Колись Леся Українка писала, що не поет той, хто забуває про страшні народні рани. Нині ці слова стали епіграфом добрих справ чи не для всіх українців. Молоді тернопільські митці взялися теж за інтерпретацію цього Лесиного поетичного висловлювання, але, звісно, пензлем. До того ж прямо на стінах будинків.
У душі художниці Тетяни Крамар — ще не загоєна рана Майдану. У середмісті Тернополя з’явилося її велике графіті. На цій картині посеред шин, великого полум’я та високої протестної напруги народу піднялася авторитетна, поважна трійця українців, яка своїм палким словом кличе-піднімає вже не одне покоління до боротьби за волю України. Це — Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Кобзаря автор зобразила в образі бійця зі щитом і написом «Волю народу». Воістину: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає».
Ще 1880 року прозвучав Франків заклик-заповіт, що нам пора для України жить, що для України наша любов і маємо під України єднатись прапор. Тож Тетяна побачила Великого Каменяра не інакше як журналістом, який правдиво висвітлює події української борні, додає патріотичного духу. «Хто кров із ран теряв, а ми із серця», — писала-зізнавалася наша геніальна поетеса. Добре й водночас сильне духом Лесине серце спонукало молоду художницю показати її в ролі медсестри-волонтера. Загалом, вважає Тетяна Крамар, її настінний мистецький твір символізує поєднання епох. «Як тоді люди боролися за Україну, так роблять це і нині», — каже художниця.
За кількадесят метрів від Тетяниного твору в тихому куточку на одній із стін будинку з’явився намальований студент, який сидить на барикаді з книжкою в руках. Отож Україна має синів, готових нести світло знань, дбати про процвітання держави.
На стінах будинків та огорож у Тернополі вже нарахували чи не з півсотні різних композицій-графіті. Переважно вони наповнені патріотичним змістом. Кількість таких картин зростає. Скажімо, Олександр Шура та Павло Петрига, які представляють мистецький проект «Just Art», щойно закінчивши роботу над відтворенням на площі у майже 15 квадратних метрів корвета «Тернопіль» та прапора Військово-Морських сил України, працюють над ескізами нового «полотна». Цього разу свою нову роботу присвятити 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. «Це має бути креативний образ нашого видатного письменника», — каже Олександр Шура. І розшифровує: Тараса зобразять молодим, не зажуреним, а впевненим, який нагадуватиме, що не все так погано у нас, що в своїй хаті своя правда і сила, і воля.
Ініціативні та креативні юнаки й дівчата у барви державного прапора, а подекуди й у вишиванки, «одягають» дорожні вказівники з назвами міст. Тепер ось об’єктом акції «Розмалюй своє місто» в обласному центрі став найдовший міст. Його перила оновили синьою та жовтою фарбою, на загорожах зобразили орнаменти української вишивки, вивели напис «Козацькому роду нема переводу».
Громади кількох районів, готуючись до Всеукраїнської та Молодіжної прощ у Марійському духовному центрі у Зарваниці, пофарбували у синьо-жовтий колір 660 погонних метрів перил мостів.
ПРЯМА МОВА
Леонід БИЦЮРА,
заступник голови
Тернопільської
облдержадміністрації:
— Такі добрі справи свідчать не лише про високий патріотизм моїх краян, а й про їхню солідарність з тими воїнами, які зі зброєю в руках захищають мир в Україні. Путін, сам того не усвідомлюючи, розбудив у наших серцях ще більшу любов до своєї України, ще більшу гордість за те, що ми — українці. Дякую всім громадам, які, не шкодуючи ні свого часу, ні зусиль, ні коштів, підхопили всеукраїнську патріотичну хвилю з розфарбовування перил мостів у кольори неба й пшениці. Наш дух сильний, за нами — правда, а тому іншого шляху, як перемогти, — не маємо.
Ми в Google+