Твори на виставці тяжіли до філософських узагальнень та збагачували позитивом повсякденну утилітарність. Таке поєднання наочно демонструвала порцеляна «Поклик часу» Володимира Ковальова зі Слов’янська. До речі, там розміщувався відомий на всю Європу комбінат, який постачав митцям спеціальну глину з Донбасу.
Проект «ЦеГлина» спрямований на активізацію розвитку професійної кераміки в Україні. Його організатори: галерист Оксана Білоус, кераміст Олеся Дворак-Галік та мистецтвознавець Юлія Островська. Здебільшого вони представили роботи двох останніх років. Через брак коштів безплатний для відвідувачів захід довелося втиснути у чотири дні. Вони були наповнені професійним спілкуванням на семінарах і «круглих столах» провідних фахівців декоративно-вжиткового мистецтва з галеристами та колекціонерами. Зацікавлені сторони розглядали питання пропаганди сучасної кераміки, здобутки співпраці з архітекторами й дизайнерами, проблеми теорії та практики кераміки у світовому контексті.
Серед понад 50 учасників фесту від продуктивних метрів до успішних початківців, що представляли 10 областей країни, був і Гія Міміношвілі. Його робота склалася з восьми функціональних частин, що нагадують пазли «Лего». Митець назвав її метафорично — «ЦеГлина», що і дало назву виставці. Автор пропонував відвідувачам самим створити з креативних цеглин свою конструкцію для інтер’єру.
Партнером фестивалю виступив арт-центр «Я Галерея», який презентував проект Олени Бланк «Дрова». За бажання її кілька десятків керамічних кольорових дров теж можуть стати креативними компонентами в руках дизайнера.
Роботами Неллі Ісупової зацікавився музей в Опішні. Кераміст представила поряд з ретроспективними інсталяціями нову полікераміку «Небесна Сотня». Білі, видовжені, неоднакові за формою вази з видимими тактильними дотиками наповнені зворушливими керамічними гілочками та квітками, позначеними ніжним кольором. Вони крихкі та одиничні й наче світяться зсередини.
Вшанований медалями і нагородами карикатурист Володимир Казаневський у захваті від її робіт: «Неля вже класик, її руку відразу впізнаєш. Яке різноманіття творчих робіт, як сміливо майстер віднаходить їх у собі і представляє світу! Рік у рік вона вражає несподіваністю творів». Н. Ісупову надихають як громадські рухи, так і мистецькі техніки, наприклад печворк. Її порада сучасникам заявлена в назві представленої роботи: «Думай не головою, а серцем».
На виставці було багато примхливих форм для вжитку: світильники, коробки, посудини. В них кераміка набуває природних форм, як-от гарбузів — інсталяція «Поїхали». Автор з Полтави Євген Євтушенко супроводив їх друкованим роз’ясненням, де поєднав посудини з космічною темою. В інших роботах — особисті естетичні відчуття. Сплетені між собою в кулю керамічні труби — це «Джаз», як його бачить Сергій Козак.
Мистецтвознавця Аллу Ботанову супроводжував допитливий онук Данилко. Вона вважає: Кераміка —не матеріал для політичних робіт». Наче їй у відповідь Олена Левдер визначила свою роботу: «Політика». В ній Юстиція розглядає Закон крізь театральну маску.
Загалом виставка продемонструвала, що творча кераміка не цурається своєї утилітарності й декоративності. Творці без будь-яких упереджень втілюють у ній свої світоглядні постулати, етичні нормативи й естетичні гасла, зокрема «мистецтво для мистецтва».
А ще роботам притаманна олюдненість. Тобто вони мають відчуття статі та віку, характер і навіть вираз обличчя. І настрій загалом оптимістичний.
Митці поєднують кераміку з дзеркалом, дротом, деревом, залізом, полотном. Вони різні за позиціонуванням — у ландшафті або інтер’єрі. Роботи для стіни, підлоги, столу. А як вам сам керамічний стіл із розписом у грузинських традиціях від Гії Міміношвілі та Давида Шарашидзе? Про свою роботу Давид сказав: «Це красиво. Це відчуття коріння в самому собі. Свої живописні теми я перевожу в кераміку».
Багато декоративних портретів по плечі. Трапляються еротичні композиції, де жінки з жінками, чоловіки з чоловіками, як у пластиці «Двоє» Володимира Хижинського з Луцька.
Переважають композиції. Назви підказують напрям асоціацій: «Європейські сни» Яніни Міронової. Здебільшого роботи одного митця в експозиції поєднано в сюжети.
Усі ці втілення майстерних задумів і творчих рук не відпускають дорослих і тішать дітей. Для старших вони певний знак-символ — ключ до коду. Для дітей — звабна іграшка, якої, повівши очима навколо, залюбки торкаються. З усіма кераміка знаходить спільну мову, незалежно від поглядів на мистецтво.
Арт-менеджер Мелестана Григус ділиться враженням з донькою Олею і зятем Сашком: «Шикарна «ЦеГлина». Багато несподіваного, вражає. Наприклад подушки з кераміки. Цікаві панно, керамічні килими. Композиції дуже жіночі та філософські».
Огляд представлених експонатів підняв настрій та збагатив ідеями і засвідчив: сучасна художня кераміка в Україні відповідає критеріям світового рівня. Про що свідчить і прицінювання іноземних шанувальників.
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»;
Володимир ЗАЇКА (фото),«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+