МАНІПУЛЯЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

 Імпортери розгорнули широкомасштабну кампанію з дискредитації українських виробників феросплавів

Уявіть ситуацію: зі шпальт засобів масової інформації вас наполегливо переконують, що погода нині в Україні прекрасна і температура цілком комфортна, мовляв, жителям африканських країн доводиться ще гірше. Вам же в цей час ніде заховатися від пекучого сонця, а дехто із сусідів через спеку непритомніє. Скажете, це неможливо? Але ж саме в такому стилі, коли чорне видають за біле, тривалий час у ЗМІ ведуть кампанію з дискредитації українських виробників феросплавів, організовану, ймовірно, їхніми конкурентами — імпортерами феросплавів. Щоб дійти такого висновку, просто треба віднайти відповідь на сформульоване ще давньоримськими юристами запитання: «Cui prodest?», тобто, кому вигідно? 

Свідчить статистика

Нагадаємо, що в 2011 році, порівняно з 2010-м, імпорт феросплавів в Україну зріс у 2,4 раза і зайняв 54,44% внутрішнього ринку. Вітчизняні ж виробники були змушені знизити власне виробництво на 17% через потурання державних структур агресивному імпорту та невпинному зростанню цін на електроенергію. Внаслідок того, що електроенергія для вітчизняних виробників цієї продукції подорожчала майже на 31%,  її частка в собівартості феросплавів зросла до 50—60%.

Цього року  енерготариф підвищували тричі, й на сьогодні він становить: для Нікопольського і Стахановського  феросплавних заводів — 0,074 євро за 1 кВт/год., для Запорізького — 0,096 євро за 1 кВт/год. Відповідно в першому півріччі 2012 року, порівняно з відповідним періодом 2011-го, виробництво феросплавів в Україні скоротилося на 15,9%. Щодо імпорту, то порівняно з відповідним періодом торік у першому кварталі 2012 він зріс на 11,6%,  у квітні — на 38,9% до березня, у травні — на 3% до квітня. Так, агресивне захоплення ринку триває. Тому складається враження, що відповідні державні структури, які мають захищати вітчизняних виробників феросплавів, навпаки, роблять усе можливе для їхнього знищення на догоду закордонним конкурентам.

Ціна питання

У середині червня Українська асоціація виробників феросплавів подала в Мінекономрозвитку заяву із проханням провести спеціальне розслідування щодо імпорту феросилікомарганцю, на початку липня — щодо феросиліцію. Ще одну заяву планують подати щодо імпорту феромарганцю. Ось тут імпортери феросплавів і занепокоїлися. І недаремно, бо неупереджене розслідування засвідчить, що імпорт феросплавів вже давно перейшов межу, за якою постає питання національної безпеки держави. 

Не менш важливою є і «ціна питання»: торік для українських металургійних підприємств імпортовано феросплавів на 602,92 млн дол., за п’ять місяців цього року — майже 190 млн дол. Тому й не дивно, що зацікавлена сторона розпочала лобіювання своїх інтересів на урядовому рівні з одночасним розгортанням кампанії з дискредитації українських виробників феросплавів у ЗМІ.

Голослівні звинувачення

Улюбленою темою спекулятивних публікацій стала ціна продукції вітчизняних виробників. Мовляв, українські феросплави дорожчі за імпортні.  Але при цьому ніхто не наводить порівняльних цифр, оскільки вони одразу засвідчили б, наскільки такі звинувачення відповідають дійсності. Приміром, дані за травень 2012 року свідчать: комбінат «Азовсталь» імпортував силікомарганець із Кореї по 1481 дол./т і водночас купував його у  нікопольських феросплавників по 1382 дол./т, Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча імпортував таку саму продукцію з Кореї по 1414 дол./т та з Норвегії по 1370,2 дол./т, а український обходився йому по 1368 дол./т,  Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського купив у Грузії дві партії цього сплаву по 1649,34 дол./т і по 1580,6 дол./т. 

Саме тому  замість конкретних цифр ті, хто замовляє «музику»,  просто вводять людей в оману просторікуваннями, що «взагалі для українських металургійних підприємств вітчизняні феросплави в 1,7—2,2 раза дорожчі за світові, зате  експортують їх в інші країни за ціною в 1,3—1,7 раза  нижчою за світову. Це теж цілком свідоме маніпулювання, оскільки в першому випадку беруть ціни на найдорожчі види феросплавів, у другому — на найдешевші.

І ще одна неправда

До цієї маніпуляційної технології належать і розтиражовані через ЗМІ твердження, що імпортні феросплави дешевші за українські, хоч у закордонних виробників вищі енерготарифи. Бо як приклад чомусь називають країни, які або не є великими виробниками феросплавів, що постачають свою продукцію на український ринок, або держави, які зовсім не мають феросплавних заводів (Велика Британія, Німеччина, Швеція, Чехія та ін.). Водночас ніхто не говорить про державну протекціоністську політику щодо власних виробників феросплавів у тих країнах, звідки продукцію імпортують в Україну.

Наприклад, у Македонії енерготариф становить 0,048 євро за 1 кВт/год. Якщо його порівняти з українським, то стає очевидним, що у найбільшого феросплавного підприємства країни «Skopskі Legurі» частка електроенергії у витратах не перевищує 27%, тоді як в українських вона сягає 60%. Як наслідок, починаючи з 2008 року македонські феросплавники ввезли в Україну 78,8 тис. т своєї продукції.

Щодо інших країн-імпортерів, то ціна 1 кВт/год  у них та імпорт феросплавів у нашу країні відповідно такі:  Індія — 0,041 євро і  82,5 тис. т; Грузія — 0,033 євро і 60,25 тис. т, Франція — 0,06 євро і 20,3 тис. т; Норвегія — 0,03 євро та майже 14 тис. т феросплавів.

Для порівняння уточнимо, що енерготариф для  Нікопольського і Стахановського феросплавних заводів  становить 0,074 євро,  Запорізького — 0,096 євро за 1 кВт/год.  Тобто ціни на електроенергію для українських виробників  інколи  майже втричі вищі, ніж у їхніх конкурентів. І це влада називає турботою про вітчизняних виробників?!

Без вини винні

А на кого розраховані звинувачення на кшталт  «феросплавники вимагають від українських металургів підписання довгострокових контрактів»? Адже загальновідомо, що довгострокові контракти —повсякденна міжнародна практика, яка повністю відповідає ринковим умовам, вигідна обом сторонам. В Україні так працюють підприємства групи «Метінвест», корпорації «ІСД», «АрселорМіттал Кривий Ріг» та багато інших. І постачальники, і споживачі зацікавлені в підписанні таких документів, оскільки є можливість планувати своє виробництво на  тривалу перспективу. З’являється гарантія стабільності цін і захист від їхнього можливого зростання.

Окрім того, вартість феросплавів не залежить від суб’єктивних чинників, бо грунтується на даних, що їх публікують у загальновизнаних міжнародних металургійних виданнях й корегують на коефіцієнт динаміки ціни, який покупець та продавець визначили заздалегідь. До речі, українські феросплавники не наполягають на довгострокових контрактах. Залежно від побажання покупця вони можуть бути спотовi, місячнi, квартальні. 

На завершення згадаймо повчальний вислів богослова і філософа Іоана Дамаскіна: «Не обведе навколо пальця серйозну людину красномовний брехун». Сподіватимемося, що саме так завершиться  і описана ситуація, оскільки при владі достатньо людей, які зможуть відрізнити зерно від полови.