МОЗ відповідає на найпоширеніші запитання щодо отримання препаратів інсуліну

Цьогоріч уряд запровадив електронний реєстр пацієнтів, що потребують інсулінотерапії. Раніше препарати інсуліну закуповували регіони за тендерною процедурою. Однак цей спосіб довів неефективність із великою кількістю недоліків: формування потреби було неточним; номенклатура закупівель могла ставати предметом маніпуляцій; ціни препаратів істотно різнилися від регіону до регіону; траплялися затримки поставок препаратів внаслідок оскаржень процедур закупівель або їх несвоєчасності; брак механізму контролю фактичного розподілу препаратів.

Запровадження реєстру дає змогу державі уникнути необґрунтованих закупівель на десятки мільйонів гривень, що сприятиме забезпеченню безперебійних постачань високоякісних препаратів інсуліну кожному пацієнтові.

Більшість областей уже перейшла на користування єдиним реєстром і працює за процедурою реімбурсації.

— Хто має право безоплатно отримувати препарати інсуліну?

Безоплатно певний вид і форму випуску препаратів інсуліну можуть отримати категорії хворих на діабет, зазначені у пунктах 1—9 Додатку до постанови КМУ від 23 березня 2016 року №239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну». Перелік можна переглянути за посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/239-2016-%D0%BF#n21).

— Яким категоріям пацієнтів не повністю відшкодовуватимуть вартість препаратів інсуліну?

Дорослим пацієнтам, котрим інсулін людини у флаконах призначено вперше та в яких немає медичних показань до призначення інсулінів у картриджі або інсулінових аналогів. Якщо вони наполягають на отриманні саме цих видів інсуліну та погоджуються виступити співплатником, їм буде запропоновано доплатити певну частину грошей.

Також не повністю відшкодовуватимуть вартість препаратів інсуліну дорослим пацієнтам, які отримують інсулін у картриджній формі або аналог інсуліну та не досягають цільового значення глікованого гемоглобіну протягом року (компенсації захворювання). Їм буде запропоновано доплатити певну суму грошей, якщо вони погодяться виступити співплатником за отриманий інсулін. Або вони можуть отримати безкоштовно інсулін людини у флаконі.

— Як пацієнт може отримати препарати інсуліну?

Щоб отримати препарати інсуліну, слід прийти на прийом до лікаря за місцем проживання/обліку. Ендокринолог відмічає пацієнта в реєстрі й видає електронний рецепт, за яким пацієнт отримує в аптеці препарати. Рецепт чинний 30 календарних днів з часу видачі.

— У яких аптеках пацієнти можуть отримати інсулін?

Препарати інсуліну відпускають аптеки, перелік яких визначають структурні підрозділи з питань охорони здоров’я відповідно до укладених угод. Перелік аптек можна дізнатися у закладах охорони здоров’я за місцем диспансерного обліку пацієнта або у структурних підрозділах з питань охорони здоров’я.

— Що робити, якщо ви не отримуєте інсуліну?

У такому разі слід звернутися по роз’яснення до структурного підрозділу з питань охорони здоров’я відповідної обласної чи міської держадміністрації або ж з письмовою заявою до Міністерства охорони здоров’я чи залишити заяву через «урядову гарячу лінію» 15-45 чи «гарячу лінію» МОЗ України 0 800 801 333.

Можна звернутися й у приймальню громадян МОЗ і записатися на особистий прийом до медичного департаменту. Якщо питання не вирішено, тоді до заступника міністра О. Лінчевського (прийом у другий вівторок місяця).

— Як держава фінансує забезпечення аптек інсуліном?

Закупівлю здійснюють за кошти центрального й місцевого бюджетів. Централізоване фінансування (субвенція з держбюджету місцевим бюджетам) покриває річну потребу препаратів залежно від регіону на 40—50%, решту коштів надають з обласних або/та міських бюджетів. Тож кінцевий розпорядник усіх коштів на інсуліни — органи місцевого самоврядування.

— Яким документом регламентують відшкодування вартості препаратів інсуліну?

Порядок відшкодування вартості визначено постановою Кабінету Міністрів від 23 березня 2016 року №239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну».

— Чому систему, за якою пацієнтів забезпечували інсулінами раніше, треба було змінити?

Закупівлю здійснювали за тендерною процедурою структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської держадміністрацій. Однак тендерна процедура не забезпечувала прозорості вибору препаратів і їх кількості.

Формування потреби було неточним і перебільшеним через неправильні розрахунки на всіх рівнях. Списки інсулінозалежних пацієнтів, які складали лікарі, були розрізненими, неточними, з помилками в паспортних даних і дублюваннями, якщо пацієнта внесли одночасно кілька лікарів. Перевірити існування деяких пацієнтів було неможливо.

За старими переліками в потребу на 2017 рік подавали 220 тисяч пацієнтів. Із запровадженням електронного реєстру на 1 серпня 2017 року в нього було внесено 174 тисячі пацієнтів. Навіть ці попередні дані вказують на наявність близько 46 тисяч пацієнтів, яких не існує.

Старі списки унеможливлюють перевірку даних пацієнтів, тож предметом маніпуляцій може ставати і сама номенклатура закупівель (як препарати інсулінів, так і форма випуску). Тому різні області закуповували в дуже різних пропорціях номенклатуру інсулінів, хоч населення в Україні не поділяють за типами ускладнень залежно від регіону.

Ціни закупівель різнилися від регіону до регіону. Також траплялися затримки поставок препаратів внаслідок оскаржень процедур закупівель або несвоєчасного їх проведення, що призводило до нестачі інсулінів у лікарнях. Не було і контролю фактичного розподілення препаратів: неможливо було відстежити, хто й що отримав.

— Що змінюється із запровадженням електронного реєстру пацієнтів, які потребують інсулінотерапії?

Реєстр дає змогу ефективно контролювати кількість облікових пацієнтів. Неправильно внесеного пацієнта не можна ідентифікувати й знайти, тож лікарі мусять вносити пацієнта один раз і правильно. Реєстр став єдиним у країні, тобто за умови правильного внесення даних пацієнта внести його вдруге неможливо технічно. З пацієнтами, дані яких внесено з помилками, також автоматично працює спеціальна процедура виявлення дублів, яка щоденно виявляє та об’єднує такі дані.

Кожен лікар вносить до реєстру інформацію про огляди пацієнта й показники глікованого гемоглобіну, які впливатимуть на призначення типів і форм інсуліну. Так можна контролювати фактичну наявність пацієнта через дані про його регулярні огляди. Це також дає змогу контролювати, які саме інсуліни і чому призначено кожним лікарем кожному пацієнтові, й зменшує можливості маніпуляцій з номенклатурою. Також це дає змогу формувати потребу не раз на рік, а динамічно, що важливо для тих, хто впродовж року може кілька разів змінити тип інсуліну.

Відшкодування вартості препаратів відтепер відбувається на рівні не вище референтної ціни. Це унеможливлює маніпуляції з цінами закупівель і сприяє досить точному формуванню бюджетів.

Затримок з поставками через гальмування закупівель тепер також немає, бо через реімбурсацію пацієнт отримує інсулін в аптеці одразу за рецептом, виписаним лікарем за даними огляду в реєстрі.

Найточніші дані про кількість пацієнтів, типи інсулінів і кількість фактично отриманих ними доз тепер динамічно можна відстежити на підставі даних про отримані рецепти. Тобто розраховувати потребу в інсулінах можна не за обліковими даними пацієнтів, які лікарі внесли до реєстру, а за реальними отриманнями інсулінів реальними людьми.