, що минає, президент корпорації «Еталон» Володимир Бутко назвав роком боротьби за бюджетний та муніципальний ринки. Річ у тім, що місцеві органи влади, оголошуючи тендер на закупівлю транспортних засобів для потреб регіону, навмисно вписують у нього такі штучні вимоги, що роблять неможливим для «Еталону» взяти участь у цьому тендері.
Наприклад, ставлять за обов’язкову вимогу на кілька сантиметрів меншу довжину чи ширину транспортного засобу, ніж продукція корпорації, й тим зарані зумовлюють перемогу конкурентів. Натомість Антимонопольний комітет у відповідь на звернення корпорації вдає, ніби це його не обходить. Тим державі завдають збитків на десятки мільйонів через закупівлю дорожчої продукції й відверте ігнорування дешевшої. Фактично на відкуп місцевій владі віддано право купувати те, що вона захоче, чому захоче — питання вважаємо риторичним.
Президент «Еталону» не наважується вимовити слово «корупція», ми ж вимовимо на повний голос. Нічим іншим пояснити таку поведінку просто неможливо. Скажімо, у Києві корпорація взагалі нічого не може продати, бо тендери на закупівлю муніципального транспорту проходять за незрозумілими схемами на підтримку виробників, у яких керівництво міста чомусь особливо зацікавлене (чи не особисто зацікавлене?).
Або ж відверте лобіювання державними (підкреслимо це слово) структурами закордонних виробників перед вітчизняними. Наприклад, масові закупівлі автобусів МАЗ — у нас що, своїх нема? Володимир Бутко припускає наявність таємних міжурядових домовленостей, які передбачають такі форми міжнародної співпраці. Але підтримку вітчизняного виробника це аж ніяк не нагадує. Тож не дивно, що 2019 року «Еталон» спромігся продати аж шість тролейбусів.
Мало того, з коштів, які надає ЄБРР на розвиток інфраструктури українських міст, передбачено бонуси за придбання міського транспорту від вітчизняних виробників. Та ні! Держава і на цьому втрачає, натомість хтось інший виграє — по-іншому це пояснити неможливо.
Тому вітчизняні підприємства з виробництва транспортних засобів завантажені ледь більш ніж на 10%, втрачаються робочі місця, працівники виїжджають за кордон. Виручає найбільше експорт, бо за кордоном, на відміну від співвітчизників, давно оцінили високу якість українських виробів за прийнятною ціною.
Утім, і тут не все гаразд. Високий курс гривні, який Володимир Бутко назвав напівштучним (бо підтримують його переважно за рахунок розпродажу облігацій державної позики, а не завдяки зростанню економіки), вже завдав і надалі завдає чималих збитків вітчизняним експортерам. Генеральний директор ТОВ «Чернігівський ковальський завод» Віталій Трейтяк зауважує: близько 40% продукції заводу йде за кордон. Але нині експорт збитковий: через посилення гривні виручка за експорт у гривневому еквіваленті падає, а внутрішні ціни на сировину, устаткування, комплектуючі, енергоносії тощо — аж ніяк. Загалом, за словами Володимира Бутка, підприємства концерну лише через це втратили близько 20 мільйонів гривень.
Хочеться вірити, що в новому році ситуація зміниться на краще, і вітчизняна влада зрештою помітить існування вітчизняних виробників і зверне увагу на їхні проблеми.
Ми в Google+