На нинішній сесії ПАРЄ, яка відкрилася вчора у французькому місті Страсбурзі, на українську делегацію чекають серйозні випробовування. Сьогодні їм доведеться витримати дебати та голосування за резолюцію, яка може повернути в асамблею делегацію Росії. Появі цього документа з нудною назвою «Удосконалення процесу ухвалення рішень Парламентської асамблеї щодо повноважень і голосування», незважаючи на його, здавалося б, виключно технічний характер, передувала трирічна історія політичних інтриг, гучних скандалів і фінансового шантажу.

Історія із санкціями проти російської делегації в ПАРЄ бере початок від квітневої резолюції 2014 року, ухваленої після анексії Криму Росією. Документ рекомендував позбавити права голосу депутатів Держдуми.

Після цієї резолюції санкції кілька разів продовжували. До вимог асамблеї припинити анексію додалися заклики до Москви зупинити воєнну агресію на Донбасі й звільнити українських політв’язнів. Але жодного пункту ухвалених ПАРЄ резолюцій Кремль не виконав, і на знак протесту проти рішень асамблеї делегація Держдуми РФ з 2016 року не бере участі в сесіях ПАРЄ.

У Москві розуміють, що уникнути нової хвилі санкцій, не виконавши вимог ПАРЄ, російській делегації не вдасться. Оскільки на кожній січневій сесії національні делегації проходять процедуру підтвердження повноважень, які можна оскаржити на підставі серйозних порушень країною-членом РЄ принципів організації.

Зручні нововведення

Нині ця процедура функціонує так. Під час відкриття асамблеї президент  ПАРЄ ставить на голосування питання про підтвердження повноважень усіх делегацій. Якщо в цей момент хтось із присутніх оскаржує права будь-якої з них і його підтримують 30 депутатів від п’яти країн, то запускається механізм підготовки доповіді від імені моніторингового комітету.

Доповідач, вивчивши підстави, за якими деякі члени асамблеї сумніваються в праві делегації брати участь в роботі ПАРЄ, готує текст резолюції, в якій пропонує або підтвердити повноваження, або не підтвердити, або підтвердити з обмеженнями. Резолюцію виносять на голосування асамблеї і ухвалюють простою більшістю.

Такий механізм запровадження санкцій майже не залишав російській делегації жодних шансів на повернення в асамблею. Внесення змін до цього механізму і стало предметом резолюції, яку в сесійній залі представить бельгійська депутат від партії соціалістів Петра де Суттер. Резолюція пропонує збільшити кількість депутатів, необхідну для ініціювання перегляду повноважень делегації, до 1/6 присутніх у залі. А для ухвалення самої резолюції про повноваження — до двох третин. Крім того, у проекті резолюції йдеться, що навіть якщо делегацію буде позбавлено будь-яких прав в асамблеї, вона все одно зможе брати участь у голосуванні під час виборів суддів Європейського суду з прав людини, комісара РЄ з прав людини та генерального секретаря РЄ.

Політичні ігри за лаштунками

Ідея змінити правила «під Росію» витала в ПАРЄ з 2016 року. Вперше її винесли на обговорення політичних груп асамблеї з подачі іспанського депутата Педро Аграмунта, який тоді саме посів крісло президента ПАРЄ. Він належав до прихильників діалогу з Росією і виступав за ідею безумовного повернення в ПАРЄ російської делегації. Але два роки тому представники майже всіх депутатських груп, навіть попри те, що багато з них симпатизували Росії, з обуренням заявили, що регламент — річ серйозна, і змінювати його на догоду одній країні ніхто не буде.

Проте регламент довелося змінити і внести до нього статтю про дострокову відставку президента ПАРЄ після того, як Аграмунт літав до Сирії разом із депутатами Держдуми на російському військовому літаку. До цього додався гучний скандал з підкупом азербайджанською владою доповідачів ПАРЄ. Ці події підвели депутатів асамблеї до думки, що регламент асамблеї недосконалий, а ПАРЄ стрімко втрачає довіру на міжнародній арені, тому треба щось змінювати.

Тим часом у спілкуванні з Радою Європи Москва перейшла на жорсткішу мову. І 2017 року не доплатила до бюджету організації дві третини суми свого внеску, який становить 33 мільйони євро. Російська влада заявила, що заплатить тільки тоді, коли делегація РФ повернеться в ПАРЄ.

Фінансовий аргумент Москви справив враження на генсека РЄ Турбйорна Ягланда, який визнав, що без частини російського внеску організації доведеться нелегко. До речі, генсека РЄ зараховують до одних з найактивніших лобістів російських інтересів в організації. Він закликав ПАРЄ до діалогу з Росією, щоб не допустити її виключення і не позбавляти росіян захисту ЄСПЛ. Хоч Росія вже давно сама частково позбавила своїх громадян привілеїв захисту європейських суддів. Бо Конституційний суд РФ кілька років тому ухвалив рішення, що деякі рішення ЄСПЛ не обов’язкові для виконання російською владою.

Напередодні сесії Тур­бйорн Ягланд вирішив ще раз натиснути на депутатів. За день до відкриття сесії членам ПАРЄ роздали висновок юридичного радника генсека РЄ про те, що механізм санкцій, чинний в асамблеї, незаконний і, виявляється, суперечить статуту організації. Отже, росіян за жодних обставин не можна піддавати жодним обмеженням.

Розгляд резонансної резолюції та голосування за неї триватиме до і після обіду. Чи вплине на рішення депутатів арсенал задіяних Ягландом засобів, чи повірять вони щиро в те, що повернення російських депутатів сприятиме розбудові демократії в Європі, ніхто зі співрозмовників «УК» в асамблеї не брався передбачити. Адже історія доводить, що у таких питаннях вирішальну роль можуть відіграти несподівані чинники: виступ під час дебатів одного з депутатів, голосові поправки або ще один із ляпів російських шпигунів у вигляді отруєння «новічком» чи проявів «братської» любові росіян у вигляді чергової хіматаки в Сирії.

Але надзвичайно важливо, щоб навіть у разі негативного розвитку подій для України реакція Києва була належною. Минулого тижня Верховна Рада ухвалила постанову, у якій ідеться: якщо спроба зняти санкції з російської делегації виявиться вдалою, то Київ перегляне формат своєї співпраці з ПАРЄ. Члени української делегації не приховують, що не збираються сидіти в сесійні залі ПАРЄ поруч із депутатами Держдуми. Проте навряд чи це можна буде вважати правильним рішенням. Але думати про поразку поки що зарано.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
(Страсбург)