Напередодні ухвалення державного та місцевих бюджетів в Україні завжди постає питання: чим буде черговий річний кошторис — програмою розвитку чи програмою проїдання? Скільки субсидій, дотацій отримає той чи інший регіон? Наскільки ефективними вони будуть і чи не будуть розкрадені?
Сподівання на кошти платників податків — це тотальна пострадянська хвороба, від якої ніяк не вилікується більшість місцевих громад. Проте цю залежність треба зменшувати. І ключовий інструмент — активне залучення зовнішніх приватних інвестицій.
Ситуація змінюється
Запорука економічного зростання України — інтенсивний розвиток експортно орієнтованої промисловості, інноваційних галузей, переробних підприємств із високою часткою доданої вартості. Усе це — перспективні сектори, на які мають звертати увагу міські, сільські та селищні голови, їхні ради, аби залучати до себе відповідні компанії.
Тривалий час моє рідне місто Ірпінь не мало такого плану. Туристичний потенціал екологічно чистого регіону було розгублено, а земельні скандали істотно знизили інвестиційну привабливість міста: мало кому цікаво ставати частиною якої-небудь темної історії. Тож ні значного притоку підприємців, ні зростання великих виробництв чи логістичних комплексів тут не відбувалося. Це нелогічно, адже до найближчої станції метро у Києві — 10 хвилин на автомобілі.
Нині ситуація змінюється. І Ірпінь як найближче і найбільш розвинене місто-супутник столиці має стати зразком інвестиційної привабливості для малого, середнього і великого бізнесу.
Насамперед слід упорядкувати систему виділення земельних ділянок, інвентаризувати ті з них, що можуть бути забудованими, зокрема великими об’єктами, наприклад логістичними центрами чи екологічно нешкідливим виробництвом. Звичайно, вони повинні продаватися виключно на прозорих аукціонах для залучення якнайбільших коштів до бюджету. Причому в стані повної готовності, тобто з підведеними комунікаціями або принаймні з повним пакетом оформлених документів.
Виправдані витрати
Варто створити єдине інвестиційне вікно з виділенням персональних менеджерів для великих стратегічних інвесторів. Вони супроводжуватимуть проекти від ідеї до повної реалізації, забезпечуючи їм режим якнайбільшого сприяння у міській владі, а де потрібно — комунікацію з бюрократичною машиною вищого рівня. Звичайно, такий підхід потребуватиме додаткового навчання міських чиновників, можливо, створення нового управління. Але це виправдані витрати.
Ще один напрям роботи — створення вже готових укомплектованих «під ключ» проектів інвестування у місто. Може йтися і про будівництво соціальних об’єктів, і про реконструкцію доріг, зведення торгових площ. Перспективний напрям — створення індустріальних парків (територій для розвитку інноваційних технологій), які згодом можуть впроваджуватися у виробництво. Ми могли б використовувати кластерний принцип зведення таких містечок, створення максимально сприятливих умов для роботи софтверних компаній — від житла для співробітників до робочих місць і території для відпочинку, розвитку і навчання.
Інвестиційно привабливим місто зробить і розвиток соціальної інфраструктури. Якщо підприємець працюватиме в Ірпені, але не матиме змоги їздити нормальною дорогою, влаштувати тут дитину у садок, відправити у школу чи навіть придбати за доступною ціною квартиру — ці чинники вже знижують можливість залучення такого інвестора у місто. Саме тому ми повинні виважено підійти до комплексної житлової забудови, відновлення наявних та зведення нових інженерних мереж. Маємо встановити єдині прозорі правила для відновлення зелених насаджень та розробити зрозумілу процедуру прискореного зарахування зведених соціальних об’єктів у рахунок пайового внеску на розвиток інфраструктури міста.
І наостанок. Зразкове з точки зору інвестиційної привабливості місто не повинне мати й натяків на корупційні схеми. Навіть не враховуючи євроінтеграційних прагнень нашої країни, нині маємо максимально жорстко виступати проти тиску хабарників на підприємства. Саме викорінення корупції в Ірпінській міській раді стане неабиякою перевагою для інвесторів у виборі міста для розвитку їхньої майбутньої справи.
Ігор ВИШНЯКОВ,
секретар міської ради м. Ірпінь для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+