У березні цього року авторитетні експерти ООН вийшли із заявою-застереженням про загрозу виникнення масштабної хімічної катастрофи через бойові дії на Донбасі. Дедалі частіше вони ведуться поблизу великих підприємств, що становлять потенційну загрозу навколишньому середовищу. Пошкодження цих екологічних мін внаслідок прицільних чи хаотичних обстрілів, наголошують фахівці, можуть спровокувати серйозні наслідки для жителів промислового краю.

Щоб не бути голослівними, міжнародні експерти наводять переконливий свіжий приклад. Наприкінці лютого снаряди влучили у сховище, де зберігали понад 7 тонн газу хлорину. Цього разу катастрофи вдалося уникнути тільки завдяки вдалому збігу обставин. «У разі пошкодження навіть одного 900-кілограмового контейнера загинули б усі в радіусі 200 метрів. А ті, хто перебував у радіусі 2,4 кілометра, зазнали б серйозної шкоди для здоров’я. У разі більших ушкоджень протягом 24 годин потрібно було б проводити евакуацію людей, які живуть у межах 7,4 кілометра за напрямом вітру», — йдеться у заяві.

Після нас — хоч потоп?

Виступивши із застереженням, експерти ООН навіть не вказують точну назву чи місце розташування сховища хлорину. А навіщо? По-перше, відомо, що у зоні постійних обстрілів останнім часом перебуває саме Донецька фільтрувальна станція з великими запасами хлору. По-друге, фільтрувальна станція, розташована на лінії розмежування за 12 кілометрів від Донецька, — тільки один із потенційно небезпечних об’єктів, до яких привертають увагу міжнародні експерти. Хоч саме це підприємство тривалий час перебуває під обстрілами. Боєприпаси, які вибухають поряд, можуть перетворити його на зброю масового ураження, бо хлор та інші токсичні хімічні сполуки можуть отруїти велику кількість людей.

У гарячій точці, якою досі залишається Авдіївка та її околиці, автоматично опинився Авдіївський коксохімічний завод, що з відомих причин змушений балансувати на межі техногенної катастрофи. Небезпечне для підприємства навіть часте припинення електропостачання через пошкодження під час обстрілів ліній електропередач. Якщо станеться раптова зупинка виробництва, це може спровокувати залповий викид неочищених промислових вод із небезпечними та отруйними речовинами, що в сотні разів(!) перевищують допустимі норми. Страшно навіть уявити наслідки влучення снарядів у коксові батареї АКХЗ, які працюють, де утворюється багато летких токсичних продуктів. Їх викид призведе до гострих отруєнь людей, вони здатні провокувати розвиток онкологічних захворювань.

Потенційною зброєю масового ураження фахівці небезпідставно вважають Донецький казенний завод хімічних виробів — уже закрите підприємство, де колись виробляли зброю і боєприпаси. З огляду на те, що колишній завод розміщено на території тимчасово окупованого Донецька, жителі міста вже понад два роки з острахом дивляться у його бік.

«Бойовики влаштували тут склади боєприпасів і це, повірте, дуже нагадує мавпу із гранатою, — каже житель обласного центру. — За цей час на заводі сталося кілька потужних вибухів, від яких здригався весь Донецьк. Нова самопроголошена влада звинувачує у всьому українську артилерію чи диверсантів, хоч місцеві жителі розповідають, що це результат зусиль народних умільців, які намагаються відновити виробництво зброї. І ми з великою тривогою і побоюванням спостерігаємо за цими діями».

Та виявляється, горе-піротехніки на ДКЗХВ — тільки півбіди. А найбільша загроза для всіх — те, що на території підприємства розташований ядерний могильник, споруджений майже 60 років тому. Свого часу тут перезахоронили 400 кубометрів відходів. Слабка втіха, що площа могильника порівняно невелика і влучити у нього дуже складно. Та насторожує присутність тут загарбників, які, ні для кого не секрет, здебільшого діють за принципом: «Після нас — хоч потоп!» Чи ядерна катастрофа…

Серйозну потенційну небезпеку для довкілля і людей становить хімічне підприємство ПАТ «Концерн «Стирол», який також розташовано на тимчасово окупованій території — у Горлівці. Роботу підприємства давно зупинили, а керівники та співробітники неодноразово запевняли, що всі наявні запаси аміаку, селітри чи інших хімічних речовин звідси вивезли. Проте технічний аміак і концентрована сірчана кислота таки ще залишилися на підприємстві. І в разі аварії загрожують токсичною газовою хмарою. Таке може статися під час обстрілів, а ще у разі банального металовидобутку, оскільки підприємство залишається спокусливим об’єктом для збирачів брухту, які ріжуть зупинені підприємства. 

До переліку донбаських екологічних мін належить і Дзержинський фенольний завод, про непрості перипетії довкола якого вже писав «Урядовий кур’єр» («Міна уповільненої дії вже працює», 21.12.2016 року).

Донецька фільтрувальна станція, яка забезпечує водою населені пункти на підконтрольній Україні території і на окупованій, зараз працює, але через обстріли її об’єкти мають пошкодження. Фото з сайту mrpl.city

На Бога надійся, а сам не стріляй!   

Це підприємство хімічної промисловості на території селища Новгородське розташоване саме на лінії розмежування, тому тут уже виникали небезпечні ситуації. У 2014-му гасили пожежу, що спалахнула на очисних спорудах після влучення снаряда.  Тоді минулось. Якби боєприпаси спровокували вибух на заводі, забруднення токсичними речовинами загрожувало б не тільки Новгородському та Торецьку (донедавна Дзержинськ), а й Горлівці, Єнакієвому та іншим населеним пунктам.

Чималу небезпеку становить і сховище шкідливих відходів фенольного заводу, затиснуте між позиціями ЗСУ та проросійських незаконних збройних формувань «ДНР». З огляду на можливі серйозні проблеми міжнародні експерти наполягають на припиненні вогню і відведенні звідси військових підрозділів. Недавно вкотре це зробили представники спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, побувавши у Новгородському і поспілкувавшись із керівниками ТОВ «НВО Інкор і Ко» (нова назва Дзержинського фенольного заводу).

На сполох б’ють і вітчизняні фахівці, наголошуючи, що сховище відходів хімічних сполук через періодичні обстріли дедалі більше загрожує довколишній території й місцевим жителям. «У шламонакопичувачі зберігаються речовини, до складу яких входять фенольні сполуки, сірчана кислота, формальдегіди, нафтопродукти, смолисті та інші речовини, які утворилися в процесі основного виробництва підприємства. У результаті бойових дій дамба та тіло шламонакопичувача зазнали пошкоджень і потребують відновлювальних робіт», — прокоментували ситуацію у департаменті екології та природних ресурсів Донецької облдержадміністрації. У відомстві підтвердили, що торік у червні та липні за погодженням зі спільним центром координації та контролю питань припинення вогню підприємство змогло частково провести ремонт. Зокрема вдалося полагодити випуск шламової пульпи, підсипати дамбу глиною із зовнішнього боку тощо.

І хоч тут було ще чимало роботи, 7 липня на вимогу представників СЦКК всі роботи різко припинили, і відтоді дозволу на їх продовження підприємство не отримувало. «У мирний час співробітники «Інкор і Ко» регулярно здійснювали моніторинг стану споруд, відбирали зразки поверхневих і підземних вод для аналізів. Нині такої змоги наші спеціалісти не мають через бойові дії. Кожне відвідування шламонакопичувача мають узгоджувати обидві сторони конфлікту. Вже понад рік (з лютого 2016-го) російська сторона СЦКК такого дозволу не дає. Із ризиком для власного життя та за допомогою Збройних сил України наші працівники періодично здійснюють спроби оцінити стан шламонакопичувача. Один з останніх таких візитів відбувся  19 січня цього року», — розповіли на підприємстві.

Жителі Новгородського не приховують, що ще два роки тому на сховище токсичних відходів дивилися зі значно більшим острахом, ніж тепер. «Війна завдала нам усім багато важливіших проблем, ніж стан напівзруйнованої дамби, — каже місцева жителька Наталя Миколаївна. — Коли довкола починається стрілянина, а таке на лінії фронту буває дуже часто, кожен турбується, щоб снаряди чи міни не влучили насамперед у його домівку. А ще наші люди нерідко себе заспокоюють тим, що обидві сторони не ведуть прицільного вогню по небезпечному об’єкту, бо його руйнування небажане для всіх. Щоправда, ніхто не застрахований від випадкового влучання, а це також буває. Та поки що цього не сталося».

Тим часом фахівці радять більше покладатися ще й на здоровий глузд сторін на лінії розмежування. Адже у разі руйнування шламонакопичувача дуже небезпечні хімічні сполуки можуть потрапити до головної водної артерії Донбасу — річки Сіверський Донець, якій тут не має іншої альтернативи як постачальнику питної води жителям прифронтового краю. 

ДОВІДКА «УК»

Шламонакопичувач 3-ї черги Дзержинського фенольного заводу введено в експлуатацію у 1985 році. Має проектний об’єм 515 тисяч кубометрів, 412 тисяч тонн. Призначений для складування відходів 4-го класу небезпеки — шламу карбонатного. 

На 1 січня 2017 року в сховищі зберігалося 346 233,113 тонни токсичних речовин.