Головний ендокринолог 
Міністерства охорони здоров’я
Микола ГУЛЬЧІЙ

 

Хоч як прикро, але невтішна статистика на боці песимістів: Чорнобильська трагедія і надалі впливає на здоров’я нації. Торік зафіксовано 6,5 випадка ракових захворювань на 100 тисяч українців, хоча в 2010 — 5,7. До Чорнобиля цей показник тримався на цифрі 3. Попереду, зрозуміло, Київська область — 13,5 випадка. Найбільше зазнає шкоди під час таких катастроф щитоподібна залоза — в Україні з нею мають проблеми 1 299 708 осіб, тобто цілком певне перше місце серед інших хвороб, діабет — 1 256 531 осіб — посів друге місце. Тож у переддень чергової річниці аварії гостем редакційної «прямої лінії» став головний ендокринолог МОЗ Микола ГУЛЬЧІЙ.

— Миколо Васильовичу, здається, в країні, яка пережила Чорнобиль, має бути всім і кожному відомо, що йододефіциту в нашому організмі не повинно бути. Нині на прилавках магазинів є достатня кількість йодованої солі, яку лікарі рекомендують вживати з профілактичною метою. Однак, відкрию вам секрет, навіть деякі мої колеги із застереженням ставляться до цього простого методу поліпшення свого здоров’я. Що ви на це скажете?

— Почну з того, що 50% маси гормона щитоподібної залози складає йод. Коли йоду немає, то немає й гормона. Тим часом гормон щитоподібної залози є в кожній клітині організму, він їй потрібен для функціонування, розмноження тощо. Якщо відбувається збій, виникає загальне захворювання організму. В якійсь системі воно проявляється більшою мірою, в якійсь — меншою. Загалом ідеться про зниження інтелекту, погіршення пам’яті, постійну втому, в’ялість, апатію, вражається серцево-судинна система тощо. Особливо небезпечний його дефіцит для вагітних, тоді дитина розвивається неправильно, бувають викидні, передчасні пологи, ще багато чого, і це все називається йододефіцитні захворювання. Їх дуже багато, і яку не візьмеш патологію потім, то вона пов’язана з йододефіцитом, а точніше, з дефіцитом гормонів щитоподібної залози.

Що робити, коли йоду не вистачає? Треба дати його в будь-якому вигляді. Ця ситуація непокоїть не тільки нас — 30% населення світу проживають у йододефіцитних районах. Масова профілактика — це йодування солі. Наприклад, Швеція додає 70 мг йоду на кілограм солі, Норвегія — 5 мг, Швейцарія — 20 мг, Україна — 25—30 мг. У нас йододефіцитні райони розташовані в основному в гірській місцевості. Легкий йододефіцит — це Київ та Київська область, середній — це північ: Чернігівщина, Житомирщина. Слід зазначити, що в нашій країні цій проблемі також постійно приділяється увага, вже напрацьовано відповідну законодавчу базу. Зокрема від 2002 року діє Державна програма профілактики йододефіцитних захворювань.

Я теж чув розмови, що десь більше зайодували солі, десь менше. Це не має великого значення. Клітина щитоподібної залози вбирає стільки йоду, скільки їй потрібно, весь інший вимивається із сечею. Я завжди пояснюю так: коли поролонову губку покласти в миску з водою, то вона набере стільки води, скільки зможе, а інша вода не всмокчеться, бо заблокована. На цьому і грунтується профілактика йододефіцитних захворювань під час атомних катастроф. Якщо в залозі є йододефіцит, тож треба дати йод, аби заблокувати залозу нормальним йодом. А коли надходить радіоактивний йод, залоза вже заблокована, тож радіоактивний йод виводиться з організму. Коли ж існує йододефіцит, то те, що не набрано нормальним йодом, добирає йод-132, йод-131. Тоді на генному рівні відбуваються збої. Скажімо, торік було 2 938 нових випадків операцій на рак щитоподібної залози. Це означає, що все-таки ми маємо проблему, яку отримали після Чорнобиля. 

— Тобто всі українці, незважаючи від місця проживання, мають вживати йодовану сіль?

— Так, тим більше, що її йодують не калієм йодидом, як у 15-ти європейських країнах, а калієм йодатом, який можна застосовувати навіть під час консервації, тоді, скажімо, огірки не синіють. Для чого потрібен калій? Бо йод не може бути у вільному стані, він випаровується. Калій — це зв’язуюча речовина.

— А як щодо інших препаратів? Чи можна обмежитися лише йодованою сіллю?

— Вживання йодованої солі — це масова профілактика. Якщо говорити про індивідуальну профілактику, то є багато препаратів рослинного походження: і спіруліна, і еламін, і ламінарія, і барба-йод, і келп. Це просто морські рослини, капуста, водорості. Вони можуть бути в сирому вигляді на прилавках магазинів або висушені, перетерті в порошок, у таблетованих чи капсульних формах.

За йододефіциту дитина може неправельно розвиватися як фізично, так і розумово. Фото з сайту dic-ulibka.my.ru

— Якийсь час мої знайомі послуговувалися йодісом…

— Йодіс — це вода, в якій є калій йод. Теж можна пити. Тобто, надходження йоду може бути будь-якими шляхами, головне, щоб він надходив.

— Безперервно?

— Так. Тобто в тих родинах, де користуються йодованою сіллю, проблем немає. Ті, хто не користується, нехай проводять індивідуальну профілактику. Є таблетовані форми: йодомарин, йодидфарм, просто йодиди. Дехто собі робить сіточку з йоду на шкірі, він також всмоктується через шкіру. Будь-які шляхи введення йоду в організм дають змогу вберегтися від йододефіциту і зменшення вироблення гормонів. Хоча не завжди цей шлях абсолютно виправданий, бо поки йод потрапить до щитоподібної залози, він повинен пройти певний шлях. Наприклад, у людини хворий кишківник, і йод може погано всмоктуватися. Тож не беручи до уваги інші, наприклад, вроджені чинники, не можна досягти поставленої мети — мати нормальну кількість гормонів щитоподібної залози в клітинах. Тому завжди треба перевіряти і гормональне дзеркало.

Інна САМАРЦЕВА, 
Суми:

— Проблема йододефіциту залишається впродовж тривалого часу. Що гальмує цей процес? Які важелі на державному рівні слід задіяти для його ліквідації?

— Нині готується рішення Верховної Ради про ліквідацію йододефіциту, але є чимало інших документів, які регулюють цю ситуацію. Та я хочу акцентувати увагу на іншому: коли людина приходить у магазин і бачить йодовану і просту сіль. Невже їй там потрібен лікар, аби підвів за руку до тої пачки, чи заступник міністра, чи інші посадовці? У нас ще й досі залишається соціалістичний спосіб мислення — хтось повинен особисто потурбуватися. Треба трошки міняти менталітет.

Марія Федорівна,
пенсіонерка, Київ:

— У мене проблеми зі щитоподібною залозою, вузли, було запалення. Чи допоможе мені морське повітря?

— Тобто у вас автоімунний тиреоідит. Це захворювання не дуже пов’язане з йодом. Тут інша причина: проти власних клітин щитоподібної залози або частини клітин в організмі виробляються антитіла, які руйнують ці клітини, і на місці руйнації клітин утворюються вузли. Кількість діючої тканини зменшується. Чим довше це захворювання триває, тим кількість діючих клітин, які виробляють гормон, зменшується. І таким чином функція залози, тобто її гормоноутворювальна роль, зменшується. Тому в цьому випадку компенсація має бути не йодом, а готовими гормонами. Загалом чисте повітря корисне для всіх, але тут повітрям не полікуєшся. 

Ніна НІЗОВЦЕВА, 
с. Абазівка, Полтавська обл.:

— Чи прогнозується погіршення стану здоров’я наступних поколінь у зв’язку з аварією на ЧАЕС у вигляді генетичних мутацій і як цьому запобігати?

— Звичайно, радіація впливає на мутації. Ми спільно з Каролінським медичним інститутом (Швеція) вивчали, чи є мутації в генах у хворих на рак щитоподібної залози в Україні. Знайшли деякі зміни в одному гені, але особливих таких серйозних мутацій не знайдено. Це чотирирічна робота. Я знаю, що Науково-дослідний інститут ендокринології і обміну речовин працює з американцями і з німцями, і теж чогось особливого не знайшли в плані мутації. Але сказати, що цього не відбувається, не можна.

Валентина ЛИТВАК, 
м. Рівне:

— Наша область постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС, окрім того, у нас і так природний йододефіцит. Що ви нам порадите?

— Справді, ваша область належить до йододефіцитних, тож потрібно проводити профілактику. Існує масова профілактика йодованою сіллю. Це убезпечить вашу родину, і з щитоподібною залозою все буде гаразд, бо ви отримуєте достатню кількість йоду для будівництва гормонів. Адже йододефіцит не сам діє на весь організм, а впливає на утворення достатньої кількості гормонів і таким чином, якщо гормонів не вистачає, страждають усі органи і системи організму. Якщо залоза отримує достатню кількість йоду, значить буде повноцінно виробляти гормон.

— Тож достатньо солі чи потрібні ще й таблетки?

— Потрібно хоча б раз на рік зробити аналіз крові на гормони щитоподібної залози. Якщо гормонів достатньо, значить йоду в залозі достатньо, і є з чого їй виробляти цей гормон. Якщо гормони низькі, потрібно призначати індивідуальну профілактику, це вже таблетовані препарати. Вони можуть бути рослинного походження — спіруліна, ламінарія, або органічного — це йодомарин, йодидфарм. Але якщо це не дає достатнього ефекту і гормонів не вистачає, це означає, що слід додати трохи готового гормона, бо не завжди йододефіцит відображає стан самої щитоподібної залози, оскільки вона теж може бути хворою і виробляти недостатньо гормона.

— У мене аналіз нормальний, але залоза має чотири вузли.

— Йододефіцит відчувається надзвичайно в певні періоди життя людини. В період росту, бо цей гормон відповідає в кожній клітині за експресію гена, тобто за утворення нових клітин. Коли дитина росте, то повинна бути достатня кількість гормона. Коли стається так, що в цей період росту не вистачає гормона, тоді йде велика стимуляція залози до збільшення. Це відбувається ще під час вагітності, коли жінці потрібно дуже багато гормона, щоб і дитина отримувала гормон для росту і розвитку клітин, і собі було достатньо гормона. Таким чином, у періоди, коли існує йододефіцит, виникає збільшення щитоподібної залози за рахунок збільшення клітин. І деякі клітини не витримують і розриваються, і це місця деструкції, де потім з’являються вузли. Тому найчастіше жінки хворіють. Якщо взяти кількість захворювань, то жінки хворіють частіше, і найчастіше це стається під час вагітності. Я всім своїм пацієнткам рекомендую під час вагітності щомісяця визначати гормони щитоподібної залози, аби за необхідності додати в цей період готовий гормон, щоб зберегти залозу. Адже перенапруження роботи залози в йододефіцитних умовах призводить до вузлоутворення.

— Це було дуже давно, мені вже 59 років.

— Після 50 років настає природна деструкція в самій щитоподібній залозі, і практично кожна друга жінка має там вузлики. Тобто це не патологія, це природний стан.

— Я роблю УЗД. Мені рекомендували контролювати один-два рази на рік і вживати йодисті препарати.

— Це деструктивні звичайні зміни, які відбуваються в ендокринних органах. Але чому потрібно обстежуватися? Бо самі вузлики — це пухлина, і вони можуть бути як доброякісні, а можуть…

— Переродитися?

— Ні. Вони первинно ростуть як рак, тобто рак росте з клітини. В клітині відбувається така метаплазія, що вона стає раковою, і породжує такі самі. Таким чином весь вузол складається з ракових клітин. Тож на тлі багатовузлового зобу можуть бути окремі, нехороші, вузлики. Це лікарі ультразвукової діагностики досить добре бачать. З таких вузликів потрібно робити дослідження. Якщо цей вузлик має здатність до росту, значить з цього вузла треба взяти клітинки і подивитися, якого вони характеру. Якщо вони доброякісні, то спокійно жити і обстежуватися.

Василь НЕСТЕРЕНКО,
Полтава:

— У мого чотирнадцятирічного сина на шиї з дитинства збільшені лімфатичні вузли, вони виглядають як чималі гулі під шкірою. Хлопець на болі не скаржиться, вони йому не заважають, але мені як батькові хочеться знати, через що вони утворилися і як їх вилікувати?

— Лімфатичні вузли збільшуються при інфекції в ротовій порожнині, тобто це може бути від зубів. Інфекція потрапляє через лімфатичні судини і затримується лімфатичними вузлами, через що вони збільшуються і набрякають. Може бути хронічний тонзиліт, коли в лакунах сидить інфекція, і періодично вона потрапляє в лімфатичні вузли. А лімфатичні вузли — це бар’єри, і вони не повинні пропускати цю інфекцію в кров, вони, як фільтри, затримують інфекцію і борються з нею. Це кращий варіант. Але є хвороби лімфатичних вузлів. Є таке захворювання, як лімфогранулематоз. Тому слід звернутися до лікаря.

Наталя Олександрівна,
Дніпропетровськ:

— Миколо Васильовичу, Дніпропетровщина не належить до надто брудних зон, пов’язаних із Чорнобилем, однак у нас теж погана радіаційна обстановка. У зв’язку з цим, як часто треба перевіряти щитоподібну залозу?

— Раз на рік. Але якщо знайдені якісь патологічні зміни — вузлики, ущільнення, — тоді, звичайно, потрібно кожні шість місяців відвідувати ендокринолога. Основне дослідження — ультразвукове, а також гормональне — його теж треба проходити хоча б раз на рік. Подекуди пов’язують деякі захворювання з самою щитоподібною залозою, а для цього важливо знати гормональний фон. Не зміни в залозі, а сам гормональний фон. Якщо він в нормі, якщо залоза справляється зі своєю роботою і виробляє стільки гормонів, скільки потрібно, тоді в організмі все гаразд. Але потрібно, аби була в порядку і сама тканина залози, щоб не було підозрілих вузликів, до того ж, має значення, де саме вони розташовані. Чи вони ближче до стравоходу і можуть заважати проходженню сухої їжі, чи це ближче до зворотного нерва, можуть надавлювати на нерв, може сідати голос. Тобто за цим треба спостерігати у фахівця. У вас є якісь проблеми?

— Я боюся, щоб вони не виникли, бо у моєї сестри вирізали повністю щитоподібну залозу через рак.

— Якщо це рідна сестра, то вам треба обов’язково  пройти обстеження на ультразвуковому апараті, тому що існують сімейні захворювання.

— Перевіряла. Вузликів немає.

— Тоді раз на рік перевіряйтеся.

— У мене ще одне запитання. У моєї знайомої зі щитоподібною залозою все гаразд, але лікар порадила для схуднення вживати тироксин. Вона це робить постійно. Це безпечно?

— Це відома річ, і я вважаю, що гормони мають бути в нормі. Якщо вживати гормони тільки для схуднення і перевищити їх потребу, то розвивається така хвороба, як тиреотоксикоз, інтоксикація гормонами щитоподібної залози. І тоді ніби людина худне, але з’являється інша симптоматика: серцебиття, пітливість, слабкість, тремтіння рук, дратівливість, порушується сон. Є багато ознак, що краще бути повновидою, ніж мати хворобу. Якщо їй дають гормон, але він не перевищує показники норми, то поганого нічого не буде. Хороша насиченість гормонами — це позитивна річ. Але головне, аби не було цього гормона більше норми, тобто, приймаючи певну дозу тироксину чи еутироксу, потрібно щодва місяці робити аналіз, чи цей тироксин не перевищує норму.

Ганна, 
Київ:

— Скажіть, будь ласка, чи можуть збиватися ритми серця при захворюванні щитоподібної залози?

— Можуть. Ритм серця може прискорюватися і збиватися, тобто так звані аритмії виникають при підвищених гормонах щитоподібної залози. Тобто є таке захворювання як тиреотоксикоз, коли гормони і Т4 і Т3 — це два гормони щитоподібної залози можуть бути вищими за норму, таким чином іде інтоксикація серцевого м’яза, порушується провідність і з’являється аритмія. Вони також можуть бути і при знижених гормонах, коли відбувається набряк волоконець серцевого м’яза, тоді теж порушується провідність і може виникати аритмія.

— А симптоми можуть бути на 4 години, на добу?

— Так. Вам потрібно перевірити гормональний фон. Такі стани виникають при патології щитоподібної залози, але можуть бути й інші причини, пов’язані власне з самим серцем чи з провідністю серця.

Віктор ПОЛІЩУК, 
Житомир:

— Полісся належить до територій, населення яких традиційно відчуває брак йоду в організмі. Чи є якісь місцеві продукти, лікарські трави, вживання яких сприяє покриттю потреб у йоді?

— Якщо в грунті немає йоду, то жодна трава не зможе його взяти звідти, бо його немає ні у воді, ні в землі. Це помилкова думка, що у йододефіцитному регіоні можна чимось з трави поповнити організм йодом. Особливо така думка хибна, і нічим її розбити не можна. Про надзвичайну користь перетинок горіха, настояного на горілці. Його чистять від зеленої шкірки, яка так дубить руки, потім їх відмити не можна. Ці люди вважають, що коли він пахне як йод, то це йод. А в горіхові його практично немає, трошечки. Але чомусь із покоління в покоління передається цей рецепт. Це просто марнування часу. Що справді цінне в нашому Поліссі, та й усюди, де він є, — чистотіл. Це сильний протипухлинний засіб. На ньому був заснований препарат «Україн», бородавки вірусного походження теж лікують чистотілом. Настоянка чистотілу в малих кількостях є протипухлинним засобом. 

Профілактично можна?

— Можна. І навіть тим, у кого щось є чи було, я всім хворим після перенесеного раку щитоподібної залози рекомендую пройти традиційно все, що вони повинні пройти, а потім періодично вживати чистотіл. Рак, де б він не був, це вже злам на генетичному рівні, у хромосомах. Це не означає, що одне відбулося, і не може відбутися десь в іншому місці. Тому треба проводити профілактику.

— А чистотіл можна самому робити?

— Так, можна. Він є аптечного походження, а можна просто один до одного зробити. Помити чистотіл, перекрутити на м’ясорубку. Півбанки жмиху і півбанки або 75% спирту, або звичайної горілки. Приймати по чотири крапельки, бо чистотіл — це отрута, але досліджено, що чистотіл, чага, чайний гриб — це досить сильні протиракові засоби.

Марина Василівна, 
Київська обл. :

— Скажіть, будь ласка, у мене велика потреба в морській капусті. Чи означає це, що мені не вистачає йоду?

— Просто вона вам подобається, але це не означає, що вам не вистачає йоду.

— Кажуть, що в яблуках його дуже багато?

— Ні, там немає.

— Лікарі говорять, що немає, а всі пишуть, що є.

— Всі — це газета «Порадниця»? Треба ж щось писати… У нас є травники відомі, розповідають, що є такий препарат, як зобофіт, весь зоб лікує, не хочу називати, хто це каже. Від голови — болиголов, якщо жінка не вагітніє, то мамін, для чоловіків теж щось є. Я пораджу таку річ: звертайтеся до фахівців! Багато нині є різної літератури. Ви знаєте, що деякі «письменники» пишуть рецепти, жодного разу не бачивши хворого, навіть не знають, як виглядає та залоза. Не можна щось призначать «від зоба», вони є різні, їх одинадцять видів.

— Я вживаю морську сіль. Як ви до цього ставитесь?

— Знаю, що з нею добре ванну приймати, але щоб вживати в їжу…

— Нині багато видів морської солі…

— Я б рекомендував вживати йодовану сіль, придбану в магазині. Там все грамотно зроблено, бо перейодована сіль теж не потрібна.

Наталя ГАНЧЕНКО, 
Черкаси:

— Мені 60 років, з яких 30 живу зі збільшеною щитоподібною залозою. Однак вузликів чи ущільнення не спостерігається, хоча захворювання зумовлює втомлюваність, болі в серці тощо. Чи потрібне тут хірургічне втручання, чи є терапевтичні методи для поліпшення самопочуття?

— Звичайно, це терапевтичний випадок, потрібно визначити гормональний фон. Залоза завжди збільшується, коли треба більше продукувати гормону. Вона складається з клітинок, і клітинки, коли починають функціонувати, збільшуються в об’ємі. Збільшення кожної клітини веде до збільшення всього органу. Якщо подивитися її гормональний фон і допомогти залозі, призначивши невеликі дози гормона, якщо гормони покажуть, що вони не надто високі, залоза почне потроху зменшуватися в об’ємі. Але це тільки терапевтичне лікування.

Олена, 
Кривий Ріг :

— Як можна визначити йододефіцит у своєму організмі і в організмі своєї дитини, не звертаючись до лікаря? Коли потрібно починати непокоїтися?

— Аби визначити йододефіцит, потрібно здати аналіз сечі на вміст йоду.

— А на що слід звертати увагу без лікаря? Чи є якісь зовнішні прояви, щоб зрозуміти, що слід бити на сполох і здавати аналізи?

— По-перше, треба подивитися на шийку дитини, якщо контури шиї не порушені, щитоподібна залоза не набухла, розміщена вище грудини, де є ямочка по обидва боки від трахеї. Якщо ви не бачите, що залоза особливо контурується, тож вона невелика. А коли вона збільшена, то обов’язково слід звернутися до ендокринолога, бо для дітей вчасно встановити порушення вкрай важливо. У період росту дитини потрібна достатня кількість гормонів, адже вони відповідають за розмноження клітин, появу нових. Це так і називаються — йододефіцитні захворювання, бо стосуються і центральної нервової системи, і серцево-судинної, і фізичного і розумового розвитку. Це залежить від наявності в достатній кількості гормонів щитоподібної залози в тканинах. Якщо наявний йододефіцит, то гормони в достатній кількості не утворюються, і дитина може неправильно розвиватися як фізично, так і розумово.

— Якщо дитині не подобаються светри з вузькою горловиною, до цього слід придивитися?

— Я б зробив УЗД щитоподібної залози і визначився. Це не надто серйозна процедура, діти не бояться цього. І залежно від результату, можна сказати, чи потрібні додаткові дослідження. Крім того, досвідчені лікарі, які займаються цією проблемою, одразу можуть визначитися, наприклад, по шкірі, обличчю, зовнішньому вигляді. Однак УЗД треба зробити обов’язково.

Тамара ПЕТРИЧЕНКО, 
с. Солонівка, Черкаська обл.:

— У багатьох жителів нашого села після аварії на ЧАЕС виявили підвищення рівня цукру в крові. Чи пов’язане захворювання на діабет з наслідком аварії?

— Швидше ні, ніж так. Хоча причини діабету — найрізноманітніші, і одна з них — автоімунні процеси. Автоімунні процеси — це коли внаслідок руйнування певних клітин на них виробляються антитіла. Скажімо, якщо була якась радіоактивно забруднена їжа. Ми знаємо, що підшлункова залоза зв’язана з тим, що вона виділяє ферменти у дванадцятипалу кишку, аби утилізувати цю їжу. Потім радіоактивні елементи можуть потрапляти в кров і в саму підшлункову. А вона має дві функції: внутрішня — виділення шлункових соків в кишку і виділення гормону інсуліну в кров. Коли виникає автоімунна хвороба, починається нищення цих клітин, кількість інсуліну весь час падає, утилізувати цукор немає кому і виникає ця хвороба. Але діабет І типу, який залежить від того, що не вистачає інсуліну, є рідшим захворюванням, а 83% українців-діабетиків мають ІІ тип цього захворювання. Як правило, він розвивається у людей з надмірною вагою. Коли багато жирових клітин, інсулін туди не може потрапити, хоча його може бути достатня кількість. Таким чином підвищується цукор, бо немає кому з цим цукром справитися. Тоді призначають таблетовані препарати, які відкривають пори в клітинах, — інсулін заходить у клітину і робить свою справу. Однак невдовзі організм виснажується і вже не здатний виробляти інсулін, пігулки теж не допомагають, тож доводиться додавати інсулін. Тому нині для нас актуальна проблема — боротьба з ожирінням.

Пряму лінію
підготувала і провела

Наталія БОРОДЮК,

«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК» 

Микола ГУЛЬЧІЙ. Народився 10 лютого 1956 р. у Пермській області (Росія). Головний лікар Київського міського клінічного ендокринологічного центру. Автор численних наукових праць, посібника для студентів, 11 патентів щодо лікування ракових пухлин. Доктор медичних наук. Заслужений лікар України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.