Своєрідно відзначили День Незалежності в містечку Золотоноша, що на Черкащині. Тут сплели найбільший вінок з чорнобривців діаметром 2,5 метра, який записали в Книгу рекордів України. Цей красивий витвір людських рук пронесли по центру міста і поклали до пам’ятника Тарасові Шевченку.

Особливо зворушливий вигляд у цьому різноколірному гамірному гурті  мали малеча і літні люди. Немовлята у візочках і на руках у батьків були в центрі уваги. Їх навперебій знімали на фото- й кінокамери знайомі і незнайомі люди, прагнучи спинити цю неповторну мить. Ось у центрі уваги малесенький козачок з войовничим оселедцем на голові, який без батьківської підтримки невпевнено стоїть на ногах. А ось трішки старша красуня, яка ловить на собі захоплені погляди і позує на парапеті, як справжня модель перед численними зблисками об’єктивів. Гамірно в центральному парку поміж імпровізованої виставки вишитих і намальованих картин, композицій з природних матеріалів, ляльок-мотанок, виробів з дерева та бісеру, сувенірів на будь-який смак і гаманець. Тут усі всіх знають, вітаються, закидають одне одного компліментами, запрошують у гості.

В української державності надійне майбутнє. Фото Олени ЩепаК

На сцені літньої естради не заїжджі гастролери (тут це не заведено), а свої артисти, які кілька годин поспіль розважають публіку. Аматорські колективи місцевого будинку культури змінювали на сцені одне одного, демонструючи землякам свою майстерність і зриваючи бурхливі оплески. Від них не відстають учні дитячої музичної школи та хор ветеранів, ансамбль народних інструментів, муніципальний духовий оркестр…

Серед присутніх на святі — журналісти майже з 20 регіонів України. Вони тут на запрошення міського голови Віталія Войцехівського, який звернувся до Національної спілки журналістів з проханням розповісти всій країні про те, як живуть, відпочивають і працюють золотонісці.

В розпал свята представників друкованих і електронних ЗМІ повезли на кілька підприємств з неперервним виробничим циклом. Серед них лікеро-горілчаний завод «Златогор», якому виповнилося   116 років. Нині тут випускають понад 50 найменувань продукції, яку експортують не лише в країни СНД, а й у Канаду, Німеччину, США, Ізраїль, Іспанію. Підприємство забезпечує роботою 340 золотонісців, середня зарплата яких 2,5 тисячі гривень.

Не відстає від колег і підприємство з виробництва розчинної кави ТОВ «ФЕС УКР», яке постало коштом іноземних інвесторів за якихось півтора роки. Свій товар, а це продукція майже 40 видів, експортує в країни СНД. Трудовий колектив забезпечений повним соціальним пакетом. Людей з довколишніх сіл на роботу підвозять своїм транспортом, надають безплатні обіди. Та й зарплата, як для глибинки, пристойна: від 2400 гривень.

— Загалом у місті близько двох десятків економічно активних підприємств, — каже міський голова Віталій Войцехівський, донедавна успішний менеджер високого рівня на одному з місцевих заводів. — Переважають підприємства харчопереробної промисловості. Однак є й завод залізобетонних виробів, і машинобудівний.

Заввідділом економіки міськвиконкому  Вікторія Остроглазова змальовує повну картину зайнятості: в місті зареєстровано 1564 підприємці,  працює 104 приватних підприємства. Загалом з 29,4 тисячі жителів 8 тисяч працюючих, 8,5 тисячі пенсіонерів, близько 9 тисяч дітей. Безробіття в Золотоноші найнижче в Черкаській області: близько 2%.

А ще Золотоноша — привабливий туристичний куточок: батьківщина відомих українських письменників і поетів Михайла Драй-Хмари та Костянтина Думитрашка. У місцевому театрі свого часу працювали Михайло Кропивницький, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Наталя Ужвій. Тут бували Тарас Шевченко і Григорій Сковорода. Народилися мовознавець і академік Олексій Баранніков і вчений-біохімік зі світовим ім’ям Олексій Бах. У Золотоноші побачив світ Микола Ріттер — перший учасник від Росії на афінській Олімпіаді 1866 року.

Є в цьому краї й святі місця. Передусім це Свято-Покровський Красногірський монастир — справжня архітектурна перлина, збудована на початку  XVII століття відомим архітектором Григоровичем-Барським. А ще православний скит з чудовою церквою та трипрестольний Свято-Успенський собор у самому місті. Тож з упевненістю можна сказати: приїздіть у Золотоношу — не пошкодуєте!