У Заступник голови Рівненської ОДА Світлана Богатирчук-Кривко Рівному урочисто відзначили День Європи. До учасників шкільних євроклубів, одягнених у національні костюми країн — членів ЄС, із вітальним словом звернулася член делегації  України в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи, заступник голови Рівненської облдержадміністрації, депутат обласної ради Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО. У тому, що Україну на рівних прийняли в європейському домі — вісім років і її наполегливої копіткої праці.

Заступник голови Рівненської ОДА Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО— Ви вже третє скликання представляєте Україну в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи.  За вісім років роботи у цій європейській інституції можете порівняти, чим живе Європа, як змінюються виклики, що постають перед нею і наші пріоритети.

— Самовдоволена Європа, про яку в нас часто говорять, — це міф. Думаєте, європейцям легко впоратися з тим потоком біженців, який в один момент вихлюпнувся на них із Сирії? Це був надто серйозний і несподіваний виклик. Але як мудро підійшли вони до проблеми: одразу ж напрацювали квоти й довели їх не лише до країн ЄС на рівні урядів — до кожного муніципалітету. А ще визначили єдиний соціальний стандарт для всіх біженців незалежно від країни. Принаймні, рекомендації нашого конгресу отримали всі уряди, всі регіони.

Другим викликом стала Україна. Одразу після Євромайдану ми наголошували, що в жодній країні Європи люди не гинули під прапорами ЄС. І що українці вийшли не через штучний поділ на схід і захід, що нас розділяють не мова і не релігія — українці стояли за достойне життя та європейські цінності. Про це я говорила на засіданнях конгресу. Тоді наші колеги були в захопленні від України: вони одягалися у вишиванки, приходили на засідання з жовто-блакитною символікою, яку просили привезти. Сама кілька разів привозила до Страсбурга по піввалізи прапорців, буклетів і вишиванок.

— Але ж ейфорія від України почала спадати, особливо після оприлюднення нашими чиновниками е-декларацій.

— Отоді в європейців справді з’явилася настороженість, яку активно підтримувала ще й російська пропаганда. У готелі в Страсбурзі знаходжу кілька російських телеканалів, які відомо як працюють на пересічного глядача-європейця, і жодного нашого! Цей інформаційний вакуум заповнювали й ми: доводили, що всупереч політичним дискусіям, які нерідко підбурюють ззовні, всупереч війні та переорієнтації економіки в нас все одно тривають реформи. Не так швидко й ефективно, як хотілося б, але відбуваються. Поліція, прокуратура, децентралізація, що дає фінансовий ресурс нашим громадам. Одне слово, використовували трибуну, по-перше, для переконання, по-друге, для того, щоб донести про Україну якнайбільше позитиву. Тут нам багато допоміг постійний представник у Раді Європи Микола Точицький, нині, до речі, представник України при ЄС. І ми таки мали результативні голосування конгресу в ключових для нас питаннях: санкції проти Росії, попри її шалену пропаганду, збережено.  До того ж, представник України останні п’ять років — віце-президент конгресу: нині, до речі, це голова Харківської облдержадміністрації Юлія Світлична. А віце-президентів, зауважу, мають лише 12 країн із 47, об’єднаних у Раді Європи.

— Але ж обиватель каже: від безвізового режиму нічого не змінилося.

— Як же не змінилося? Ми веземо з Європи головне — досвід іншого життя! Маємо унікальну можливість учитися на чужих, а не на власних, помилках. Отримуємо імпульс для розвитку і механізми, як скористатися європейськими й міжнародними ресурсами, створивши креативні цікаві проекти. Так, там дають вудки, а не рибу. Але ж той, хто не лінується, ту рибу неодмінно піймає!

Скажімо, Рівненщина першою долучається до сертифікованих культурних шляхів Європи — хіба це погано? Ці шляхи — історичного, культурно-мистецького, туристичного спрямування — формуються вже три десятиліття, мають відповідну раду в Люксембурзі, яка їх сертифікує. Ці транскордонні проекти за участю щонайменше трьох країн Європи отримують співфінансування. Готуємо до сертифікації чотири: Тараканівський форт — унікальна споруда першої світової; рівненський пивзавод, пам’ятка архітектури, яких небагато збереглося в Європі, і водночас виробництво; поліська «кукушка» — унікальна вузькоколійка; а також старе бортництво — у нас і нині є люди, які збирають мед диких бджіл. Хтось уже розробив проект, хтось шукає партнера, але ми впевнено йдемо цим сертифікованим культурницьким шляхом до старої Європи. І головний наш сертифікат —  бажання й устремління 42-мільйонного народу.

Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ "УК"

Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО. Народилася 1959 року в Рівному. Закінчила Рівненський державний педагогічний інститут та магістратуру Національного університету водного господарства та природокористування. Починала вчителем у Рівненській ЗОШ №23, працювала інспектором, начальником управління освіти Рівненського міськвиконкому, заступником міського голови, очолювала обласне управління Держзем­агентства. Неодноразово її обирали депутатом Рівнеради.

Нині заступник голови Рівненської облдержадміністрації з гуманітарних питань, депутат обласної ради, член делегації України в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи. Заслужений працівник освіти України, кандидат економічних на